Постанова № 76684515, 24.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/20072/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6003/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 17 квітня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» про визнання дій незаконними,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (надалі - ТОВ «Теплопостачсервіс») та просив визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування оплати опалення та постачання гарячої води за житлово-комунальні послуги в сумі 28789 грн. 09 коп. квартири АДРЕСА_1, що відображені в рахунку за ЖКП № 69862 від 20 вересня 2017 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником АДРЕСА_2 та отримав рахунок № 69862 від 20 вересня 2017 року, відповідно до якого необхідно сплатити за послуги з опалення та постачання гарячої води суму, в розмірі 28789 грн. 09 коп.

Між тим, відповідач не є управителем будинку, виконавцем або виробником послуг, між сторонами не укладався будь-який договір про надання таких послуг, а тому у відповідача відсутні будь-які правові підстави для нарахування та стягнення витрат за житлово-комунальні послуги з позивача.

Посилаючись на неправомірність дій відповідача щодо нарахування оплати за житлово-комунальні послуги за опалення та постачання гарячої води без урахування показників засобів обліку, що суперечить положенням постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, а також застосування тарифу на теплову енергію більшого ніж встановлено постановою НКДРЕКП від 09 червня 2016 року, просив позов задовольнити.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач неправомірно та безпідставно, всупереч вимог Закону та підзаконних нормативних актів, з використанням недостовірних відомостей здійснив нарахування позивачу плату за житлово-комунальні послуги, з огляду на що дії відповідача мають бути визнані незаконними в судовому порядку.

Так, у позивача було встановлено квартирні засоби обліку теплової енергії, а саме, лічильник тепла Ультрахіт № 67207735, що підтверджується актом введення в експлуатацію вузла комерційного обліку демонтажу вузла комерційного обліку теплової енергії від 28 січня 2013 року, який вказано зокрема і в рахунках ЖКП №8166 від 13 березня 2017 року, ЖКП № 13561 від 19 квітня 2017 року, ЖКП № 69862 від 20 вересня 2017 року.

Окрім цього, суд не з'ясував достеменно вірність розрахунків відповідача за спожиту теплову енергію, а саме, з яких документів відповідач встановив загальну площу опалюваних приміщень в 15 000 кв.м., яка площа приміщень загального користування бралася в розрахунок і виходячи з яких документів, скільки гігакалорій тепла було витрачено на опалення будинку за загальнобудинковим лічильником, скільки з них було витрачено за квартирними лічильниками та скільки на опалення площ загального користування.

При цьому, розрахунок відповідача, вказаний в рахунку на оплату комунальних послуг, суд вважав абсолютно правильним та беззаперечним, що є порушенням норм процесуального права щодо доведеності обставин, на які посилається сторона спору.

Посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що полягає саме у відсутності документів на підтвердження розміру площ, які обов'язково беруться до уваги при розрахунку комунальних платежів, та невідповідність висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, обставинам справи, що полягає саме в тому, що об'єктивно споживання понад 9 Гкал на одну квартиру є неможливим, що беззаперечно засвідчується документами за попередні періоди, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402 VIII від 02.06.2016 року Апеляційний суд м.Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Згідно п. 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року справа підлягає розгляду за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів, вислухавши представника ТОВ «Теплопостачсервіс», який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2. є власником АДРЕСА_5

Встановлено, що ТОВ «Теплопостачсервіс» з 01 липня 2014 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в буд. АДРЕСА_6 (а.с.27-28).

Відповідно до справи, квартира позивача обладнана приладами обліку гарячої води.

Встановлено, що 19 червня 2015 року Державним підприємством «Український державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» складено довідку про непридатність засобу вимірювальної техніки, а саме лічильника води Е-Т, 1,5 U DN 15 зав. № 10137720, який був встановлений в квартирі позивача (а.с.31).

18 квітня 2017 року ТОВ «Теплопостачсервіс» складено акт про прийняття на абонентський облік засобів обліку гарячої води та опломбування в АДРЕСА_3, власником якої є ОСОБА_2 (а.с.32).

Крім того, квартира позивача була обладнана приладом обліку тепла завод.№67207735, який введений в експлуатацію відповідно до акту від 26 січня 2013 року, термін повірки якого закінчився 23 листопада 2016 року (а.с.11).

В подальшому зазначений прилад обліку був повірений в лютому 2017 року (а.с.42).

