Ухвала суду № 76684438, 17.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого-судді Мельника В.В.,

суддів Ігнатова Р.М., Кияшка О.А.

за участю секретаря Чекмак А.Д.

прокурорів Пузиревського І.Є.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 захисників ОСОБА_10, Сушка Р.М., КушніренкаМ.В., Горди В.В., КостенкаВ.П., Дроговоза В.А.,

ГлухенькогоО.А.,

ОСОБА_17, ОСОБА_18

ОСОБА_19, Кармазіна Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва клопотання захисника Кармазіна Юрія Анатолійовича про звільнення з-під варти обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_5,

в с т а н о в и л а :

У провадженні Апеляційного суду міста Києва знаходиться апеляційне провадження за апеляційними скаргами з доповненнями прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Кравченка Р.А., обвинуваченого ОСОБА_2, захисника Іванова Д.Ф. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, захисника Горди В.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_8, захисника Якімова В.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, обвинуваченого ОСОБА_6, захисника Горди В.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, захисника Горди В.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_24, обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Якімова В.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Кушніренка М.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Костенка В.П. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ГлухенькогоО.А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_5, захисника Дроговоза В.А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_4, захисника Дроговоза В.А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_7, захисника Дроговоза В.А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, захисника Якімова В.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_25, захисника Якімова В.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_26, та захисника Сушка Р.М. в інтересах обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 07 квітня 2017 року в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_25, ОСОБА_24, ОСОБА_26 та ОСОБА_9

У судовому засіданні захисник Кармазін Ю.А. в інтересах ОСОБА_1 подав клопотання про звільнення з-під варти обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_8, в якому посилався на незаконне утримання обвинувачених під вартою у зв'язку із закінченням строку дії обраного їм запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та зазначав, що системне тлумачення норм Кримінального процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою вироком суду більше ніж на 60 днів, із визначенням у резолютивній частині вироку строку дії запобіжного заходу - до набрання вироком законної сили, суперечить вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Кримінального процесуального кодексу України.

Оскільки судом апеляційної інстанції не вирішувалось питання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою, то на даний час відсутні передбачені законом підстави для утримання обвинувачених під вартою.

Дослідивши подане клопотання, заслухавши думку захисниківКармазіна Ю.А., Сушка Р.М., ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_18, Костенка В.П., Глухенького О.А., Горди В.В., ОСОБА_17, ДроговозаВ.А. та Кушніренка М.В., обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, які підтримали клопотання захисника; заслухавши думку прокурора Пузиревського І.Є., який заперечував проти заявленого клопотання; обговоривши доводи клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про звільнення обвинувачених з-під варти задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 377 КПК України, якщо обвинуваченого, який тримається під вартою, засуджено до позбавлення волі, суд лише у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з тримання під вартою та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 червня 2015 року до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_26, ОСОБА_25, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_24 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2015 року до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Під час обрання та продовження обвинуваченим запобіжних заходів на досудовому розслідуванні, слідчими суддями враховано наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, особи підозрюваних та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість впливу на потерпілих та свідків, продовження злочинної діяльності, переховування від органів досудового розслідування, знищення або спотворення будь-яких із речей, перешкоджання кримінальному провадженню, а також те, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання вказаних ризиків.

У відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

При ухваленні вироку відносно обвинувачених, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, осіб обвинувачених та призначених їм покарань, судом першої інстанції до набрання вироком законної сили залишено без змін запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у виді тримання під вартою.

Таким чином, вироком суду першої інстанції прийнято рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження - запобіжних заходів, яке є складовою частиною вироку суду першої інстанції.

На даний час у кримінальному провадженні судом апеляційної інстанції не прийнято рішень, визначених ч. 1 ст. 407 КПК України.

До вирішення апеляційних скарг з доповненнями по суті, чинним КПК України не передбачено можливість зміни вироку суду першої інстанції, у тому числі у частині прийнятого рішення щодо запобіжних заходів.

Без з'ясування фактичних обставин кримінального провадження та даних про осіб обвинувачених, які можуть бути перевірені судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду у порядку ст.ст. 404-405 КПК України, подані заяви про звільнення обвинувачених з-під варти та зміну запобіжних заходів обвинуваченим на особисту поруку є передчасними, та задоволенню не підлягають.

Посилання захисника Кармазіна Ю.А., як на підставу для звільнення обвинувачених з-під варти, на ту обставину, що вирок суду першої інстанції стосовно обвинувачених не набрав законної сили, та судом апеляційної інстанції не вирішувалось питання про продовження обвинуваченим тримання під вартою, є невиправданими з огляду на конкретні норми КПК України та практику Європейського суду з прав людини.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Руслан Яковенко проти України» (Заява № 5425/11), Європейський суд зазначив, що, починаючи з дати постановлення вироку, навіть, якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити, підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом», тобто у розумінні підпункту «а» пункту 1 ст. 5 Конвенції на законних підставах.

При цьому, у вказаному рішенні Європейський суд наголосив, що навіть якщо національне законодавство передбачає, що вирок набирає законної сили лише після завершення розгляду справи судами усіх інстанцій, попереднє ув'язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.

У такому випадку судовий контроль за позбавленням свободи, що вимагається згідно ст. 5 Конвенції, вважається вже інкорпорованим у постановлений вирок та призначене покарання, а питання щодо законності такого тримання під вартою можуть бути переглянуті лише, коли виникають нові обставини.

Аналіз вказаних вимог чинного законодавства свідчить про те, що тримання особи під вартою за наявності вироку суду, який хоча і не набрав законної сили, однак яким особі призначено покарання у виді позбавлення волі, є таким, що в повному обсязі відповідає принципам законності, пропорційності та не є свавільним.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про звільнення обвинувачених з-під варти.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 374, 376, 377, 418 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні клопотання захисника КармазінаЮрія Анатолійовича про звільнення з-під варти обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді :

__ ______ ______

В.В. Мельник Р.М. Ігнатов О.А. Кияшко