Рішення № 76683044, 17.07.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14038/17

провадження № 2/753/1443/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О. з секретарем судового засідання Расуловою А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про захист прав споживача,

представник позивача:ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 р. ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2, позивач) звернулася до суду з позовом до комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі по тексту - КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», відповідач) про захист прав споживача.

Позов обґрунтований такими обставинами. 01.08.2014 позивач замовила відповідачу замовлення проведення технічної інвентаризації належного їй об'єкта нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1, та виготовлення на цю квартиру технічного паспорта. Позивач оплатила вартість послуги у повному обсязі. 04.09.2014 під час приймання послуги представником позивача було виявлено недоліки та встановлено, що технічний паспорт виготовлено з порушенням норм чинного законодавства, що полягало у невірному зазначенні кількості кімнат, зменшенні житлової та загальної площі квартири та наявності примітки «квартира самочинно перепланована». 10.09.2014 позивач звернулася до відповідача із заявою про усунення недоліків у наданій послузі, але відповідач у задоволенні цієї заяви відмовив. 19.11.2014 позивач повторно звернулася до відповідача із заявою про усунення недоліків у наданій послузі. 18.05.2015 позивач отримала відповідь на вказану заяву, яку неможливо вважати належно оформленою. 28.05.2015 позивач звернулася до голови Київської міської державної адміністрації зі скаргою щодо стану ведення діловодства у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» та ненадання відповіді на її попередню заяву. Позивач отримала відповідь на вказану скаргу, у якій було зазначено, що 03.12.2014 було проведено контрольний переобмір квартири і бюро підготувало новий технічний паспорт з урахуванням його даних, у якому відсутній запис «квартира самочинно перепланована» і проставлений штамп про самочинне будівництво встановленого зразка та використано термін «кухня-їдальня» замість «кухня-вітальня». У вказаній відповіді позивачу було запропоновано отримати новий технічний паспорт та надати раніше отриманий технічний паспорт для погашення.

Правова позиція позивача ґрунтується на тому, що в Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна відсутні такі терміни як «квартира самочинно перепланована»,«кухня-вітальня», «житлова кімната», а ст. 152 Житлового кодексу Української РСР, ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки» та Методичні рекомендації з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки чинне законодавство не передбачає такого органу влади як виконавчий комітет місцевої Ради народних депутатів, ремонт проводився до набрання чинності вказаними ДБН і до того ж мова йде про реконструкцію квартири, а не жилого будинку, а у визначеному Методичними рекомендаціями переліку об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації, немає такого об'єкта як квартира та відсутній такий приклад додаткових записів як «квартира самочинно перепланована». Позивач зазначає, що твердження відповідача про ніби - то зменшення житлової площі квартири є безпідставним, оскільки і надалі у квартирі є три кімнати, одна з яких згідно проекту будинку є прохідною, та повноцінна кухня з витяжною вентиляцією і вікном, підлога кухні та кімнати має різні рівні, поріг з металевої планки. До того ж відповідач повідомляв позивача про готовність внести відповідні зміни до технічної документації у разі прийняття Інспекцією архітектурно-будівельного контролю рішення про те, що виконані будівельні роботи з перепланування не відносяться до категорії самочинного будівництва, однак за даними Інспекції станом на 08.10.2014 відповідний лист від відповідача не надходив.

Посилаючись на те, що відповідач надав послугу неналежної якості та з недоліками і безпідставно відмовив у їх усуненні, позивач просить: зобов'язати відповідача безоплатно усунути недоліки у наданій послузі з проведення технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна та виготовлення технічного паспорту на квартиру у розумний строк; у зв'язку з розбіжністю загальної площі квартири у договорі її купівлі-продажу (54,50 кв.м.), технічному паспорті, виготовленому станом на 06.08.2014 (53,7 кв.м.), та за результатами контрольного переобміру (53,0 кв.м.) повторно провести обмірювальні роботи; видати позивачу технічний паспорт на квартиру, приведений у відповідність до вимог частини 2 статті 383 ЦК України та Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, зокрема, зазначивши у ньому, що квартира складається з трьох кімнат житловою площею 39,5 кв.м., кухні та вилучити примітку «квартира самочинно перепланована», відбиток штампу про самочинне будівництво та термін «кухня-їдальня».

28.08.2017 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду.

17.10.2017 суд відклав розгляд справи за клопотанням представника позивача.