Згідно рахунку за ЖКП № 69862 від 20 вересня 2017 року ОСОБА_2, як власник квартири АДРЕСА_4, має заборгованість по оплаті за послуги з опалення та гарячого водопостачання станом на 01 липня 2017 року в розмірі 28 789 грн. 09 коп. (а.с.10).

Встановлено, що договір про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання між ОСОБА_2 та ТОВ «Теплопостачсервіс» не укладався, а у період відсутності у позивача приладів обліку гарячого водопостачання в зв'язку з його несправністю з 20 червня 2015 року до 18 квітня 2017 року, а також в зв'язку з проведення повірки лічильника тепла в період грудень 2016 року-січень 2017 року плата за надані послуги нараховувалась за нормативами споживання.

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що обставини, викладені в позовній заяві не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.

Порядок обліку та оплати послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення встановлюються Кабінетом Міністрів України та регламентується п.п.9-23 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (надалі - Правила № 630).

Згідно п. 10 Правил № 630, оплата послуг за показаннями засобів обліку води встановлених у квартирі (будинку садибного типу), проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі (будинку садибного типу) незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок.

Відповідно до п. 12 Правил № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Згідно з ч. 2 та 3 Закону України від 05 червня 2014 року № 1314-VII «Про метрологію та метрологічну діяльність» (далі - Закон № 1314), у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації, а їх експлуатація здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Згідно з п. 15 Правил № 630, засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку:

з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.

У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

Між тим, відповідно до п. 12 Правил № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

З огляду на те, що термін державної метрологічної повірки засобу обліку теплової енергії, встановленого в квартирі ОСОБА_2., сплинув 23 листопада 2016 року та з огляду на те, що позивачем було проведено повірку у термін, що перевищує 1 місяць, то суд вірно дійшов висновку про правомірне нарахування відповідачем плати за дану послугу, а саме:

Плата за листопад 2016 року - була нарахована за середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період, що підтверджується наявним в матеріалах справи рахунком - повідомленням ГІОЦ станом на 01 грудня 2016 року;

Плата за грудень 2016 року - січень 2017 року - була нарахована за загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії пропорційно опалювальній площі квартири, що підтверджується наявним в матеріалах справи рахунками - повідомленням ГІОЦ станом на 01 січня 2017 року та рахунком ЖКП № 4854.

Матеріалами справи доведено відсутність у помешкання відповідача в період з 20 червня 2015 року по 18 квітня 2017 року приладу обліку гарячого водопостачання у зв'язку з його несправністю.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність дій позивача щодо визначення ОСОБА_2 плати за надані послуги у відповідності до положень згаданих Правил № 630, тобто за нормативами, встановленими органом державної влади, якими зобов'язаний користуватися відповідач при розрахунку вартості послуг, остільки вони є загальнообов'язковим нормативним актом для ТОВ «Теплопостачсервіс».

Спростовуються долученими до справи доказами й твердження апеляційної скарги про неправильне нарахування плати за централізоване опалення та необхідність застосування тарифу 909,58 грн/гкал., а не 1106,98 грн/гкал, як визнав позивач, остільки згідно даних додатку 88 постанови Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року № 1171 затверджено тариф на послуги з централізованого опалення, що надається населенню, у розмірі 1106 грн./Гкал, який складається з собівартості власної теплової енергії - 909,58 грн./Гкал, а також інших складових (ПДВ та інш.) (а.с.115)

Отже, позивачем при нарахуванні плати за централізоване опалення відповідачем було застосовано тариф, який йому було встановлено відповідно до постанови Національної комісії № 1171.

Відповідно до даних долученого до справи Плану квартирного (багатоквартирного) будинку АДРЕСА_1 виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, складеного 02 листопада 2010 року, загальна площа квартир будинку становить 16163,7 кв.м., з яких 618 кв.м. відноситься до площі квартири, власники яких на період грудень 2016- січень 2017 року не були визначені, а тому ця площа не враховується при розрахунку (а.с.105-114).

За таких обставин, позивачем правомірно було здійснено нарахування за опалення, виходячи з опалювальної площі 15545,6 кв.м., а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в зазначеній частині вимог колегія суддів визнає також необґрунтованими.

Відсутність укладеного між сторонами договору про на надання послуг з теплопостачання не звільняє боржника від оплати отриманих ним та спожитих послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 25 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач:

Судді: