Рішення № 76684679, 21.09.2018, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/899/17

Провадження № 2-1158/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2018 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Бондаренко Є.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення авансу та штрафу, визнання договору дійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення авансу та штрафу, визнання договору дійсним в якій указала на те, що 19 травня 2014 року вона уклала з ОСОБА_4 попередній договір купівлі - продажу будинку, який знаходиться за адресою: Київська область, м. Обухів, масив Лукавиця, будинок №343. Попередній договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 Краматорського міського нотаріального округу Донецької області та зареєстрований в реєстрі за №2051. Згідно попереднього договору ОСОБА_4 зобов’язалася продати вищевказаний будинок загальною площею 186,1 кв.м., житловою площею 66,9 кв.м., вартість будинку складає 2 937 500 гривень, що на момент підписання попереднього договору складає суму, що еквівалентна 250 000 доларів США за курсом НБУ. В якості авансового платежу позивачка передала відповідачці 65 000 доларів США та автомобіль Mercedes-Benz GL 500, 2010 року випуску, VIN WDC1648861А654608, реєстраційні номери АН 0555 МН, який був оцінений сторонами у 763 750,00 гривень, що за курсом НБУ складало 65 000,00 доларів США, про що було зазначено в п. 2.1 попереднього договору купівлі - продажу будинку. Також відповідачка зобов’язалась зареєструвати її та сина в зазначеному будинку в строк до 10 червня 2014 року. У разі не укладення договору купівлі – продажу в строк не пізніше 19 травня 2015 року з причин залежної від продавця, останній зобов’язується повернути гарантійну суму у вигляді 65 000 доларів США та автомобіля Mercedes-Benz GL 500, 2010 року випуску, VIN WDC1648861А654608, або грошовий еквівалент в розмірі 65 000,00 доларів США, а також виплатити покупцеві неустойку у розмірі 5000 доларів США. У вересні 2014 року відповідачка повідомила, що вона більше не бажає продавати будинок, та попросила виселитись з нього, автомобіль вона продала, а грошові кошти в сумі 130 000 доларів США вона поверне пізніше. В зв'язку з наведеним позивачка просить стягнути з відповідача сплачену суму авансу з штрафними санкціями та судовий збір.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги та просила визнати попередній договір купівлі – продажу будинку за адресою: Київська область, м. Обухів, масив Лукавиця, 343, укладений 19.05.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Під час розгляду справи представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_3 подала зустрічний позов, в обґрунтування якого зазначила, що відповідно висновку Незалежного інституту судових експертиз на запит ОСОБА_3 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 електрографічне зображення якого містить в графі «Продавець» у технічній копії попереднього договору купівлі-продажу від 19.05.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №2051, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою; рукописний запис «Кравченко», електрографічне зображення якого містить в графі «Продавець» у технічній копії попереднього договору купівлі-продажу від 19.05.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №2051, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4 Окрім підробленого підпису та рукописного запису «ОСОБА_4Н.», оригінал спірного договору викладено не на спеціальному бланку нотаріальних документів, на ньому відсутня серія та номер, за якою здійснюється перевірка справжності бланку. Відповідно до Єдиного реєстру нотаріусів України, в Краматорському міському нотаріальному окрузі нотаріус ОСОБА_7 не значиться. Тому попередній договір купівлі-продажу будинку від 19.05.2014 року, посвідчений нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №2051 вважає підробленим та посвідченим неіснуючим нотаріусом, просила визнати спірний договір купівлі-продажу недійсним.

11 квітня 2017 року відкрито провадження у цій цивільній справі.

20 квітня 2017 року винесено ухвалу суду про забезпечення позову.

08 червня 2017 року винесено ухвалу про прийняття справи до провадження іншого судді.

14 липня 2017 року винесено ухвалу суду про забезпечення позову.

20 липня 2017 року винесено заочне рішення про задоволення позову.

08 червня 2018 року винесено ухвалу суду про скасування заочного рішення, призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначення підготовчого засідання.

12 липня 2018 року винесено ухвалу про прийняття заяви про збільшення позовних вимог за первісним позовом, прийняття відзиву на позовну заяву, відзиву на заяву, заперечення на відзив, відповідь на відзив, в задоволенні клопотання представника позивача за первісним позовом про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовлено, прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, вимоги за зустрічним позовом об’єднано в одне провадження з первісним позовом.