11.12.2017 представник позивача подав клопотання про витребування доказів та про подання письмових доказів.

11.12.2017 суд постановив ухвалу про витребування письмових доказів та відклав розгляд справи.

06.02.2018 до суду надійшли витребувані письмові докази.

12.02.2018 суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, замінив засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, встановив строки подання заяв по суті справи та оголосив перерву в підготовчому засіданні.

14.04.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з'явилася, її представник подав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутність сторони позивача.

Відповідачпро розгляд справи повідомлений належним чином, проте письмовий відзив на позов не подав і в судове засідання його представник не з'явився без повідомлення причин неявки, а тому суд вбачає підстави для розгляду справи у відсутність сторони відповідача.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу технічним засобом не здійснювалось.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.

Відповідно до Статуту комунального підприємства Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.09.2001 № 2000 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) основним його завданням є задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у м. Києві в послугах, пов'язаних із: технічною інвентаризацією, паспортизацією та оцінкою об'єктів нерухомого майна, незалежно від форми власності; виготовленням довідок-характеристик на об'єкти нерухомого майна (а.с. 105-112).

Предметом діяльності підприємства є виконання в установленому порядку в м. Києві робіт, зокрема, з технічної інвентаризації, паспортизації і оцінки жилих та нежилих будинків, квартир, споруд та інших об'єктів нерухомого майна, незалежно від форми власності (пункт 3.2. Статуту).

Підприємство має право виконувати роботи, надавати послуги, реалізовувати свою продукцію за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно, або на договірній основі, виходячи з умов їх економічної доцільності та відповідно до законодавства України та зобов'язане своєчасно і якісно виконувати роботи і надавати послуги згідно зі Статутом (пункти 6.1.2., 6.2.2. Статуту).

Рішенням Київської міської ради від 02.10.2013 № 47/9635 комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» перейменоване на комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації».

На час виникнення спірних правовідносин вартість послуг, які надавались відповідачем, була визначена Тарифами на інвентаризацію нерухомого майна, встановленими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.10.2013 № 1751 «Про встановлення тарифів на інвентаризацію нерухомого майна», зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у м. Києві 23.10.2013 за № 52/1044.

31.07.2014 ОСОБА_2 на сайті відповідача зробила On-Line-замовлення на проведення технічної інвентаризації належної їй на праві власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43).

01.08.2014 позивач сплатила на рахунок позивача вартість замовлених нею послуг в сумі 234,97 грн. (а.с. 97).

06.09.2014 сторони оформили замовлення на надання послуг по проведенню технічної інвентаризації у письмовій формі (а.с. 96).

В цей же день працівник відповідача в присутності позивача здійснив обміри належної позивачу квартири.

За результатами обстеження та обмірів квартири працівниками відповідача було виготовлено технічний паспорт, у якому, зокрема, зазначено, що квартира загальною площею 53,7 кв.м. складається з двох кімнат житловою площею 22,2 кв.м., кухні-вітальні площею 22,6 кв.м., ванної кімнати площею 4,7 кв.м., коридору площею 2,6 кв.м., кладової площею 0,9 кв.м. та зроблено примітку «квартира самочинно перепланована» (а.с. 49-50).

04.09.2014 позивач додатково сплатила на рахунок позивача 127,51 грн. (а.с. 46) та отримала виготовлений за її замовленням технічний паспорт.

10.09.2014 позивач звернулася до відповідача із заявою про усунення недоліків у наданій послузі пославшись на те, що належна їй квартира складається не з двох, а з трьох кімнат, у технічному паспорті зменшено житлову площе квартири з 39,50 кв. до 22,2 кв. та безпідставно зроблено примітку про самочинне перепланування, що не передбачено жодним нормативно-правовим актом (а.с. 52-53).

З листа відповідача від 15.09.2014 вбачається, що під час проведення технічної інвентаризації було виявлено, що у квартирі проведено перепланування, яке призвело до зменшення житлової площі, а саме: демонтована перегородка між кухнею та житловою кімнатою, в результаті чого утворилось одне приміщення складної форми площею 22,6 кв.м., в якому розташоване газове обладнання та водопровід, розширено площу санвузла за рахунок частини колишнього коридору, яка вела на кухню (а.с. 54-55).

Факт перепланування квартири без будь-яких дозвільних документів позивачем не заперечується.

