Постанова № 76684830, 18.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/668/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/783/7659/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді – Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за довором позики,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 1 499 370,00 грн. за договором позики від 29 травня 2008 року. В ході судового розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та просила стягнути 1 849 890,00 грн. – 69000 доларів США станом на 03.03.2016 року, згідно офіційного курсу НБУ, з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних частках по 924 945,00 грн. В обгрунтування заявленого позову покликалася на те, що 29.05.2008 року між нею та її донькою ОСОБА_4 був укладений договір позики коштів на суму 69000 доларів США. Дані кошти вона отримала від продажу квартири та цього ж дня позичила їх своїй доньці ОСОБА_4, та які були використані чоловіком доньки ОСОБА_5 для погашення кредиту. У грудні 2009 року вона звернулася до своєї доньки ОСОБА_4 із вимогою повернути гроші, однак вона відмовила і написала розписку, про те, що отримала 29.05.2008 року кошти та зобов’язується їх повернути до 31.12.2014 року.

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1849890,00 гривень за договором позики.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3654,00 гривень судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 – відмовлено.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що борг позивачу за договором позики не повернуто, і тому позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 69 000 дол. США є обґрунтованою, однак суд помилково дійшов до висновку про те, що вказані грошові кошти отримані лише відповідачем ОСОБА_4 в особистих цілях, оскільки такі були використані для погашення кредитних зобов’язань ОСОБА_5 Просить рішення суду в частині відмови у задоволення позову до ОСОБА_5 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує, що отримані у позику кошти були використані для погашення кредитних зобов’язань відповідача ОСОБА_5, який на той час був її чоловіком, відтак такі були використані в інтересах сім’ї. Просить рішення суду скасувати в частині стягнення з неї заборгованості та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі. Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_4 та представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 апеляційні скарги підтримали, дали пояснення, аналогічні доводам, викладеним у скаргах. Представник ОСОБА_5 – ОСОБА_6 просив рішення суду залишити без змін, апеляційні скарги – без задоволення, оскільки кошти, які віддав в погашення кредиту ОСОБА_5, є його особистими, а не отримані від позивачки.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_4 29.05.2008 року отримала від позивача кошти від продажу квартири у сумі 69000 доларів США, про що 07.12.2009 року написала розписку. Викладені обставини визнала ОСОБА_4

Відповідно до змісту ч.3 ст.65 СК України для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Встановлено, що ОСОБА_5 не надавав у письмовій формі згоду на укладення договору позики ОСОБА_4, яка на той час була його дружиною.

Згідно із ч.4 ст. 65 СК України договір укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 зазначила, що кошти, отримані від продажу квартири її матері, вона віддала ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_5 визнав, що був присутнім при укладенні договору купівлі-продажу квартири, яка належала ОСОБА_2, однак факт передачі йому коштів за даним договором категорично заперечив. Пояснив, що кошти, які він перерахував на погашення кредиту 29.05.2008 року є його особистими та ніяких грошей від позивача чи відповідача ОСОБА_4 29.05.2008 року він не отримував.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач в обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що оскільки на момент укладення договору позики відповідачі перебували у шлюбі, вони несуть солідарну відповідальність щодо повернення отриманих коштів.

Проте, матеріали справи не містять доказів розпорядження зазначеними коштами відповідачем ОСОБА_5, так само відсутні докази використання ОСОБА_4 зазначених коштів в інтересах сім’ї.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно 05.07.2007 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 0032/07/6.10-СL. Однак за кредитні кошти не було придбано майно, яке є об’єктом спільної власності подружжя, що визнала ОСОБА_4

Враховуючи наведене, районний суд відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_5, вірно виходив з того, що сам факт перебування відповідачів у шлюбі під час укладення одним із подружжя – ОСОБА_4 договору позики, за умови відсутності доказів використання отриманих коштів в інтересах сім’ї, не є безумовною підставою для солідарної відповідальності іншого подружжя.

За таких обставин, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, вірно встановив обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у позові в частині стягнення коштів з ОСОБА_5

Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарг висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення суду не вбачає.

У зв’язку із залишенням апеляційних скарг без задоволення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 слід стягнути судовий збір за подання ними апеляційних скарг, сплату якого було відстрочено судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 грудня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 4019,00 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 4019,00 грн. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 25.09.2018р.

Головуючий

Судді: