Постанова № 76686347, 20.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/6414/16-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/3461/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 23 20.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., членів колегії – Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов’язання,

В С Т А Н О В И В :

16 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із названим позовом, де просила, із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир» на її користь грошові кошти у розмірі 222 142,47 грн., а саме:

інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання, що складають 193 761,31грн.,

3% річних від простроченої суми у розмірі 21 229,73грн.,

понесені позивачем витрати по сплаті судово-економічної експертизи у розмірі 5 001,52 грн., призначеної ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2017 року по даній справі,

понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 149,91 грн.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 10 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богатир» та нею був укладений довгостроковий договір ( контракт ) №191/1 про цільове інвестування у житлове будівництво, а саме: у нежитлове приміщення на цокольному поверсі, яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вулиця Декабристів, 145, загальна договірна ціна об'єкту інвестування згідно п. 1.5 договору № 191/1 становить 410 000,71 грн.

В порушення умов договору будівельні роботи по спорудженню нежитлового приміщення були виконанні неякісно, що стало підставою розірвання цього договору та звернення ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир» з вимогою про відшкодування інвестованих коштів в розмірі 410 000,71 грн.

У зв’язку з відмовою відповідача повернути грошові кошти, вона звернулася до суду Васильківського міськрайонного суду Київської області з відповідними вимогами.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2010 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир» на її користь 412 611,67 грн.

Однак, зазначене сума стягувалася з відповідача у період з 15 лютого 2011 року по 18 травня 2016 року, відтак, оскільки сума стягувалася частинами на протязі цього періоду, відповідач має сплатити також інфляційні витрати, три проценти річних за прострочення виконання зобов’язання.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир» на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання, що складають 184 672,30 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 20 859,41 грн., а всього 205 531,71 грн.,

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир» на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судово-економічної експертизи у розмірі 5 001,52 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 149,91 грн., а всього 7 151,43 грн.

У решті заявлених вимог відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що зазначене рішення суду не виконано в повному обсязі, а тому доводи позивача, викладені ним в позовній заяві, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення, оскільки наданий позивачем розрахунок не підтвердився висновком експерта.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Богатир» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2018 року скасувати, змінити.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 10 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богатир» та ОСОБА_2 був укладений довгостроковий договір ( контракт ) №191/1 про цільове інвестування у житлове будівництво, а саме: у нежитлове приміщення на цокольному поверсі, яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вулиця Декабристів, 145, загальна договірна ціна об'єкту інвестування згідно п. 1.5 договору № 191/1 становить 410 000,71 грн. ( а.с. 35-36 ).

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2009 року, із врахуванням рішення Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир» на користь ОСОБА_2 грошові кошти, а саме: інвестовані у житлове будівництво за контрактом з Товариством з обмеженою відповідальністю «Богатир» №191/1 від 10 січня 2006 року у розмірі 410 000,71 грн., сплачені кошти за послуги Васильківського міжрайонного бюро технічної інвентаризації по виготовленню технічного паспорту на нежитлове приміщення у будинку №145 на вулиці Декабристів у м. Василькові у розмірі 120 грн., вартість експертного дослідження та виготовлення звіту щодо технічного стану приміщення №5-А у будинку №145 на вул. Декабристів у місті Васильків, Київської області у розмірі 500 грн., вартість поштових послуг по відправленню телеграми на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир» у розмірі 40,96 грн., вартість оплаченого судового збору у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 250 грн.

У решті заявлених вимог відмовлено ( а.с. 6-8 ).

Відповідно листа Державного ощадного банку України від 02 липня 2016 року №2301 на рахунок, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» на ім’я ОСОБА_2, надходили кошти, зокрема, 15 лютого 2011 року в сумі 4 770,23 грн., 17 лютого 2011 року - 45 149, 04 грн., 01 червня 2011 року - 1 755 грн., 06 січня 2012 року - 10 569,38 грн., 13 січня 2014 року - 31 214,05 грн., 18 лютого 2015 року - 2 891,20 грн., 23 березня 2015 року - 1 326,32 грн., 26 жовтня 2015 року - 6 494,96 грн., 12 лютого 2016 року - 20 000 грн. ( а.с. 9, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 ).

Згідно наданих виписок за операціями по картковому рахунку ОСОБА_2, що відкритий в «Дельта Банк» 03 квітня 2014 року виплачено грошові кошти в сумі 3 398,13 грн., 30 травня 2014 року - 6 012,90 грн., 05 серпня 2014 року - 3 128,90 грн., 13 жовтня 2014 року - 2 930,28 грн., 19 січня 2015 року виплачено грошові кошти в сумі 2 403,45 грн. ( а.с. 20, 21, 22, 23 ).

З виписки по картковому рахунку Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» ОСОБА_2 від 09 грудня 2016 року на рахунок, що відкритий в Публічному акціонерному товаристві «Альфа-Банк 14 квітня 2016 року виплачено грошові кошти в сумі 50 000 грн., 19 квітня 2016 року - 50 000 грн., 27 квітня 2016 року - 50 000 грн., 28 квітня 2016 року - 50 000,00 грн., 18 травня 2016 року виплачено грошові кошти в сумі 68 988,94 грн. ( а.с. 26 ).

Наведені платежі були здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю «Богатир» на погашення заборгованості, що стягнута за рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2009 року, із внесеними змінами судом апеляційної інстанції.

Враховуючи, що сума стягувалася з відповідача у період з 15 лютого 2011 року по 18 травня 2016 року, то 16 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із названим позовом, де просила стягнути з відповідача інфляційні витрати, три процента річних за прострочення виконання зобов’язання і названій сумі ( а.с. 2-5, 33-34, 126-127, 132-133, 191-192, 193-194 ).

Разом з цим, ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2017 року призначено у справі судово-економічну експертизу на вирішення якої поставлено запитання щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем за грошовими зобов’язаннями у вигляді інфляційних витрат та 3% річних за період з 21 грудня 2013 року по 18 травня 2016 року ( а.с. 165-166 ).

Відповідно до висновку судового експерта ОСОБА_3 №92/10/23-17 від 27 листопада 2017 року, розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир» перед позивачем ОСОБА_2 за грошовими зобов’язаннями у виді інфляційних витрат за період з 21 грудня 2013 року по 18 травня 2016 року складає 184 672 грн., за грошовими зобов’язаннями у виді 3% відсотків річних за період з 21 грудня 2013 року по 18 травня 2016 року складає 20 859,41 ( а.с. 173-186 ).

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування визначеної висновком експерта заборгованості матеріали справи не містять.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, місцевий суд вірно прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 256, 257, 261, 599, 625, ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-80, 141, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 5, 11, 13, 257, 267, 625 ЦК України, ст.ст. 128, 211, ЦПК України, при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги.

Посилання апелянта на те, що судом не повідомлено відповідача про дату та час судового засідання, не є підставою для задоволення апеляційних вимог, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Богатир» скористалося своїми процесуальними правами в повному обсязі при апеляційному перегляді рішення і будь-яких належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог не надало та відповідних доводів – не навело.

Крім цього, справа в суді першої інстанції розглядалася тривалий час, з 25 січня 2017 року по 25 травня 2018 року, відтак, на переконання апеляційного суду, відповідач мав достатньо можливостей для реалізації своїх процесуальних прав.

Доводи апелянта, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов’язання не застосовується при простроченні боржником виплати боргу, сума якого вже підтверджена рішенням суду, не спростовує висновків місцевого суду, оскільки, на думку апеляційного суду, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що позивач зловживала своїм правом на звернення до суду задля збільшення позовних вимог, на думку апеляційного суду та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції та вони не спростовують висновок суду першої інстанції про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Окрім іншого, твердження апелянта про те, що позивач звернулася до суду з порушенням строку позовної давності не відповідають дійсності, оскільки, з точки зору другої інстанції, зазначений строк почав свій перебіг з моменту повного розрахунку відповідачем за його борговими зобов’язанням – 18 травня 2016 року, тоді як, позивач звернувся з позовними вимогами - 16 грудня 2016 року, в межах строку позовної давності.

При цьому, доводи відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ( а.с. 246-246г ), зокрема, про те, що відповідач був обізнаний із перебуванням справи на розгляді в суді, відсутність такого виду зловживання процесуальними правами, як подача позову до суду, чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з постановленням судового рішення, позивач звернулася із позовними вимогами в межах строку позовної давності, з точки зору суду другої інстанції та з врахуванням викладеного, є обґрунтованими, спростовують зазначені апелянтами доводи з цього приводу та свідчать про наявність правових підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир» залишити без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов’язання – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий: А.С. Сержанюк

Судді: Т.Ц. Кашперська

ОСОБА_4