Рішення № 76678769, 24.09.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2120/15-ц

Провадження № 2/750/1859/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Карацюба М.М.,

за участю представників позивача Шмая А.В., Величко А.В., відповідача,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 1486,25 грн. за період з 01 жовтня 2010 року по 31 серпня 2013 року.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 проживає у квартирі АДРЕСА_1 і є споживачем послуг теплопостачання, які надає позивач. Зазначений будинок обладнано загальнобудинковим приладом комерційного обліку теплової енергії, а окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, у тому числі і квартира НОМЕР_2. В період з жовтня 2010 року по квітень 2012 року із загальних витрат теплової енергії на центральне опалення будинку АДРЕСА_1 вираховувались витрати на опалення місць загального користування та вираховувались витрати по опаленню квартир з індивідуальними приладами обліку тепла, а решта витрат теплової енергії на суму 53929 грн. була нарахована лише мешканцям квартири НОМЕР_3, які не мають індивідуальних приладів обліку теплової енергії. Таке нарахування було завищеним, оскільки не був врахований пункт 2.4 Рекомендацій щодо застосування Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 47 від 22 лютого 2008 року, що підтверджується рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 18 квітня 2013 року, а тому позивачем у червні 2013 року було здійснено перерозподіл мешканцям будинку АДРЕСА_1 фактично використаної теплової енергії за період з жовтня 2010 року по квітень 2012 року, в тому числі і споживачу квартири НОМЕР_2 ОСОБА_3 на суму 1486,25 грн. в межах показників загально будинкового лічильника.

04 березня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за послуги у сфері теплопостачання в сумі 1486 грн. 25 коп., яка утворилася за період з 01.10.2010 року по 31.07.2013 року.

Постановою Верховного суду від 13.06.2018 рішення Деснянського районного суду м. Чернігові від 25.10.2016 та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 20.01.2017 в частині відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасовано. Справу в цій частині направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

За ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Ухвалою Деснянського районного суду від 13.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

30.07.2018 від ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи із викликом сторін за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.08.2018 клопотання ОСОБА_3, задоволено частково. Суд перейшов від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали та наполягали на задоволенні.

Відповідач проти позову заперечував з підстав вказаних у відзиві.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 і споживачем послуг, які надає ПАТ «Облтеплокомуненерго».

Квартира відповідача обладнана індивідуальним засобом обліку спожитої теплової енергії.

Оплату за надані послуги в 2010-2013 роках ОСОБА_3 проводив у встановлені строки в межах нарахованих сум відповідно до квитанцій.

Будинок АДРЕСА_1 обладнано загальнобудинковим лічильником теплової енергії. Більшість квартир в будинку обладнані квартирними лічильниками.

Станом на 20 березня 2012 року без індивідуального приладу обліку теплової енергії залишилась лише квартира НОМЕР_3, в якій проживають ОСОБА_4 і ОСОБА_5

На споживачів квартири НОМЕР_3 вказаного будинку, яка не була обладнана засобом обліку теплової енергії, в опалювальні періоди з жовтня 2010 року по квітень 2012 року було нараховано за послуги з централізованого опалення 53929 грн. 71 коп.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 18 квітня 2013 року встановлено, що нарахування плати за послуги з теплопостачання мешканцям квартири АДРЕСА_2, в якій відсутні індивідуальні прилади обліку за період з жовтня 2010 року по квітень 2012 року було завищеним, в зв'язку з чим розмір заборгованості за теплозабезпечення, стягнутої рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 1 листопада 2012 року, зменшено з 53569 грн. 64 коп. до 7275 грн. 87 коп.

В зв'язку з перерахунком заборгованості по квартирі НОМЕР_3 в сторону зменшення надавачем послуг було зроблено донарахування оплати за фактично використану теплову енергію за період з жовтня 2010 року по квітень 2012 року в межах показників загально будинкового лічильника іншим мешканцям будинку 155 по пр. Перемоги в м. Чернігові.

Разом з тим, суд враховує, що нарахування за спожиту теплову енергію на квартиру АДРЕСА_3, не обладнану тепловим лічильником, проводилося виходячи з показань будинкового лічильника за мінусом сумарних витрат теплової енергії усіх квартирних засобів обліку, що передбачено п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, яким передбачено нарахування оплати послуг з постачання холодної та гарячої води у разі встановлення будинкових засобів обліку у багатоквартирному будинку, а не послуг центрального опалення.

Проте, як встановлено судом, у спірний період нарахування оплати послуг з тепло забезпечення мешканцям будинку, окрім квартири 53, проводилося з врахуванням не лише будинкового засобу обліку теплової енергії, а й з урахуванням показників обліку теплової енергії в квартирах мешканців будинку.