27 серпня 2018 року винесено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника позивача за первісним позовом про призначення судової почеркознавчої експертизи, задоволено інші клопотання представників сторін, прийнято відзив на зустрічний позов, відповідь на зустрічний позов, заперечення по зустрічному позову, письмові пояснення, залучено письмові докази.

27 серпня 2018 року винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні первісний позов підтримала повністю, проти зустрічного позову заперечила повністю, посилаючись на те, що вони з відповідачем довго товаришували сім’ями, тому вона їй довіряла, вирішила купити її будинок. Попередній договір був укладений та підписаний сторонами вдома у позивача за місцем її тодішнього проживання у смт Костянтинівка, там же завірений особою, яку вона вважала нотаріусом ОСОБА_5 Спірний договір вона не читала, підписала два примірники. Там же і тоді ж було передано відповідачці 65 тис. дол. США. Оригіналу попереднього договору купівлі – продажу у неї немає, а наявну у неї копію вона додала до позову. На той час їй не було відомо, що такого нотаріуса не існує. Крім того, тоді ж чоловіку відповідача було передано автомобіль, на який пізніше вже у м.Обухові у іншого нотаріуса було оформлено довіреність. Відповідач особисто допомогала їй облаштуватись у м.Обухові, зареєструвала їх з неповнолітньою дитиною. Надалі відповідачка виїхала за кордон, тривалий час не укладала основний договір, а потім відмовилась продавати будинок, обіцяла повернути кошти, але цього не зробила. За вимогою відповідача вона добровільно знялась із реєстрації у будинку.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов підтримав повністю, проти зустрічного позову заперечив повністю, зазначив, що 19.05.2014 року між сторонами укладено попередній договір купівлі - продажу будинку, що посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу ОСОБА_7, яку відповідачка разом зі своїм чоловіком привезла до позивача додому. Сумнівів у поноваженнях нотаріуса у позивача не виникало. На виконання умов попереднього договору в день його підписання позивачка передала грошові кошти в розмірі 65 000 доларів США та автомобіль марки Mercedes-Benz GL 500. Відповідачка зобов’язувалась зареєструвати сім’ю позивача, на що вона зареєструвала тільки позивачку та її сина в будинку, проте у березні (вересні) 2014 року відповідачка зателефонувала позивачу та повідомила, що відмовляється продавати будинок та обіцяла повернути гроші і автомобіль.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти первісного позову заперечила, зустрічний позов підтримала повністю, посилаючись на те, що позивачем здійснено фактично спробу рейдерського захоплення будинку, спірний договір є очевидно підробленим, оскільки його текст викладено не на спеціальному бланку нотаріальних документів, що порушує правила ведення нотаріального діловодства. Жодних домовленостей між сторонами щодо продажу будинку, який належить відповідачу на праві приватної власності та знаходиться за адресою: Київська область, м. Обухів, масив Лукавиця, 343, не існувало. Відповідно реєстру нотаріусів України нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу м. Донецька ОСОБА_7 не існує. До того ж за місцем реєстрації ОСОБА_1 (Донецька область, м. Костянтинівка) спірний попередній договір купівлі-продажу вчинятись не міг, оскільки в цей час, а саме в травні 2014 року на вказаній території проводилась антитерористична операція, що є загальновідомим фактом, а тому відповідачка не могла фізично перебувати на вказаній території та вчиняти правочини. Відповідно висновку Незалежного інституту судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_4 та рукописний запис «ОСОБА_4Н.» виконано не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4 Ніяких коштів від позивачки відповідач не отримувала, автомобіль в рахунок оплати будинку не передавався. Між сім’ями сторін існували дружні відносини через тривалу дружбу їх чоловіків, тому відповідачка прихистила позивачку, оскільки у Донецькій області почалися військові дії, надала можливість тимчасово проживати і зареєструвала у своєму будинку для отримання місця для дитини у дитсадку, договір на проживання не укладався через довірливі відносини сторін. Надалі відповідач виїхала за кордон, після чого на адресу будинку надійшло повідомлення про продаж будинку з торгів. Таким чином представникові відповідача стало відомо про наявність виконавчого провадження та заочного рішення суду, які ґрунтувались на безпідставних вимогах первісного позову про стягнення коштів за неіснуючим боргом. Будь-яких договорів між сторонами не укладалось, будь-які грошові зобов’язання відповідача по відношенню до позивача відсутні.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги первісного позову не підлягають задоволенню, зустрічного позову підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 19 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено попередній договір купівлі - продажу будинку, який знаходиться за адресою: Київська область, м. Обухів, масив Лукавиця, будинок №343, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 Краматорського міського нотаріального округу Донецької області та зареєстрований в реєстрі за №2051.

Відповідно до п. 1.1 попереднього договору ОСОБА_4 зобов’язалася продати будинок загальною площею 186,1 кв.м., житловою площею 66,9 кв.м., а ОСОБА_1 придбати будинок.

Згідно п. 1.2 попереднього договору вартість будинку складає 2 937 500 (два мільйони дев’ятсот тридцять сім тисяч п’ятсот) гривень, що на момент підписання попереднього договору складає суму, що еквівалентна 250 000 (двісті п’ятдесят тисяч) доларів США за курсом НБУ.

Згідно п. 2.1 попереднього договору з метою забезпечення укладення, в момент підписання договору позивач передала відповідачці в якості гарантійної суми 65 000 доларів США та автомобіль Mercedes-Benz GL 500, 2010 року випуску, VIN WDC1648861A654608, реєстраційні номери АН 0555 МН, оцінений сторонами у 763 750,00 (сімсот шістдесят три тисячі сімсот п’ятдесят) гривень, що за курсом НБУ складало 65 000,00 (шістдесят п’ять тисяч) доларів США.

Згідно п. 5.1 попереднього договору у разі не укладення договору купівлі-продажу в строк не пізніше 19 травня 2015 р. з причини залежної від Продавця, Продавець зобов’язується повернути гарантійну суму, у вигляді 65 000 доларів США та автомобіля Mercedes-Benz GL 500, 2010 року випуску, VIN WDC1648861A654608 або грошовий еквівалент в розмірі 65 000 (шістдесят п’ять тисяч) доларів США, а також виплатити Покупцеві неустойку у розмірі 5 000 (п’яти тисяч) доларів США.

Вказаний договір є оспорюваним, оригіналу договору або належним чином засвідченої його копії суду не представлено.

При наданні правової оцінки вимогам обох позовів суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.ч. 1,3,4 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України, попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Відповідно ч. 1 ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Суд вважає встановленим те, що між сторонами у передбаченій законом формі не було досягнуто жодних домовленостей щодо продажу будинку, що належить відповідачу та знаходиться за адресою: Київська область, місто Обухів, масив Лукавиця, 343, оскільки відповідачем це заперечується, а позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про таку домовленість.

Відповідно листа Головного територіального управління юстиції у Донецькі області Міністерства юстиції України від 25.06.2018 року №4-4-1440 станом на травень 2014 року по Донецькій області, зокрема в Краматорському міському нотаріальному окрузі не була зареєстрована приватна нотаріальна діяльність нотаріуса ОСОБА_7. Аналогічні обставини підтверджуються відомостями Єдиного реєстру нотаріусів, що узгоджується із доводами відповідача про те, що нотаріуса, від імені якого було посвідчено оспорюваний договір взагалі не існує. Будь-якими доказами позивачем це не спростовано, а в судовому засіданні вона фактично визнала цю обставину у своїх поясненнях.

Крім того, позивачем не спростовано посилання відповідача, які ґрунтуються на законі відносно недотримання процедури виготовлення нотаріально посвідчених договорів, оскільки відповідно до наданого суду ОСОБА_1 письмового доказу (а.с.5) текст договору виконано не на спеціальному бланку нотаріальних документів, зокрема відсутні серія, номер, що унеможливлює перевірку справжності бланку відповідно до п.3.3 Порядку ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2053/5 від 04 листопада 2009 року із наступними змінами і доповненнями.

Також форма бланку очевидно відрізняється від встановленого зразка, відсутні захисні елементи, чим не дотримано норми опису і зразка спеціального бланку нотаріального документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. № 812.

Згідно п.п. 7,8 Порядку витрачання, зберігання, обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. № 812, бланки є невід’ємною складовою нотаріального діловодства та документарного забезпечення нотаріального процесу і використовуються нотаріусами виключно під час вчинення нотаріальних дій. На бланках викладаються тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, крім тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів.

Оспорюваний договір на спеціальному бланку нотаріальних документів не укладався.

Згідно п.п. 6.6, 6.7 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22 грудня 2010 року із наступними змінами і доповненнями, на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі зазначається номер, за яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Дата запису в реєстрі повинна відповідати даті вчинення нотаріальної дії і даті складання документа. Оформлення документа включає його підписання. Свій підпис на документі нотаріус скріплює печаткою.

