Постанова № 76685492, 19.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/9692/17

Провадження № 22-ц/790/3502/18

19 вересня 2018 року

м.Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

за участю секретаря – Дашковської Н.К.

учасники справи

позивач ОСОБА_1, представник позивача– ОСОБА_2

відповідач прокуратура Полтавської області, представник відповідача- Мельничук ОСОБА_3, ОСОБА_4

відповідач - Державна казначейська служба України, представник відповідача - ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційні скарги прокуратури Полтавської області та Державної казначейської служби України на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 квітня 2018 року(суддя Хайкін В.М.) по справі № 638/9692/17 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, яка спричинена протиправною бездіяльністю, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 Полтавської області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, яка спричинена протиправною бездіяльністю.

В обґрунтування позову з урахуванням утточнень зазначає, що 15 жовтня 2013 року прокуратурою відкрито кримінальне провадження №42012220090000005 проти колишніх співробітників УМВС в Полтавській області, які: 1) в період з серпня 2010 року по липень 2011 року дозволили собі у відношенні до нього жорстокі репресії та дике правове свавілля; 2) 02 вересня 2010 року здійснили обшук за місцем його проживання до порушення кримінального провадження; 3) хоча обшук і проводився на підставі постанови суду, достатніх та законних підстав у органу досудового слідства для його проведення не було, що свідчить про подальше закриття кримінальної справи за реабілітуючими підставами; 4) при проведенні обшуку співробітники викрали його майно та речі 5) незаконно наклали арешт на його майно; 6) незаконно оголосили в розшук під час досудового слідства; 7) проведення оперативно-розшукових заходів щодо встановлення його місцезнаходження було безпідставним. Зазначені порушення встановлені судовими рішеннями Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2013 року та Апеляційного суду Харківської області від 04 лютого 2014 року. Проте відповідачем 31 жовтня 2015 року закрито кримінальну справу. 16 грудня 2015 року Октябрський районний суд м. Полтави скасував дане рішення у зв’язку з неповним досудовим розслідуванням.

01 лютого 2016 року Октябрським районним судом м. Полтави встановлено факт особистої зацікавленості слідчого та прокурора в результаті кримінальної справи на користь третьої особи, а також відсутність неупередженості та відсторонено їх від розслідування. 31 травня 2016 року повторно закрито кримінальну справу.

04 липня 2016 року судом скасувано постанову від 31 травня 2016 року з зазначенням, що слідчий виніс постанову передчасно, без перевірки обставин, викладених в заяві.

21 листопада 2016 року суд звільнив від розслідування слідчого і від нагляду прокурора.

18 листопада 2016 року прокуратурою відмовлено у задоволенні 10 клопотань.

10 березня 2017 року Октябрський районний суд м. Полтави скасував рішення від 18 листопада 2016 року.

Своїми тривалими неправомірними і незаконними діями відповідач заподіяв моральну шкоду, оскільки він повинен був протягом тривалого часу звертатися до суду з заявами про відміну незаконно прийнятих рішень, у зв'язку з чим переніс глибокі моральні страждання; був позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства закону; порушено його психологічне благополуччя тощо.

Просить стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди в розмірі 384000 грн. у зв’язку з неправомірною тривалою бездіяльністю відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_6 Полтавської області в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Щодо вимог позивача про безпідставність відмови старшим слідчим СВ прокуратури Полтавської області у задоволенні клопотання про призначення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні зазначає, що у у порядку статті 303 КПК України постанова оскаржена не була. Спірні правовідносини щодо завдання моральної шкоди внаслідок тривалого досудового розслідування кримінального провадження вже були предметом розгляду у справі №638/12068/16-ц за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України та рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Органи прокуратури та їх посадові особи не відносяться до суб’єктів відповідальності за нормами, на які посилається позивач, адже органи прокуратури не є органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Позивачем не надано жодних доказів винних, протиправних рішень, дій (бездіяльності) органів прокуратури Полтавської області щодо здійснення неналежного досудового слідства чи процесуального керівництва, внаслідок чого ОСОБА_1 набув законне право на відшкодування шкоди.

