Ухвала суду № 76686520, 19.09.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/128/16-к Номер провадження 11-кп/786/739/18Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст.286 КК - Т.З.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого – суддіОСОБА_1, суддівОСОБА_2, ОСОБА_3, з секретарем з участю прокурорів потерпілого представника потерпілогоОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,захисників обвинуваченогоОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12013180140000626 за апеляційними скаргами начальника Глобинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8 на вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 20 березня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_11,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодружений, водій ПП «Автотех», несудимий,

визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв’язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

Постановлено віднести за рахунок державного бюджету України судові витрати.

Вирішене питання про речові докази.

Згідно з вироком, органом досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачується в тому, що він 27 серпня 2013 року близько 21 год., керуючи мотоциклом «Хонда CDF 500», без державних номерних знаків, разом із пасажиром ОСОБА_7, рухаючись у темний час доби по мокрому асфальтобетонному покриттю автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя в напрямку від с. Бугаївка до с. Броварки Глобинського району Полтавської області, всупереч вимогам п.12.1 ОСОБА_12 дорожнього руху України, не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, дорожні умови, не впорався з керуванням та допустив виїзд за межі проїзної частини дороги на праве узбіччя, де допустив з’їзд та перекидання транспортного засобу у правий кювет.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя.

Виправдовуючи обвинуваченого, суд дійшов висновку, що надані стороною обвинувачення докази не доводять вини ОСОБА_11 у вчинені злочину за обставин, вказаних в обвинувальному акті.

В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор наголошує на істотних порушеннях місцевим судом вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для скасування судового рішення з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції або прохає ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 засудити за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому вважає необґрунтованими твердження суду про те, що висновки судових експертиз є недопустимими доказами через порушення порядку надання медичної документації потерпілого.

Вказує, що місцевим судом не надано оцінки висновкам судових автотехнічних експертиз.

Стверджує про помилковість висновків суду про те, що наявність в діях обвинуваченого інших порушень ОСОБА_12 дорожнього руху, які не перебувають у причинно-наслідковому зв’язку із суспільно-небезпечними наслідками, що настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а також дані висновку комісійної судово-медичної експертизи потерпілого від 18 грудня 2017 року є беззаперечною підставою для зміни прокурором правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення відповідно до ст.338 КПК України.

Наголошує, що судом не надана оцінка показанням потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18

Крім того, на думку прокурора, суд залишив поза увагою часткове визнання вини ОСОБА_11 та не заперечення ним факту ДТП.

Звертає увагу, що здобуті докази підтверджують факт порушення ОСОБА_12 дорожнього руху обвинуваченим ОСОБА_11, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду, наявність тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого та причинно-наслідковий зв'язок між ними.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий, яким ОСОБА_11 засудити за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому вважає допустимим доказом висновок судово-медичної експертизи, яким встановлено у нього тілесні ушкодження та їх ступінь тяжкості. Зазначає, що будь-яких заперечень проти передачі медичної документації стосовно свого лікування для судово-медичного дослідження не висловлював.

Заперечує факт порушення своїх прав на збереження лікарської таємниці.

Звертає увагу, що інші порушення обвинуваченим ОСОБА_12 дорожнього руху не перебувають у причинно-наслідковому зв’язку із суспільно-небезпечними наслідками, що настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

В апеляційній скарзі представник потерпілого – адвокат ОСОБА_8 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий, яким ОСОБА_11 засудити за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами за мотивів, аналогічних доводам прокурора та потерпілого.

Крім того, звертає увагу, що факт наявності у ОСОБА_11 мотоцикла «Хонда» підтверджується фотознімками із соціальних мереж, які були долучені до матеріалів кримінального провадження.

Інші учасники провадження вирок не оскаржили.

В запереченнях на апеляційні скарги прокурора, потерпілого та його представника, захисник ОСОБА_9 прохає їх залишити без задоволення, а вирок суду, - без змін.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурорів, які вважали за необхідне вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, або ухвалити новий вирок, пояснення потерпілого та його представника, які підтримали принесені апеляційні скарги та погодилися з доводами прокурорів, міркування обвинуваченого та його захисників про законність і обґрунтованість вироку суду, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.

Підставою для скасування вироку судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що передбачено п.2, п.3 ч.1 ст.409 КПК України.

Згідно з ч.1 ст.412 цього Кодексу, істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і забезпечити права і законні інтереси учасників провадження.

Суд апеляційної інстанції при виявленні відповідних порушень повинен виходити не лише із того, що вони фактично перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а й з потенційної можливості такого перешкоджання.

Відповідно до приписів ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:

1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;

2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;

3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;

4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Вирок підлягає скасуванню із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку, місцевий суд дійшов висновку, що докази, надані стороною обвинувачення, не доводять вини ОСОБА_11 у вчинені злочину за обставин, вказаних в обвинувальному акті.