За змістом вищевказаного листа відповідач погодився внести відповідні зміни до технічного

паспорта, а саме: назвати приміщення площею 22,6 кв.м. так, як бажає позивач, проставити штамп відповідного зразка, а у разі прийняття Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у м. Києві рішення про те, що виконані будівельні роботи з перепланування не відносяться до категорії самочинного будівництва, - внести також і інші зміни до технічної документації.

Водночас відповідач зазначив, що технічна інвентаризація була проведена у відповідності з чинним законодавством, з дотриманням вимог ст. 152 Житлового кодексу Української РСР, Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки» та Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, а виявлені факти перепланування не є ознакою виготовлення технічного паспорту неналежної якості.

Листом від 09.09.2014 відповідач повідомив про самочинне перепланування квартири позивача Інспекцію архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі ІДАБК).

Проте ІДАБК у відповідь на заяву позивача про повернення вказаного листа без розгляду як такого, що внесений з перевищенням службових повноважень, листом від 08.10.2014 повідомила, що такий лист не надходив (а.с. 56, 57, 58).

19.11.2014 позивач повторно звернулася до відповідача із заявою про усунення недоліків у наданій послузі навівши аргументи, аналогічні аргументам, якими обґрунтовано позов (а.с. 61-63).

З наданих відповідачем матеріалів технічної інвентаризації належної позивачу квартири вбачається, що 03.12.2014 працівник відповідача в присутності позивача здійснив повторний обмір квартири електронним вимірювальним приладом Hilti № 28904584 (а.с. 102).

За результатами переобміру працівники відповідача склали журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень і план квартири, згідно з якими загальна площа квартири становить 53,0 кв.м., житлова - 22,0 кв.м, допоміжна - 30,2 кв.м., квартира складається з двох житлових кімнат площею 12,0 кв.м. і 10,0 кв.м, кухні-їдальні площею 22,2 кв.м., ванної кімнати площею 4,5 кв.м., коридору площею 2,6 кв.м., кладової площею 0,9 кв.м. На плані квартири зроблено примітку «самочинно збудована площа, кв.м., під час переобладнання 22,2 кв.м. (приміщення № 2)» (а.с. 100-101).

Листом від 19.12.2014 за вих. № 45888 відповідач повідомив позивача про виготовлення нового технічного паспорту з урахуванням даних контрольного переобміру квартири і запропонував отримати його та надати раніше отриманий технічний паспорт для погашення (а.с. 66-67).

Доводи позивача про своєчасне неотримання вказаного листа та невідповідність його правилам діловодства суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки лист підписано особисто заступником начальника відповідача, що підтверджується листом заступника директора Департаменту комунальної власності м. Києва, складеного за результатами розгляду скарги позивача (а.с. 68-69, 70), а направлення таких листів рекомендованою кореспонденцією та проставлення на них печатки організації закон не вимагає.

До того ж позивач особисто була присутня під час контрольного переобміру квартири, а відтак повинна була знати, що за його результатами буде складено новий технічний паспорт, який вона має право отримати.

Судом встановлено, що позивач, не погоджуючись з відомостями, внесеними до нового технічного паспорту з урахуванням даних контрольного переобміру від 03.12.2014, вказаний технічний паспорт не отримала.

Даючи оцінку доводам ОСОБА_2 про надання відповідачем послуги неналежної якості та аргументам, якими вона обґрунтовує свої вимоги, суд керується законодавчими нормами і правилами, встановленими підзаконними актами, які регулюють питання проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.

Так, за загальним правилом, встановленим статтею 152 Житлового кодексу Української РСР, переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової

дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

До цього часу в Україні не прийнято акт, який би регулював житлові відносини, Житловий кодекс Української РСР чи його стаття 152 неконституційними не визнавалися, а відтак посилання позивача на безпідставність застосування відповідачем вказаної норми суд відхиляє.

Ще одним аргументом позивача є порушення відповідачем положень частини 2 статті 383 ЦК України, згідно з якими власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни в квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого.

Водночас у вказаній нормі законодавець встановлює застереження, за яким власник наділяється таким правом лише за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Це застереження зумовлено необхідністю суворого дотримання відповідності житлового будинку, а відтак і розташованих в цьому квартир, архітектурним, технічним, будівельним, санітарно-гігієнічним, пожежним та іншим нормам, контроль за дотриманням яких покладено на відповідні державні органи.

Отже вказана норма не суперечить положенням статті 152 Житлового кодексу Української РСР, оскільки функція державного контролю за дотриманням містобудівного законодавства під час переобладнання і перепланування вже збудованих об'єктів нерухомості реалізується, зокрема, і шляхом надання відповідних дозволів місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування.

