Постанова № 76685490, 25.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 вересня 2018 року

м.Харків

справа № 640/16155/16-ц

провадження № 22-ц/790/4614/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідачі – ОСОБА_2, що діє від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4,

третя особа – Служба у Справах дітей Київського районного управління Служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, що діє від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у Справах дітей Київського районного управління Служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про виділ частки з домоволодіння (поділ домоволодіння), що є спільною частковою власністю за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 20 червня 2018 року, постановлене під головуванням судді Нев’ядомського Д.В., в залі суду в місті Харкові (повний текст судового рішення складено 27 червня 2018 року), -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, що діє від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у Справах дітей Київського районного управління Служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про виділ частки з домоволодіння (поділ домоволодіння), що є спільною частковою власністю.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 20 червня 2018 року позов задоволено. Виділено частину домоволодіння, що знаходиться у спільній частковій власності і визнано за ОСОБА_1 право власності на 47/100 частин в домоволодінні м. Харків, 2-й Будівельний в’їзд буд. 53 що складається з - частина житлового будинку - літ. А1: житлові кімнати - 2-4 площею 15,0 кв.м., 2-5 площею 14,8 кв.м., літ. а2- коридор 2-1, площею 6 кв.м., вбиральня 2-2 площею 1,4 кв.м., кухня 2-3 площею 16,0 кв.м. загальною житловою площею 53,2 кв.м., тамбуру літ. а3, ганок літ. а 4, льоху літ. З, гаражу літ. Ж, зливної ями літ. К, частина вимощення літ. І, огорожі №2, частини огорожі №4, дворового водопровіду №5. Виділено ОСОБА_1 ? частину земельної ділянки для обслуговування частини домоволодіння за адресом м. Харків, 2-й Будівельний в’їзд буд. 53, площею 473 кв.м.

Границя розподілу земельної ділянки поділяє земельну ділянку на ділянки:

- від лінії забудови по 2-му Будівельному в'їзду, розділивши огорожу на відрізки з розмірами 6,71 м і 2,39 м, далі по прямій лінії довжиною 6,25 м, потім по прямій лінії 8,50 м, далі ліворуч до житлового будинку, потім по лінії розподілу житлового будинку, далі по прямій лінії довжиною 2,0 м, потім по прямій лінії довжиною 8,20 м, далі по прямій лінії довжиною 18,75 м до границі земельної ділянки, розділивши огорожу на відрізки з розмірами 16,80 м і 10,30 м.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на домоволодіння за адресою: м. Харків, 2-й Будівельний в’їзд буд. 53.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за зменшення частки в спільній власності в сумі 35 800 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 5 510 гривень та половину витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 2752,50 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду та направити справу для повторного розгляду до суду першої інстанції.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що не заперечує проти поділу домоволодіння та готова компенсувати позивачці грошові кошти в сумі 11 484 грн. Вважає, що висновок будівельно-технічної експертизи є недостовірним доказом у справі, оскільки в його основу покладено підроблений технічний паспорт на спірний житловий будинок, виготовлений на замовлення позивачки.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновком судової будівельно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса передбачено два варіанти визначення порядку користування земельною ділянкою та варіант розподілу житлового будинку і надвірних будівель. Суд вважав найбільш прийнятним другий варіант поділу житлового будинку по в’їзду Будівельному буд. 53 м. Харкова між позивачем та відповідачем, а також визначення порядку користування земельною ділянкою, який склався між сторонами на протязі років.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником ? частини домоволодіння за адресою: м. Харків, 2-й Будівельний в’їзд буд. 53, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 (а.с.6).

Інша частина домоволодіння належить на праві власності неповнолітнім ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - по ? частині кожній, від імені яких діє законний представник ОСОБА_2 (а.с.6).

На земельній ділянці за адресою: м. Харків, 2-й Будівельний в’їзд буд. 53, площею 946 кв.м., розташовані житловий будинок - літ. «А-1» площею 76,4 кв.м., житлова прибудова «А1-1» площею 20,6 кв.м., прибудова «а» площею 17,2 кв.м., прибудова «а2» площею 31.3 кв.м., сіни «а1» площею 5,4 кв.м., тамбур «аЗ» площею 2,6 кв.м., ганок «а4» площею 2,1 кв.м., літня кухня «Б» площею 25,7 кв.м., вбиральня «В» 1 шт., льох «Г» площею 7,7 кв.м., гараж «Ж» площею 23,4 кв.м, зливна яма «З» площею 1,5 кв.м., зливна яма «К» площею 7,7 кв.м., альтанка «Л» площею 6,0 кв.м.,., огорожа «№2, 3,4» Дворовий в-д «№5» (а.с.10).