Згідно п. 6.10 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22 грудня 2010 року із наступними змінами і доповненнями, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, їх місце проживання, а у випадках, передбачених законодавством, дата і місце їх народження, місце роботи, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Текст наданого позивачем суду договору не містить відомостей про місце проживання, дата і місце народження сторін правочину, відсутня дата вчинення нотаріальної дії, відсутній підпис нотаріуса.

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні угод, засвідченні вірності копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, а також при посвідченні часу пред'явлення документа на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи.

Згідно п. 6.12 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22 грудня 2010 року із наступними змінами і доповненнями, текст нотаріально оформлюваного документа (договору, заповіту, довіреності, заяви тощо) повинен бути викладений зрозуміло, чітко, грамотно, не повинен мати підчисток, з дотриманням вимог чинного законодавства. У разі якщо текст нотаріально оформлюваного документа викладено неграмотно, нечітко (незрозуміло), зміни чи доповнення до нього вносяться та оформлюються нотаріусом у порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 6.14 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22 грудня 2010 року із наступними змінами і доповненнями, при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси застосовують посвідчувальні написи, видають свідоцтва за формами, установленими цими Правилами

Згідно п. 6.16 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22 грудня 2010 року із наступними змінами і доповненнями, посвідчувальний напис повинен бути написаний зрозуміло, чітко, грамотно, без підчисток.

У наданому суду тексті оспорюваного договору міститься рукописний текст такого змісту: «Приватний нотаріус ОСОБА_5 Попередній Договір підписан у моїй присутності, особи встановлени, Дієздатність перевірено. Зареестровано в реестрі за № 2051», тобто текст начебто посвідчувального напису нотаріуса виконано неграмотно, із явними помилками, а форма посвідчувального напису очевидно не відповідає формі, установленій Правилами ведення нотаріального діловодства.

Згідно ч. 2 ст. 41 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

За доводами позивача за первісним позовом оспорюваний договір посвідчено у її помешканні, тобто поза межами робочого місця нотаріуса, однак відомостей про наявність правових та фактичних підстав для вчинення такої нотаріальної дії поза визначеними законом приміщеннями суду не повідомлено, а текст договору не містить відповідних даних про місце укладення та посвідчення договору.

Оспорюваний договір не містить повних і обов’язкових відомостей, зокрема про місце його укладення, ідентифікуючі дані сторін (дату народження, місце проживання, паспортні дані), правовстановлюючі документи на об’єкт нерухомого майна, а також про умови купівлі-продажу, які обов’язкові для даного виду правочинів.

Також відсутні позначки про те, що поданий позивачем документ є саме копією договору, відсутній посвідчувальний напис нотаріуса про посвідчення копії. При цьому весь текст документа (включно із підписами сторін, печаткою нотаріуса) виготовлено як ксерокопія, але окрім цього мається відтиск печатки, начебто, приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7.

Таким чином, документ, який за доводами первісного позову є оспорюваним договором складено і виготовлено із явними та грубими порушеннями норм чинного законодавства та правил нотаріального діловодства, що вказує на його недопустимість.

Згідно ч. 2 ст. 45 Закону України «Про нотаріат» нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею.

Відповідач в особі представника не визнає факт підписання оспорюваного договору нею особисто.

Відповідно ч. 1 ст. 72 ЦПК України, експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з’ясування відповідних обставин справи.

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта – докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи, або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно висновку експерта №9074 від 12.06.2018 року, складеного уповноваженим експертом Незалежного інституту судових експертиз ОСОБА_8 за заявою адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 вбачається, що підпис від імені ОСОБА_4, електрографічне зображення якого міститься в графі «Продавець» у технічній копії попереднього договору купівлі-продажу будинку від 19.05.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №2051, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4; Рукописний запис «ОСОБА_4Н.», електрографічне зображення якого міститься в графі «Продавець» у технічній копії попереднього договору купівлі-продажу будинку від 19.05.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №2051, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням почерку ОСОБА_4

Будь-якими іншими доказами вказане не спростовано.

Заперечення позивача та його представника щодо допустимості і об’єктивності вказаного висновку експерта суд вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки визначений чинною на час виконання експертизи редакцією ЦПК України передбачено можливість проведення експертизи і подання відповідних висновків стороною. Експертиза проведена атестованим судовим експертом, який має право проводити відповідний вид експертизи, тому підстав вважати поданий суду стороною висновок експерта недопустимим доказом немає.

Згідно ч.1 ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Позивачем або його представником не подавалось суду висновок експерта, у позасудовому порядку на замовлення позивача відповідна експертиза не проводилась, при цьому суду не повідомлено відомостей про наявність об’єктивних перешкод для цього або вжиття позивачем будь-яких заходів для отримання такого доказу.