Також суд визнав ряд доказів недопустимими.

На думку колегії суддів, висновок суду про недоведеність винуватості ОСОБА_11, всупереч вимогам ст.94 КПК України, не містить належної оцінки сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, судом взагалі залишено поза увагою те, що ніким не оспорюється факт керування ОСОБА_11 27 серпня 2013 року близько 21 год. транспортним засобом разом із пасажиром ОСОБА_7 по автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя в напрямку від с. Бугаївка до с. Броварки Глобинського району Полтавської області, виїзд за межі проїзної частини дороги та перекидання транспортного засобу.

Ніхто із учасників провадження також не ставить під сумнів, що саме в результаті ДТП потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Разом з тим, місцевий суд в мотивувальній частині вироку спочатку встановив, що обвинувачений керував без посвідчення водія незареєстрованим транспортним засобом, перевищив швидкість руху, перевозив пасажира без шолома і виїзд відбувся в лівий кювет. Потім суд зазначив, що ці, ним же встановлені обставини, не доведені, а тому, з посиланнями на вимоги ч.3 ст.373 КПК України, вважав це однією з підстав виправдання ОСОБА_19

При цьому місцевий суд дійшов до суперечливих висновків про неможливість вважати порушенням п.12.1 ОСОБА_12 дорожнього руху з огляду на перевищення водієм встановленої швидкості руху.

Так, відповідно до п.12.1. ОСОБА_12, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Приписами п.1.10 цих ОСОБА_12 визначено, що безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.

З огляду на наведені норми ОСОБА_12 дорожнього руху, твердження місцевого суду про те, що перевищення швидкості руху виключає наявність в діях водія порушення п.12.1 цих ОСОБА_12, є помилковими.

Крім того, місцевий суд, поставивши під сумнів тяжкість тілесних ушкоджень потерпілого, в порядку ст.332 КПК України доручив проведення комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_7

Комісія експертів встановила, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження відносяться до тяжких та утворилися під час мотоциклетної травми 27 серпня 2013 року (т.4 а.с.131-139), підтвердивши таким чином ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, встановлених під час досудового розслідування.

Проте суд взагалі не дав оцінки цьому висновку як доказу з точки зору належності і допустимості, а лише зазначив, що встановлені комісією експертів тілесні ушкодження є «більшими», ніж в обвинувальному акті, та вважав це однією з підстав виправдання ОСОБА_19

Крім того, місцевий суд прийшов до висновку про не встановлення транспортного засобу, яким під час пригоди керував обвинувачений. Але при цьому суд не дав будь-якої оцінки показанням допитаних в судовому засіданні потерпілого та свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які підтверджували, що бачили на місці ДТП мотоцикл «Хонда», та не навів жодних доказів на спростування цих показань.

Не навів суд і визначених законом підстав для визнання недопустимими речових доказів, а саме деталей від мотоцикла «Хонда», знайдених на місці пригоди.

Також суд, за наявності суперечностей в показаннях вказаних свідків та свідків сторони захисту, які стверджували, що ОСОБА_11 керував не мотоциклом, а скутером, не навів жодних мотивів, чому він приймає до уваги лише показання останніх.

Крім того, мотивувальна частина вироку містить істотні суперечності щодо оцінки ряду доказів. Зокрема, суд вважає протокол огляду місця події і схему ДТП допустимими доказами, проте стверджує, що вони не містять достатніх та належних відомостей про місце пригоди. Водночас на підставі цих же доказів суд встановлює на яке саме узбіччя виїхав обвинувачений і в який кювет допустив перекидання транспортного засобу.

Крім того, місцевий суд прийшов до непереконливого висновку про визнання недопустимим доказом висновку комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та медичної експертизи №875/876/152 (т.3, а.с.169-175) лише з огляду на відсутність локалізації і ступеню тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого та враховуючи відсутність будь-яких інших, визначених законом, підстав для такого твердження.

Таким чином, місцевий суд одним дослідженим доказам взагалі не дав оцінки, а інші неналежно оцінив, проаналізував ізольовано один від одного і переважно лише з боку їх допустимості, хоча приписи ст.94 КПК України зобов'язують суд оцінювати сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За таких обставин вирок суду підлягає скасуванню, як такий, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження з призначенням нового судового розгляду.

Під час нового розгляду кримінального провадження місцевому суду необхідно провести процедуру провадження з дотриманням вимог закону та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення з урахуванням усіх обставин кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг прокурора, потерпілого та його представника.

Отже, принесені апеляційні скарги учасників провадження підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.404, ст.405, ст.407, ст.409, ст.412 та ст.418 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги начальника Глобинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 20 березня 2018 року щодо ОСОБА_11 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3