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що протягом тривалого часу між співвласниками склався порядок користування спірним домоволодінням. У її користуванні знаходяться: частина житлового будинку - літ. "А-1" - тамбур ІІІ загальною площею 2.2 кв.м. коридор 2-1 площею 6,0 кв.м., вбиральня 2-2 площею 1,4 кв.м., кухня 2-3 площею 16,0 кв.м., житлові кімната 2-4 площею 15,0 кв.м., та 2-5 площею 14.8 кз.м. всього 55,4 кв.м. гараж літ. «Ж» зливна яма «К». Вважає, що наявні підстави для припинення права спільної часткової власності та виділення частини домоволодіння у приватну власність, оскільки виділ частки з спільної сумісної власності домоволодіння можливий, житловий будинок обладнаний окремими виходами, виділення частки зі спільної часткової власності не порушує права власності сторін у справі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України та означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, що, по суті, є правом двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно із ч. ч. 1 та 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» № 7 від 04 жовтня 1991 року з наступними змінами і доповненнями роз’яснено, що у спорах про поділ будинку в натурі, учасникам спільної часткової власності на будинок, може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Виходячи з положень ст. ст. 183, 367 ЦК України виділ частки в натурі може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній зі сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідатиме розміру їх часток у домоволодінні, та можливості переобладнати будинок в ізольовані квартири з улаштуванням у кожній частині будинку окремих систем водопостачання, каналізації, опалення та газопостачання, оскільки поділ будинку на частини передбачає користування кожним із співвласників цих послуг окремо.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦК України, у разі поділу майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1322/10306/10307 від 21 червня 2017 року експертом запропоновано варіант виділу домоволодіння по 2-му Будівельному в'їзду № 53 в м. Харкові з урахуванням того, що ОСОБА_1 користується частиною житлового будинку літ. "А-1" - тамбуром III, коридором 2-1, вбиральнею 2-2, кухнею 2-3, житловими кімнатами 2-4 та 2-5, гаражем літ. "Ж", зливною ямою "К". Відповідно до запропонованого варіанту виділу грошова компенсація на користь І співвласника складає 35 800грн. (а.с.120).

У дослідницькій частині висновку експертизи запропоновано два варіанти порядку користування земельною ділянкою , відповідно до І варіанту порядку користування земельною ділянкою: частина земельної ділянки площею 10,0 кв.м залишається в загальному користуванні співвласників. Першому співвласнику на 1/2 частини виділяється в користування земельна ділянка площею 473 кв.м. Так як частина земельної ділянки залишається в загальному користуванні, площа земельної ділянки в особистому користуванні складає 468 кв.м (473-10*1/2), у тому числі під будівлями. II та III співвласникам на 1/2 (1/4+1/4) частини виділяється в користування земельна ділянка площею 473кв.м. Так як частина земельної ділянки залишається в загальному користуванні, площа земельної ділянки в особистому користуванні складає 468кв.м (473- 10*1/2), у тому числі під будівлями. Границя розподілу земельної ділянки поділяє земельну ділянку на ділянки: від лінії забудови по 2-му Будівельному в'їзду, розділивши огорожу на відрізки з розмірами 6,71м і 2,39м, далі по прямій лінії довжиною 6,25м, потім по прямій лінії 8,50м, далі повернув наліво до житлового будинку, потім по ліні розподілу житлового будинку, далі по прямій лінії довжиною 2,0м, потім по прямій лінії довжиною 8,20м, даті по прямій лінії довжиною 18,75м до границі земельної ділянки, розділивши огорожу на відрізки з розмірами 16,80м і 10,30м.

Відповідно до ІІ варіанту порядку користування земельною ділянкою частина земельної ділянки площею 10,0 кв.м залишається в загальному користуванні співвласників. Першому співвласнику на 1/2 частини виділяється в користування земельна ділянка площею 473кв.м. Так як частина земельної ділянки залишається в загальному користуванні, площа земельної ділянки в особистому користуванні складає 468кв.м (473-10*1/2), у тому числі під будівлями. II та III співвласникам на 1/2 (1/4+1/4) частини виділяється в користування земельна ділянка площею 473кв.м. Так як частина земельної ділянки залишається в загальному користуванні, площа земельної ділянки в особистому користуванні складає 468кв.м (473- 10*1/2), у тому числі під будівлями. Границя розподілу земельної ділянки поділяє земельну ділянку на ділянки: від лінії забудови по 2-му Будівельному в'їзду, розділивши огорожу на відрізки з розмірами 6,71м і 2,39м, далі по прямій лінії довжиною 6,25м, потім по прямій лінії 8,50м, далі повернув наліво до житлового будинку, потім по ліні розподілу житлового будинку, далі по прямій лінії довжиною 2,0м, потім повернув направо по прямій лінії довжиною 5,0м, далі повернув наліво по прямій лінії довжиною 23,90м до границі земельної ділянки, розділивши огорожу на відрізки з розмірами 16,0м і 11,10м.

Висновок суду першої інстанції про те, що другий варіант виділу житлового будинку з надвірними будівлями та порядку користування земельною ділянкою є прийнятним для застосування, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Сторони не заперечують, що зазначений варіант поділу житлового будинку з надвірними будівлями визначений за фактичним користуванням, що склався між сторонами упродовж багатьох років.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1, 3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Посилання відповідачки на те, що висновок експерта, який покладений в основу оскаржуваного рішення, є неналежним доказом, - не приймаються до уваги колегією суддів та суперечить вимогам закону.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи по даній справі складений старшим науковим співробітником лабораторії будівельно-технічних досліджень ОСОБА_6, яка має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта 1 класу за спеціальностями: 10.6 «Дослідження об’єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів»; 10.7 «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками»; 10.10 «Визначення оціночної вартості будівельних об’єктів та споруд»; 10.14 «Оцінка земельних ділянок». Стаж експертної роботи з 1990 року. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність по ст. ст. 384, 385 КК України. Даних на спростування висновків, зазначених в експертизі, відповідачкою суду не надано.

Натомість при проведенні експертизи експертом здійснювалось обстеження житлового будинку №53 по 2-му Будівельному в’їзду у місті Харкові у присутності сторін (ОСОБА_1 та представника відповідача – ОСОБА_7В.), та з урахуванням даних технічного паспорту та даних, отриманих в результаті обстеження, здійснено розрахунок компенсації, що підлягає сплаті при поділі домоволодання.

Матеріали справи не містять доказів того, що технічний паспорт на спірне домоволодіння є підробленим.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлена з додержанням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 20 червня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

ОСОБА_8

Повне судове рішення виготовлено 25.09.2018 року.