Згідно ч.1 ст.108 ЦПК України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв’язку з характером досліджень, або якщо об’єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи.

Під час розгляду справи позивач за первісним позовом ОСОБА_1 відмовилась виконати вимоги ухвали суду від 12 липня 2018 року по витребування доказів, посилаючись на те, що оригінал попереднього договору купівлі-продажу від 19 травня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 та зареєстрованого за № 2051, тобто оригінал оспорюваного договору як об’єкт дослідження у неї відсутній.

Розгляд цивільних справ здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства. Доводи позову про укладення сторонами, підписання особисто відповідачем оспорюваного договору не підтверджені жодним належним і допустимим доказом, тому є непереконливими і недоведеними, при цьому твердження відповідача та її зустрічного позову про те, що вона не підписувала оспорюваний договір є переконливими і підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів, зокрема висновком експерта, листом органу юстиції, відомостями із державних реєстрів.

Таким чином, суд вважає встановленим те, що підпис та рукописний запис «ОСОБА_4Н.» на спірному договорі купівлі-продажу не належить ОСОБА_4, сторонами не надано оригіналу договору, з наданої суду позивачем ОСОБА_1 тексту, начебто, його копії, що міститься на а.с.5, вбачається, що договір виготовлений не на спеціальному бланку нотаріальних документів, до того ж на ньому відсутня серія та номер за якою здійснюється перевірка справжності бланку, договір посвідчено від імені неіснуючого нотаріуса, допущено ряд інших суттєвих порушень чинного законодавства, тому суд вважає, що даний договір є підробленим.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Між сторонами виник спір щодо дійсності оспорюваного правочину.

Враховуючи викладені вище і встановлені судом фактичні осбтавини, оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним.

Договір може бути визнаний судом дійсним, при наявності таких умов: 1) якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами; 2) відбулося повне або часткове виконання договору

Як зазначено вище, суд вважає, що письмовими доказами не підтверджено наявність домовленості сторін щодо усіх істотних умов договору.

Посилання первісного позивача про передачу нею коштів та автомобіля у рахунок виконання умов договору будь-якими доказами не підтверджено, іншою стороною це заперечується, довіреність на керування автомобілем видана по спливу певного часу, у іншому місці та іншій особі, в односторонньому порядку самою позивачкою без участі відповідача, що спростовує доводи первісного позову, тому суд вважає невстановленими обставини, які б породжували правові наслідки у виді визнання договору дійсним.

Правових і фактичних підстав для задоволення вимог первісного позову про визнання оспорюваного правочину дійсним немає.

Статтею 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний

розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вимоги первісного позову ґрунтуються на недійсному правочині, який не створює юридичних наслідків.

Суд вважає, що позивачем за первісним позовом не доведено обставин, які б породжували правові наслідки у виді виникнення зобов’язань сплатити визначені її позовом кошти, тому достатніх підстав для задоволення первісного позову суд не вбачає.

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Під час розгляду справи не встановлено обставин порушення прав чи законних інтересів позивача за первісним позовом, однак виявлено порушення прав та законних інтересів позивача за зустрічним позовом, які підлягають судовому захисту.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши справу в межах визначених обома сторонами предмету спору та підстав для задоволення позову, вирішуючи спір на підставі наявних у справі доказів, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що доводи зустрічного позову ґрунтуються на законі та матеріалах справи, а первісний позов не знайшов свого об’єктивного підтвердження в судовому засіданні, тому суд прийшов до висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити повністю, а зустрічний позов слід задовольнити у повному обсязі.

Суд вважає доцільним зняття арешту майна і скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалами суду від 20 квітня 2017 року та 14 липня 2017 року у повному обсязі.

Із врахуванням задоволення зустрічного позову та відмови у задоволенні первісного позову судові витрати слід покласти на відповідача за зустрічним позовом відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, оскільки їх понесення позивачем за зустрічним позовом підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 109, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 16, 203, 204, 215, 216, 220, 570, 612, 635, 657 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення авансу та штрафу, визнання договору дійсним відмовити повністю.

Скасувати вжиті в межах розгляду цієї справи ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2017 року заходи забезпечення позову по вступу рішення в законну силу.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу від 19 травня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посвідчений від імені приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 за реєстровим номером 2051.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, народилась в місті Костянтинівка Донецької області, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків 29556064420) на користь ОСОБА_4 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 12 429 грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Кравченко