Відповідно до статей 68, 162 Житлового кодексу України, статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживачі зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті послуги.

Згідно з визначеного у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», поняття комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

Відповідно до пункту 2.4 Рекомендацій щодо застосування відносно квартири АДРЕСА_4 кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №47 від 22 лютого 2008 року, у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на місця загального користування витрати теплової енергії на опалення місць загального користування визначаються розрахунковим методом за відповідною формулою. При цьому загальна витрата теплової енергії на центральне опалення будинку згідно з показниками загально будинкового приладу комерційного обліку теплової енергії складається з витрат теплової енергії на опалення приміщень споживачів з відсутніми приладами обліку теплової енергії + витрати теплової енергії на опалення приміщень споживачів з встановленими приладами обліку теплової енергії + кількість теплової енергії на опалення місць загального користування.

Відповідно до пункту 2.1.3 на квартиру НОМЕР_3, в якій проживають ОСОБА_4 і ОСОБА_5 розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та ви значення плати за їх опалення, затвердженої наказом Мінбуду №359 від 31 жовтня 2006 року, якщо системою будинкового обліку не передбачено окремого обліку теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування, але передбачено тепло лічильники в кожного споживача та загально будинковий комерційний облік теплоти, кількість теплової енергії на опалення місць загального користування визначається як різниця між кількістю теплової енергії на опалення будинку та загальною кількістю теплової енергії на опалення всіх інших приміщень.

Перерозподіл теплової енергії на місця загального користування позивачем було проведено з врахуванням квартири НОМЕР_3, в якій проживають ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а саме нарахування плати за місця загального користування проведено з урахуванням того, що із загальних витрат теплової енергії на центральне опалення цілого будинку відраховано витрати на опалення квартир з індивідуальними приладами обліку тепла та витрати на опалення квартир без індивідуальних приладів обліку тепла ( де нарахування проводиться за нормами споживання), а решту витрат віднесено на опалення місць загального користування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з урахуванням п. 2.4 Рекомендацій щодо застосування відносно квартири НОМЕР_3, в якій проживають ОСОБА_4 і ОСОБА_5 розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №47 від 22 лютого 2008 року, за наявності загально будинкового лічильника теплової енергії та в разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії, витрати теплової енергії на опалення місць загального користування визначаються як різниця між загальною витратою теплової енергії на центральне опалення будинку згідно з показниками загальнобудинкового приладу комерційного обліку теплової енергії та витратами теплової енергії на опалення приміщень споживачів як з встановленими приладами обліку теплової енергії, так і з відсутніми приладами обліку теплової енергії ( де нарахування проводиться за нормами споживання), а тому ПАТ «Облтеплокомуенерго» обґрунтовано провело перерозподіл фактичних витрат теплової енергії за показниками загально будинкового теплового лічильника за період з 08 жовтня 2010 року по 15 квітня 2012 року на місця загального користування.

Разом з тим, та обставина, що такий перерозподіл проведений після оплати квитанції за надані послуги, не свідчить про його необґрунтованість, оскільки нарахування за опалення місць загального користування у спірний період було заниженим і донарахування було здійснено за фактично спожиті послуги.

Крім того, як встановлено судом, нарахування доплати витрат на опалення місць загального користування на квартиру НОМЕР_2 позивачем проведено з врахуванням кількості тепла, що підлягало перерозподілу на місця загального користування з врахуванням площі квартир в будинку в цілому та площі квартири НОМЕР_2 за квартиру НОМЕР_3 в період з 08.10.2010 року по 15.04.2012 року складає 925 грн. 40 коп. (а. с. 52 том 2).

При цьому, суд не враховує нарахування позивачу доплати витрат на опалення місць загального користування за квартиру НОМЕР_4 в період з 01.01.2012 року по 20.03.2012 року та квартиру НОМЕР_5 період з 19.11.2011 року по 17.01.2012 року, оскільки невірність нарахувань на вказані квартири та здійснення перерозподілу вказаних витрат не було встановлено судовими рішеннями.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки в будинку АДРЕСА_1 більшість квартир обладнані приладами обліку теплової енергії, тому кількість теплової енергії на опалення МЗК необхідно визначити окремо кожному споживачу, в зв'язку з чим витрати на опалення місць загального користування мають нести усі мешканці будинку, а не лише ті, у кого відсутні індивідуальні прилади обліку.

Зазначені обставини є визначальними для вирішення спору та визначення розміру оплати, тому, з урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті послуг з теплозабезпечення за опалення місць загального користування в розмірі 925 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (місцезнаходження: вул. Реміснича, 55-Б, м. Чернігів, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03357671) заборгованість в розмірі 925 грн. 40 коп.

В решті відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" 243 грн. 60 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено 25.09.2018.

Суддя Л.В. Карапута