Постанова № 76684461, 25.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 року м. Київ

Справа № 757/26676/16-ц

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/6689/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Москаленко К.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», третя особа: ОСОБА_3, про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в :

В червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - ТДВ СК «Альфа-Гарант»), третя особа: ОСОБА_3, про стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 19.06.2015 о 12.00 год. на перехресті вул. Здолбунівській та пр-ту Григоренка в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Hyundai», д.н.з НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки «Daewoo Lanos», д.н.з НОМЕР_2, власником якого є він. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено його автомобіль. Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 03.08.2015 винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_3 Вартість матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу згідно Звіту №876 від 17.07.2015 про оцінку автомобіля марки «Daewoo Lanos», д.н.з НОМЕР_2, складає 43 817,25 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Hyundai», д.н.з НОМЕР_1, була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант», він 05.08.2015 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування. Разом з тим, відповідач не виплатив йому страхове відшкодування. З урахуванням викладеного позивач просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 43 817,25 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 42 817,25 грн., а також судові витрати у розмірі 551,20 грн.

В задоволенні інших вимог - відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ТДВ СК «Альфа-Гарант» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що ОСОБА_2 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із повідомлення про ДТП лише 10 серпня 2015 року. Саме з цього часу у ТДВ СК «Альфа-Гарант» виник обов'язок розпочати розслідування обставин події та встановити розмір відшкодування. 11 серпня 2015 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» направило позивачу лист із вимогою надати документи, що передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, паспорта, посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. 14 серпня 2018 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» направило позивачу телеграму з повідомленням про необхідність надання для огляду автомобіля. 16 вересня 2015 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» повторно направляло на адресу позивача лист з вимогою надати необхідні документи. Разом з тим, ОСОБА_2 в порушення вимог п. 33.3 ст. 33, п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не надав відповідних документів та не забезпечив можливість огляду автомобіля. Таким чином, суд дійшов безпідставного висновку, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» не вчинило жодних заходів для розслідування обставин ДТП та визначення розміру збитків. У зв'язку з невиконанням позивачем своїх обов'язків, визначених п. 33.3 ст. 33, п 33-1.1 ст. 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у ТДВ СК «Альфа-Гарант» були відсутні підстави для виплати страхового відшкодування. Також, зазначає, що суд безпідставно прийняв до уваги Звіт №876 ФОП ОСОБА_4, оскільки він був складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі.

ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу представника ТДВ СК «Альфа-Гарант» не подав.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 13 серпня 2018 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19.06.2015 о 12.00 год. на перехресті вул. Здолбунівській та пр-ту Григоренка в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Hyundai», д.н.з НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки «Daewoo Lanos», д.н.з НОМЕР_2.

Автомобіль марки «Daewoo Lanos», д.н.з НОМЕР_2, належить на праві власності ОСОБА_2

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 03.08.2015 визнано ОСОБА_3 винною у скоєнні ДТП, накладено на неї адміністративне стягнення (а. с. 7).

24 червня 2015 року ОСОБА_2 подав до МТСБУ повідомлення про ДТП (а. с. 10-11).

Листом від 03 липня 2015 року №3/1-05/18793 МТСБУ повідомило ОСОБА_2, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Hyundai», д.н.з НОМЕР_1, була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» та запропонувало йому звернутися із відповідним повідомленням до ТДВ СК «Альфа-Гарант» (а. с. 12).

05 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування, яка отримана страховиком 10 серпня 2015 року, до якої додав звіт №876 від 17.07.2015 про оцінку автомобіля марки «Daewoo Lanos», д.н.з НОМЕР_2, складений ФОП ОСОБА_4, відповідно до якого вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу марки «Daewoo Lanos», д.н.з НОМЕР_2, складає 43 817,25 грн. (а.с. 15-44).

Страхове відшкодування ОСОБА_2 виплачено не було.

Ухвалюючи рішення про стягнення із ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 42 817,25 грн., суд першої інстанції виходив із того, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» не довело, що воно протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, вжило заходи забезпечення представника страховика на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків суду.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Розглядаючи справу по суті заявлених вимог, суд неповно встановив обставини по справі справи, не правильно застосував норми п. 33.3. ст. 33, п. 33-1.1. ст. 33-1, п.п. 34.2, 34.3, 34.4 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Між сторонами відсутній договір страхування, спірні відносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, п. 33.3. ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Відповідно до п. 33-1.1. ст. 33-1 Закону страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Відповідно до п.п. 34.2, 34.3, 34.4 ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Відповідно до положень ст.. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Таким чином, Законом України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко встановлено порядок звернення до страховика, перелік документів, який має бути поданий та порядок встановлення обставин ДТП та розміру шкоди.

Відповідно до змісту вказаних норм страховик здійснює відшкодування на підставі звернення та за умови надання відповідних документів.

Страховик, а у випадках, передбачених статтею 41 Закону, - МТСБУ, самостійно визначають розмір шкоди шляхом направлення свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна. Відшкодування шкоди здійснюється на підставі оцінки, виконаної відповідним працівником, аварійним комісаром або експертом. З метою вчинення таких дій Законом визначено обов'язок потерпілого сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, надати для огляду належний їй транспортний засіб у стані, який був після ДТП. Самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди потерпілий має право лише у випадку, коли страховик або МТСБУ не направило свого працівника, аварійного комісара або експерта протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 в заяві про виплату страхового відшкодування не вказав місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу, а просив здійснити страхове відшкодування на підставі Звіту №876 від 17.07.2015, складеного ФОП ОСОБА_4

До заяви позивач не додав копії паспорта громадянина, довідки про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку; документу, що підтверджує право власності на транспортний засіб.

Отримавши заяву про страхове відшкодування, 11 серпня 2015 року, 17 серпня 2015 року та 16 вересня 2015 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» направляло на адресу позивача листи, в яких вимагало надати відповідні документи, а також забезпечити надання транспортного засобу для огляду страховому комісару ТДВ СК «Альфа-Гарант» (а.с. 68-74).

ОСОБА_2 не виконав вимоги страховика ТДВ СК «Альфа-Гарант» щодо надання документів, не забезпечив надання транспортного засобу для огляду страховим комісаром ТДВ СК «Альфа-Гарант».

При цьому, ОСОБА_2 не спростовував факту направлення йому ТДВ СК «Альфа-Гарант» вказаних листів.

Враховуючи викладене, у ТДВ СК «Альфа-Гарант» були відсутні підстави для здійснення позивачу страхового відшкодування.

Неодноразове направлення ТДВ СК «Альфа-Гарант» на адресу позивача листів з вимогою надати необхідні документи та надати транспортний засіб для огляду спростовує висновки суду першої інстанції про те, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» самоусунулося від встановлення обставин ДТП та розміру шкоди.

Пославшись на Звіт №876 від 17.07.2015, складений ФОП ОСОБА_4, суд не звернув уваги на те, що Законом України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено іншу процедуру визначення страховиком або МТСБУ розміру шкоди.

Суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2

Враховуючи викладене, рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: А.А. Пікуль

Д.Р. Гаращенко