Представник відповідача Державної казначейської служби України заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що жодної з тих, які наведені у ч. 2 ст. 23 ЦК України виключних способів заподіяння моральної шкоди та підстав, з якими закон пов’язує виникнення моральної шкоди, у тому числі будь-якої протиправної поведінки прокуратурою Полтавської області не допущено. Посилаючись на начебто завдану моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач тривалий час змушений звертатись до суду, захищаючи свої права, позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства права, втрати особистого часу для реалізації бажань та звичок, порушення психологічного благополуччя, позивач не надає жодного належного доказу в обґрунтування. Позивач залишає поза увагою факт, що визначений розмір моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої сторони і не повинен приводити до її збагачення. Відносини, що склалися з між позивачем та прокуратурою Полтавської області врегульовані кримінальним процесуальним законодавством і не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 компенсацію спричиненої моральної шкоди у розмірі 7446 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 Полтавської області, Державної казначейської служби України в дохід держави в рівних частках судові витрати по 352 грн. 40 коп.

Рішення мотивовано тим, що винесенням незаконних рішень, тривалої бездіяльності посадових осіб, пов’язаних з невиконанням своїх обов’язків, не проведенні комплексу дій, передбачених КПК України, а в подальшому і закриття кримінального провадження позивачу спричинено моральну шкоду та з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності розмір відшкодуванню підлягає 7446 грн., тобто у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої з 01 січня 2018 року.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що відповідачем за позовом про шкодування шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури має бути Держава України, а співвідповідачем державний орган незаконними діями якого завдана шкода.

Позивач жодного разу не являвся до суду. Відомостей про те скільки разів позивач безпосередньо звертався до органів прокуратури матеріали справи також не містять. Судом не було досліджено чи взагалі перебуває позивач в Україні, чи працює він, чи перебуває на обліку служби занятості. Також судом не було враховано, що всі однотипні заяви, звернення до правоохоронних органів та позови до судів від мені усіх членів родини подаються ОСОБА_2, який фактично і представляє інтереси позивачів у судах та прокуратурі, що виключає будь яки зміни у фактичному ритмі життя позивача.

Суд не врахував вимоги п. 3 роз. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6.12.2016 № 1774-VIII, згідно яких мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Окрім цього, правовідносини, що склалися між Відповідачем та прокуратурою врегульовані кримінальним процесуальним законодавством і не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі прокуратура Полтавської області просить рішення суду у частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що судом не враховано, що органи прокуратури та їх посадові особи взагалі не відносяться до суб'єктів відповідальності за ст. 1174 ЦК України.

ОСОБА_1 жодного разу не звертався до суду із скаргами щодо незаконності рішень та дій органу досудового розслідування - прокуратури Полтавської області, оскільки ухвали суду постанавлювались на підставі скарг ОСОБА_2

Заявлена позивачем шкода має відшкодовуватися на загальних підставах. ОСОБА_1 не надано та судом не встановлено наявність усіх складових елементів цивільно-правової відповідальності.

Вважають, що будь-яких протиправних дій стосовно позивача під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42012220090000005 посадовими особами органів прокуратури не вчинено. Дії, що вчинялися слідчим прокуратури Полтавської області у кримінальному провадженні самі по собі не можуть бути незаконними, оскільки не обмежують прав позивача.

Можливість прийняття стороною кримінального провадження процесуального рішення і подальше скасування цього рішення у встановленому порядку передбачена нормами КПК України і свідчить про реалізацію прав особи на контроль у порядку кримінального судочинства за діяльністю осіб, що проводять досудове розслідування.

На даний час відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, окрім іншого, прокурора вищого рівня, до компетенції якого згідно ст.308 КПК України відноситься розгляд скарг щодо недотримання слідчим, прокурором розумних строків або допущення будь-яких інших процесуальних порушень, якими б встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов’язків уповноваженими особами прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Також, до компетенції суду цивільної юрисдикції не входить питання визначення розумності строків досудового розслідування.

Колегія суддів, вислухав суддю – доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідив матеріали справи та обговорив доводи апеляційних скарг вважає, що скарги підлягають задоволенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з тих обставин, що внаслідок тривалої бездіяльності посадових осіб правоохоронних органів позивачу спричинено моральну шкоду, яка доведена належними доказами та підлягає відшкодуванню

Погодитись з таким висновком суду не можна.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтею 1174 ЦК України.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування вказаної норми закону в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичні особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що в межах кримінального провадження №42012220090000005 допущено ряд протиправних дій щодо нього, чим спричинено йому моральну шкоду.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1 не надано доказів порушення його прав та спричинення моральної шкоди при проведенні розслідування.

Згідно витягу з кримінального провадження №42012220090000005 15 жовтня 2013 року до Єдиного реєстру досудового розслідування було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення-злочину за правовою кваліфікацією – частина 2 статті 372 Кримінального кодексу України, заявник(потерпілий) – ОСОБА_2. З фабули вбачається, що в вересні 2010 року під час проведення обшуку у квартирі ОСОБА_2 слідчим СУГУМВС України в Полтавській області вилучено ноутбук та компьютер, які належать ОСОБА_7 (а. с. 6-7).

Постановою про об’єднання кримінальних проваджень від 25 січня 2014 року об’єднано в одне провадження матеріали досудового розслідування №42012220090000006, 42012220090000005 за зверненням ОСОБА_2, які зареєстровані ЄРДР за №4201220090000005.

Постановою ОСОБА_6 Полтавської області від 30 січня 2015 року відмовлено у задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_2 про призначення судово-психологічної експертизи в межах кримінального провадження №42012220090000005.

Також встановлено, що постановою слідчого ОВС СВ прокуратури Полтавської області радника юстиції ОСОБА_8 від 31жовтня 2015 року закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42012220090000005 15 жовтня 2013 року.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2015 року скаргу ОСОБА_2 на постанову про закриття кримінального провадження від 31 жовтня 2015 року задоволено, вищенаведену постанову скасовано.

Ухвалами Октябрського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2016 року заяви ОСОБА_2 про відвід слідчого прокуратури Полтавської області ОСОБА_8 від досудового розслідування кримінального провадження №42012220090000005 та про відвід прокурора прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 від досудового розслідування кримінального провадження №42012220090000005 задоволені (а. с. 34-36).

Постановою старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області молодшого радника юстиції ОСОБА_10 від 31 травня 2016 року закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42012220090000005 від 15 жовтня 2013 року.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 04 липня 2016 року скаргу ОСОБА_2 на постанову про закриття кримінального провадження від 31 травня 2016 року задоволено, скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області молодшого радника юстиції ОСОБА_10 від 31 травня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42012220090000005 від 15 жовтня 2013 року (а. с. 40-41).

Ухвалами Октябрського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2016 року скарги ОСОБА_2 задоволені частково: скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 від 08.04.2016 року про часткову відмову в задоволенні клопотання та зобов’язано розглянути клопотання ОСОБА_2 №30/2, №31/2, №32/2, №33/2, №34/2, №35/2, №36/2, №37/2, №38/2, №39/2 від 18.01.2016 року у відповідності до приписів ст. 220 КПК України (а. с. 42-52).

Ухвалами Октябрського районного суду м. Полтави від 21 листопала 2016 року заяви ОСОБА_2 про відвід слідчого прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 від досудового розслідування кримінального провадження №42012220090000005 та про відвід прокурора прокуратури Полтавської області ОСОБА_11 Від досудового розслідування кримінального провадження №42012220090000005 задоволені (а. с. 37-39).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 03 березня 2017 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 від 18 листопада 2016 року в частині відмови у допиті слідчого Лоскот С.С., зобов’язано слідчого повторно допитати свідка ОСОБА_12 з урахуванням питань викладених у клопотанні ОСОБА_2 №30/2 від 18.01.2016 року, у задоволенні решти вимог скарги відмовлено (а. с. 53-54).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 06 березня 2017 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 від 18.11.2016 року в частині відмови у допиті слідчого Лоскот С.С.,зобов’язано слідчого повторно допитати свідка ОСОБА_12 з урахуванням питань викладених у клопотанні ОСОБА_2 №33/2 від 18.01.2016 року, у задоволенні решти вимог скарги відмовлено (а. с. 57-58).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 06 березня 2017 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 від 18.11.2016 року в частині відмови у допиті слідчого Дичука І.А., зобов’язано слідчого повторно допитати свідка ОСОБА_13 з урахуванням питань викладених у клопотанні ОСОБА_2 №34/2 від 18.01.2016 року, у задоволенні решти вимог скарги відмовлено (а. с. 59-60).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2017 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 від 18.11.2016 року в частині відмови у допиті слідчого Лоскот С. С., зобов’язано слідчого повторно допитати свідка ОСОБА_12 з урахуванням питань викладених у клопотанні ОСОБА_2 №35/2 від 18.01.2016 року, у задоволенні решти вимог скарги відмовлено (а. с. 61-62).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2017 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 від 18.11.2016 року в частині відмови у допиті слідчого Лоскот С. С., зобов’язано слідчого повторно допитати свідка ОСОБА_12 з урахуванням питань викладених у клопотанні ОСОБА_2 №36 від 25.12.2015 року №36/1 від 18.01.2016 року, у задоволенні решти вимог скарги відмовлено (а.с. 63-64).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2017 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 від 18.11.2016 року в частині відмови у допиті слідчого Лоскот С. С., зобов’язано слідчого повторно допитати свідка ОСОБА_12 з урахуванням питань викладених у клопотанні ОСОБА_2 №31/2 від 18.01.2016 року, у задоволенні решти вимог скарги відмовлено (а. с. 55).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 14 березня 2017 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 від 18.11.2016 року в частині відмови у допиті слідчого Лоскот С. С., зобов’язано слідчого повторно допитати свідка ОСОБА_12 з урахуванням питань викладених у клопотанні ОСОБА_2 №32/2 від 18.01.2016 року, у задоволенні решти вимог скарги відмовлено (а. с. 56).

Також, з постанови ОСОБА_6 Полтавської області про визначення додаткових питань при проведенні судової компютерно- технічної експертизи№6021 від 01 лютого 2018 року вбачається, що досудове розслідування здійснюється у кримінальному провадженні №42012220090000005 за заявою саме ОСОБА_2, а не ОСОБА_1

Отже, надані матеріали не свідчать, що працівниками прокуратури Полтавської області відносно саме ОСОБА_1 вчинено будь-які неправомірні дії і що йому спричинено моральну шкоду.

Надані представником позивача в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції документи також не свідчать про спричинення шкоди саме ОСОБА_1, оскільки сам факт набуття статусу потерпілого в кримінальному провадженні не свідчить про безумовне порушення прав та спричинення моральної шкоди.

За таких обставин підстав для стягнення моральної шкоди не вбачається.

Рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати підлягають перерозподілу згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокуратури Полтавської області – задовольнити.

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України – задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 квітня 2018 року– скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, яка спричинена протиправною бездіяльністю – відмовити.

Компенсувати за рахунок держави прокуратурі Полтавської області та Державній казначейській службі України судові витрати за подання апеляційних скарг в розмірі 111 грн 69 коп.(сто одинадцять гривень шістдесят дев’ять копійок) кожному за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 вересня 2018 року.

Головуючий – А.І. Овсяннікова

Судді: І.П. Коваленко

ОСОБА_14