Постанова № 76686542, 20.09.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/487/18 Номер провадження 22-ц/786/1741/18Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Панченка О.О.,

судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 червня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Ощинської Ю.О., в м. Пирятин із складанням повного тексту судового рішення – 13 червня 2018 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лубнигаз» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за газопостачання, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лубнигаз» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 борг за спожитий природний газ, який станом на березень 2018 року склав 19633,48 грн.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що на обліку у ТОВ «Торговий дім «Лубнигаз» перебувала абонент ОСОБА_3, як споживач природного газу за адресою: пров. Дачний. 1 у с. Теплівка Пирятинського району Полтавської області, з особовим рахунком 2507202. На підставі заяви ОСОБА_3 від 26 лютого 2018 року, довідки Теплівської сільської ради № 22-27/187 від 12.03.2018 та акту про проживання на території Теплівської сільської ради від 12.03.2018, номер особового рахунку переведено на ОСОБА_2, який є власником газифікованого об’єкту. Позивач надавав відповідачу послуги по постачанню природного газу з липня 2017 року по березень 2018 року, проте відповідач оплату за спожиті послуги в повному обсязі не здійснював, в зв’язку з чим за особовим рахунком 2507202 станом на березень 2018 року рахується заборгованість, яка складає 19633,48 грн.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 червня 2018 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лубнигаз» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з газопостачання задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Торговий дім «Лубнигаз» заборгованість за послуги з газопостачання у сумі 19633 (дев'ятнадцять тисяч шістсот тридцять три) гривні 48 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальній «Торговий дім «Лубнигаз» судові витрати в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

З вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове, яким в позові ТОВ «Торговий дім «Лубнигаз» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що він не є абонентом ТОВ «Торговий дім «Лубнигаз», оскільки договір на газопостачання не укладав, заяву-приєднання, як споживач, до умов договору не підписував, послуги газопостачання не оплачував та не отримував. Позивач в порушення принципу свободи договору, нав’язав свої послуги, яких не потребує відповідач, оскільки обігрів будинку здійснюється пічним опаленням.

ТОВ «Торговий дім «Лубнигаз» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає скаргу необґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2Ю слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу – без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі договору дарування посвідченого 20 грудня 2013 року приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_4 та договору купівлі-продажу посвідченого 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_5, ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими будівлями по пров. Петровського (після перейменування пров. Дачний), 1 у с. Теплівка, Пирятинського району, Полтавської області (а.с. 10-14)

На обліку ТОВ «Торговий дім «Лубнигаз», як споживач природного газу за адресою: пров. Дачний (до перейменування пров. Петровського), 1 у с. Теплівка, Пирятинського району, Полтавської області перебувала ОСОБА_3, з особовим рахунком абонента 2507202, яка 26 лютого 2018 року звернулася із заявою про розірвання договору газопостачання за вищевказаною адресою, у зв’язку зі зміною місця проживання (а.с. 7), (а.с. 15).

Згідно довідки ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз", за адресою: пров. Дачний (до перейменування пров. Петровського), 1 у с. Теплівка, Пирятинського району, Полтавської області рахується абонент за особовим рахунком 2507202 - ОСОБА_2, який є споживачем послуг з газопостачання, які надає позивач, а останній їх отримує. Даний факт підтверджується показниками газового лічильника МЕМ Словакія Г-6, вказаними у довідці про фінансовий стан абонента за рахунком 2507202 (а.с. 6).

Вбачається, що оплата за надані послуги проводилася несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого, станом на березень 2018 року виникла заборгованість в розмірі 19633,48 грн. (а.с. 6).

14 березня 2018 року споживачеві було відключено газопостачання за несплату заборгованості за спожитий газ (а.с. 16).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач, який являється одноосібним власником домоволодіння № 1 по пров. Дачний, в Теплівка та на нього Законом покладений обов'язок щодо утримання майна, він зобов'язаний здійснювати оплату отриманих послуг з газопостачання, що надає позивач.

Колегія суддів погоджується з таким висновкому суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов'язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про ринок природного газу», Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827, та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2500, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених законодавством України.

Споживач зобов’язаний укласти договір постачання природного газу з постачальником, а за відсутності укладеного договору припинити відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

У разі порушення або невиконання своїх обов’язків споживач несе відповідальність згідно із законом. Раціонально використовувати природний газ, обережно поводитися з газовими приладами і пристроями; проводити на вимогу постачальника звіряння фактично використаних обсягів природного газу з підписанням відповідного акта та пред’являти платіжні документи на вимогу постачальника для перевірки правильності оплати; своєчасно повідомляти постачальника про всі зміни щодо персоніфікованих даних в заяві-приєднанні.

На підставі ст.ст.67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

У відповідності до ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг, сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Так, оскільки матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Лубнигаз» дійсно надавалися послуги з газопостачання за адресою: с. Теплівка, пров. Дачний, 1, Пирятинського району, Полтавської області, ОСОБА_6, від їх отримання, як власник домоволодіння не відмовлявся, що підтверджується наявними у матеріалах справи розрахунками, частково вносив плату за користування такою послугою, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що між сторонами по справі наявні фактичні зобов'язальні відносини, а тому відповідач як споживач зобов'язаний оплатити цю житлово-комунальну послугу навіть за відсутності складеного відповідно до діючого законодавства договору.

Твердження, викладені в апеляційній скарзі, про відсутність договірних відносин між виконавцем та споживачем, що на думку скаржника виключає існування між сторонами зобов'язань - є безпідставними, оскільки обов'язок оплати житлово-комунальних послуг виникає у споживача за фактично отримані послуги незалежно від наявності чи відсутності договору про їх надання.

Крім того, у ТОВ «ТД «Лубнигаз» були всі підстави на проведення зміни персоніфікаційних даних абонента – споживача природного газу, за адресою : пров. Дачний,1 с. Теплівка, Пипрятинський р-н, Полтавська обл., на власника будинку, тобто на ОСОБА_2 Крім того, відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, за однією поштовою адресою укладається один договір постачання природного газу.

Посилання ОСОБА_2 на те, що борг за послуги газопостачання в сумі 19633,48 грн. необхідно стягувати з ОСОБА_3, є помилковими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 з 11 серпня 2017 року та на час розгляду справи у спірному домоволодінні не проживає, а отже не є користувачем послуг, які надає позивач. Вбачається, що у червні 2017 року за абонентом 2507202 на показник лічильника 93764м2 рахувалася переплата в сумі 45,15 грн., а з липня 2017 року згідно показників лічильника – 93800м2 виникла заборгованість, тобто заборгованість на загальну суму 19633,48 грн. виникла в період коли ОСОБА_3 у вказаному будинку не проживала.

Доводи ОСОБА_2, що він є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки він не дав згоди на отримання послуг із газопостачання, є помилковими, оскільки з розрахунку заборгованості за газопостачання вбачається, що відповідач користувався наданими позивачем послугами та у визначеному законом порядку від їх отримання не відмовився.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 20 вересня 2018 року.

Головуючий суддя О.О. Панченко

судді: /підписи/ ОСОБА_7

ОСОБА_8

копія вірно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області________О.О. ОСОБА_1