До того ж контроль за дотриманням містобудівного законодавства не належить до компетенції КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», а відтак відповідач не порушив і не міг порушити права позивача як власника квартири.

Нормативно-методичне забезпечення діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, врегульоване Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Держбуду України від 25.05.2001 № 127, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (далі - Інструкція).

Вказана Інструкція визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних), обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів та установлення вартості об'єктів і діє на всій території України для здійснення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна всіх форм власності (пункти 1.2., 1.3).

Відповідно до пункту 2 Інструкції технічній інвентаризації підлягають як квартирні житлові будинки та гуртожитки загалом, так і їх основні елементи, зокрема, квартири.

Відтак твердження позивача про те, що Інструкція не розповсюджується на спірні правовідносини, суперечать її змісту і є хибними.

Інструкцією передбачено, що у разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка (пункт 3.2. розділу 3).

У вказаному пункті наведено зразок такого штампу, який містить вказівку, зокрема, на самочинно збудовану площу як під час нового будівництва, так і під час переобладнання.

Зі змісту виготовленого відповідачем після переобміру квартири позивача технічного паспорту вбачається, що на ньому проставлено штамп встановленого Інструкцією зразка з вказівкою на те, що під час переобладнання була самочинно збудована площа 22,2 кв.м.

При виявленні об'єктів, які відповідно до цієї Інструкції вважаються об'єктами самочинного будівництва, суб'єкт господарювання зобов'язаний повідомити про це органи державного архітектурно-будівельного контролю, а для квартир багатоквартирних житлових будинків,

одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків, гуртожитків - також місцеві органи

виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування (абзац 46 пункту 3.2. розділу 3 Інструкції).

Не належать до самочинного будівництва для квартир багатоквартирних житлових будинків, гуртожитків: перепланування, пов'язані, зокрема, зі збільшенням житлової або підсобної площі за рахунок демонтажу перегородок без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок за рахунок площ коридорів та допоміжних приміщень.

Згідно з пунктом 6.2. Інструкції підрахунок площ квартир у житлових будинках і гуртожитках, побудованих або реконструйованих після 1 січня 2006 року, визначається з урахуванням вимог ДБН В.2.2-15-2005.

Загальну площу квартир визначають як суму площ усіх приміщень квартири (за винятком вхідних тамбурів в одноквартирних будинках), вбудованих шаф і літніх приміщень, підрахованих зі знижувальними коефіцієнтами.

В однокімнатних квартирах та гуртожитках можуть влаштовуватись згідно з проектом кухні-ніші.

Кухня-ніша - приміщення (або його частина) без обідньої зони, що призначається для приготування їжі, обладнується електроплитою та забезпечується примусовою витяжною вентиляцією.

У разі реконструкції квартири з улаштуванням кухні-ніші з ліквідацією стіни або перегородки між житловою кімнатою та кухнею до допоміжної площі відноситься 5 кв.м.

За приписом пункту 11 Інструкції у разі виявлення змін щодо складу, технічного стану, власників будинків тощо, суб'єкти господарювання вносять до інвентаризаційних документів відповідні виправлення та доповнення.

При наявності змін технічний паспорт замінюється на новий з позначкою про це в старому технічному паспорті, який залишається у замовника.

Оскільки вказана норма стосується виготовлення нового технічного паспорта, а не паспорта, виготовленого з недоліками, доводи позивача про неправомірність пропозиції відповідача надати раніше виданий технічний паспорт для погашення є безпідставними.

До того ж позивач не обґрунтувала і не довела, яким чином вказана пропозиція порушує її суб'єктивне право.

Ще одним актом, яким відповідач повинен керуватися у своїй діяльності, є Методичні рекомендації з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.09.2003 № 146.

Вказані Методичні рекомендації передбачають, що у разі невизначеності щодо призначення об'єкта рекомендується керуватися розробленим та затвердженим в установленому порядку проектом будівництва (реконструкції, переобладнання) будинків і споруд, чинними будівельними нормами, проектами або проектними аналогами, а при їх відсутності - іншими документами, що нададуть можливість визначити призначення об'єкта.

Всупереч доводам позивача ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки» містить визначення поняття житлової кімнати як частини квартири, відокремленої від інших приміщень (кімнат) перегородками (внутрішніми стінами), призначеної для проживання, відпочинку тощо.

Згідно з пунктом 2.26. ДБН В.2.2-15-2005 в однокімнатних квартирах замість кухонь допускається передбачати кухні-ніші за умови їх обладнання електроплитами та влаштування в них примусової вентиляції.

Пункт 2.25. ДБН В.2.2-15-2005 передбачає, що житлові кімнати в квартирах ІІ категорії (саме до цієї категорії відноситься квартира позивача) не можуть бути прохідними, за винятком чотирьох-, п'ятикімнатних, у яких через загальну кімнату може передбачатись вхід до однієї зі спалень або робочої кімнати (кабінету).

Отже зважаючи на те? що квартира позивача до реконструкції мала три кімнати, а внаслідок реконструкції була демонтована перегородка між кухнею та житловою кімнатою, відсутні підстави вважати утворене приміщення житловою кімнатою або житовою кімнатою з кухнею-нішею, а відтак твердження позивача про те, що кількість кімнат у квартирі не зменшилась, є необґрунтованими.

З 01.01.2010 набули чинності ДБН В.3-2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт».

Відповідно до пункту 8.10 ДБН В.3.2-2-2009 при проектуванні реконструкції і капітального ремонту житлових будинків і окремих квартир, якщо це дозволяють конструктивні та інженерні системи, допускається: збільшувати площі житлових кімнат, туалетів, ванних кімнат і суміщених санвузлів за рахунок передпокоїв, внутрішньоквартирних коридорів, вбудованих комор і шаф; улаштовувати суміщені санвузли в окремих квартирах незалежно від кількості житлових кімнат (за бажанням замовників); об'єднувати приміщення електрифікованої кухні і житлової кімнати в єдину кухню-їдальню.

При об'єднанні приміщень газифікованої кухні і житлової кімнати необхідно керуватись п. 12.3.5 цих Норм; улаштовувати вхід до житлової кімнати з газифікованих кухонь-їдалень. Житлова кімната при цьому повинна мати другий вихід у негазифіковане приміщення; улаштовувати вхід у суміщені санітарні вузли, ванні кімнати і вбиральні з будь-яких приміщень квартири, крім кухонь.

При влаштуванні кухні-їдальні в окремій квартирі не допускається розташовувати трубопроводи і кухонне інженерне обладнання (плити, водонагрівачі, вентилятори, умивальники тощо) над і під житловими кімнатами.

Пункт 12.3.5. ДБН В.3.2-2-2009 передбачає, що при проектуванні реконструкції і капітального ремонту житлових будинків і переплануванні окремих квартир із газифікованими кухнями або кухнями-їдальнями необхідно передбачити витяжну вентиляцію з механічним спонуканням. Припливне повітря необхідно подавати через регульовані поворотні віконні фрамуги, віконні фрамуги з кватирками, через вікна з вбудованими провітрювачами, клапани та інші провітрювальні пристрої, що встановлюються у зовнішні огороджувальні конструкції

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що збільшення житлової площі квартир за рахунок демонтажу перегородок без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок за рахунок площ коридорів та допоміжних приміщень, а також об'єднання приміщення електрифікованої кухні і житлової кімнати в єдину кухню-їдальню, не є самочинним будівництвом.

Однак судом встановлено, що у квартирі позивача проведене перепланування, яке призвело не до збільшення, а до зменшення житлової площі, і до того ж було об'єднано приміщення газифікованої кухні і житлової кімнати.

Отже з огляду на відсутність у позивача дозвільних документів на проведення перепланування квартири, відповідач цілком обґрунтовано відніс таке перепланування до категорії самочинного.

Контроль за дотриманням містобудівного законодавства віднесено до компетенції Інспекції архітектурно-будівельного контролю України та її територіальних органів, а відтак позивач не позбавлена права незалежно від дій відповідача особисто звернутися до ІДАБК з метою одержання відповідного висновку.

Між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору про надання послуг, які врегульовані нормами глави 63 ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до положень частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з нормами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовою підставою вимог позивач зазначає положення пункту 1 частини 3 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими в разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на власний вибір вимагати, зокрема, безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк.

Отже зважаючи на те, що технічна інвентаризація належної позивачу квартири була проведена у відповідності з чинним законодавством, а певні недоліки, які були допущені у складеному за результатами первинного обміру технічному паспорті відповідач усунув, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином виконав умови договору про надання послуг, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про захист прав споживача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: