Постанова № 76677096, 24.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №592/7507/17

Номер провадження 22-ц/788/1237/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Криворотенка В. І.

з участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М.,

учасники справи:

позивачі – ОСОБА_1; ОСОБА_2;

відповідач – Сумська міська рада;

треті особи – фізична особа-підприємець ОСОБА_3; Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_7

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 травня 2018 року, в складі судді Хитрова Б.В., ухвалене у м. Суми,

в с т а н о в и в:

30 березня 2017 року ОСОБА_1 через свого представника – адвоката ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом, уточнивши його в подальшому, та звернувшись разом з ОСОБА_2, мотивуючи тим, що вони є співвласниками квартир у багатоквартирному житловому будинку № 50 по вул. Я. Мудрого (колишня Пролетарська) у м. Суми.

Відповідно до викопіровки із плану кварталу на прибудинкову територію будинку № 50 по вул. Я.Мудрого у м. Суми, в загальному користуванні мешканців вказаного будинку також знаходиться вбудоване допоміжне приміщення загального користування, а саме: підвал, площею 117,8 кв.м, що призначене для побутового обслуговування мешканців цього ж будинку.

22 червня 2011 року Сумська міська рада прийняла рішення № 581-МР «Про затвердження переліку об’єктів права комунальної власності територіальної громади міста Суми», у п. 2 якого передбачено оформлення за територіальною громадою м. Суми права власності, у тому числі, на нежитлове приміщення (підвал) площею 117,8 кв.м, що розташований за адресою: м. Суми, вул. Я. Мудрого, 50.

На підставі цього рішення 28 липня 2011 року територіальній громаді м. Суми було видано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення (підвал) площею 117,8 кв.м у житловому будинку за № 50 по вул. Я.Мудрого у м. Суми.

01 березня 2012 року між управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір оренди вищевказаного нерухомого майна.

В подальшому, 11 квітня 2013 року між ФОП ОСОБА_3 та управлінням комунальної власності Сумської міської ради укладений договір купівлі-продажу шляхом викупу спірного нежитлового приміщення, за умовами якого Сумська міська рада передала його у власність ФОП ОСОБА_3

З метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_3, останній передав спірне приміщення в іпотеку банку.

За таких обставин, вони, як власники квартир у будинку № 50 по вул. Я.Мудрого у м. Суми позбавлені можливості користуватися підвалом, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Просили визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 22 червня 2011 року № 581-МР «Про затвердження переліку об’єктів права комунальної власності територіальної громади міста Суми» у частині внесення нежитлового приміщення (підвалу), площею 117,8 кв.м по вул. Я. Мудрого, буд. 50 у м. Суми до переліку об’єктів комунальної власності. Визнати незаконними та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28 липня 2011 року про право власності територіальної громади міста Суми на нежиле приміщення, площею 117,8 кв.м, що розташоване у м. Суми по вул. Я.Мудрого, 50.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 травня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_7, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивачів в повному обсязі.

При цьому зазначають, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що підвальні приміщення входять до переліку допоміжних приміщень будинку та є призначеними для обслуговування будинку та підвищення життєвого комфорту його мешканців. Приміщення не функціонує окремо, воно не є ізольованим від вказаних мереж багатоквартирного будинку, а є з ними одним цілим, а тому слід вважати його обслуговуючим, технологічним, допоміжним стосовно житлового будинку, в якому воно знаходиться.

Крім того, висновок судової будівельної експертизи № 2043 від 30 січня 2018 року, на який посилається суд в оскаржуваному рішенні, є неналежним доказом, оскільки експерт досліджував та оглядав спірне підвальне приміщення лише як технічне і не розглядав питань щодо належності його до нежитлових чи допоміжних, що і підтвердив в суді першої інстанції експерт, який був допитаний в якості свідка, на що суд не звернув належної уваги.

Суд першої інстанції не перевірив, чи був дотриманий третьою особою ОСОБА_3 порядок влаштування у підвальному приміщенні окремого входу та його реконструкції, так як дозвіл на реконструкцію приміщення був виданий ФОП ОСОБА_9 у жовтні 2004 року і діяв до жовтня 2006 року, тому ОСОБА_3 повинен був оформляти інші дозвільні документи, але він їх суду не надав.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_7, третьої особи ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляційних скарг, представника відповідача ОСОБА_10, представника третьої особи ФОП ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_11, які заперечували проти їх задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартир у багатоквартирному житловому будинку № 50 по вул. Я.Мудрого (колишня Пролетарська) у м. Суми.

ОСОБА_1 разом з батьками та братом приватизував квартиру № 20, що розташована на 2-му поверсі п’ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку № 50 по вул. Я. Мудрого у м. Суми (свідоцтво про право власності на житло від 14 вересня 2001 року, т.1, а.с. 7), а ОСОБА_2 набув право власності на квартиру № 25 у вищевказаному будинку на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 серпня 2016 року (т.1, а.с. 65-66).

Відповідно до викопіровки із плану кварталу на прибудинкову територію будинку № 50 по вул. Я.Мудрого (раніше вул. Пролетарська) у м. Суми, у загальному користуванні мешканців вказаного будинку також знаходилось вбудоване приміщення загального користування, а саме: підвал, площею 117,8 кв.м (т.1, а.с. 70, 196), який розташований в загальному підвальному приміщенні площею 896,31 кв.м (т.1, а.с. 128).

Рішенням Сумської міської ради № 581-МР від 22 червня 2011 року затверджено перелік об’єктів права комунальної власності територіальної громади міста Суми згідно з додатком, відповідно до якого, власником об’єкту по вул. Пролетарська, 50 площею 117,8 кв.м є територіальна громада міста Суми, мета використання об’єкту - розміщення офісу. Вирішено оформити право власності на об’єкти права комунальної власності територіальної громади міста Суми згідно з додатком до цього рішення, з видачею свідоцтва про право власності за територіальною громадою міста Суми (т. 1, а.с. 68 – 69).

На підставі зазначеного рішення нежитлове приміщення загальною площею 117,8 кв.м по вул. Пролетарська, б. 50 у м. Суми належить на праві власності територіальній громаді м. Суми (т. 1, а.с. 17 – 19).

Відповідно до рішення Сумської міської ради № 2041-МР від 26 грудня 2012 року, внесено зміни до рішення Сумської міської ради від 26 жовтня 2011 року № 856-МР «Про затвердження переліків об’єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають приватизації» згідно з додатком до якого, нежитлове приміщення по вул. Пролетарська, 50 (вул. ОСОБА_12) в м. Суми відноситься до переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади міста Суми, які підлягають приватизації шляхом викупу (т. 1, а.с. 8 – 9).

На виконання вищевказаного рішення Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради видано наказ від 08 лютого 2013 року про приватизацію шляхом викупу об’єкта комунальної власності територіальної громади міста Суми нежитлового приміщення площею 117,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Пролетарська (ОСОБА_12), 50 і орендується ФОП ОСОБА_3 (т.1, а.с. 12).

Згідно з договором купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 11 квітня 2013 року, Управління майна комунальної власності Сумської міської ради передало у власність ФОП ОСОБА_3 нежитлове приміщення площею 117,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Пролетарська (вул. ОСОБА_12), 50, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Суми на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (т.1, а.с. 14).

Відповідно до договору іпотеки № 521/2013-ІФ від 06 грудня 2013 року ОСОБА_3 у забезпечення зобов’язання за кредитним договором № 97/2013-КЛ від 06 грудня 2013 року передав ПАТ «Укргазбанк» в іпотеку нежитлове приміщення, площею 117,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Пролетарська (вул. ОСОБА_12), 50 (т.1, а.с. 42-43).

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи Сумського відділення Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_13 № 2043 від 30 січня 2018 року, досліджуване підвальне приміщення за адресою: м. Суми, вул. Я. Мудрого (Пролетарська), 50, площею 117,8 кв.м, належне ФОП ОСОБА_3, не відноситься до технічних приміщень, які необхідні для забезпечення технічної експлуатації та обслуговування житлового будинку (т. 2, а.с. 71-81).

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог мотивоване тим, що позивачі не надали належних та допустимих доказів того, що спірне нежитлове приміщення використовувалось як допоміжне та що без доступу до цього приміщення балансоутримувач чи інша організація не має технічної можливості експлуатувати та обслуговувати будинок у цілому. Крім того, посилання позивачів на те, що у спірному нежитловому підвальному приміщенні розташоване технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація будинку є неможливою, не підтверджено жодним доказом та спростовується матеріалами справи.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що таких висновків суд першої інстанції дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та неповного з’ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Так, спірне приміщення знаходиться у багатоквартирному житловому будинку.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, приміщення загального користування (у тому числі допоміжні).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Визначення поняття допоміжні та нежитлові приміщення надано у ст. 1 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», згідно з якою, допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об’єктом нерухомого майна.

У Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 визначено, що допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

На час виникнення спору віднесення приміщень до допоміжних регулювалося Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», згідно зі ст. 1 якого допоміжні приміщення багатоквартирного будинку – приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення – ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об’єктом нерухомого майна.

Вказані норми є спеціальними відносно норм Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» щодо визначення правового статусу нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку і визначальним для правильного вирішення спору є встановлення того, чи відноситься спірне приміщення до допоміжних чи є нежитловим приміщенням в структуру житлового будинку.

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов’язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Отже, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави стверджувати, що підвальні приміщення входять до переліку допоміжних приміщень будинку та є призначеним для обслуговування будинку та підвищення життєвого комфорту його мешканців.

Рішення Сумської міської ради № 581-МР від 22 червня 2011 року, яким затверджено перелік об’єктів права комунальної власності територіальної громади міста Суми згідно з додатком, відповідно до якого, власником об’єкту по вул. Пролетарська, 50 площею 117,8 кв.м є територіальна громада міста Суми, мета використання об’єкту - розміщення офісу, а також яким вирішено оформити право власності на об’єкти права комунальної власності територіальної громади міста Суми згідно з додатком до цього рішення, з видачею свідоцтва про право власності за територіальною громадою міста Суми, не змінює правового статусу підвального приміщення, за умови встановлення у справі визначеного законом юридичного факту належності спірного приміщення до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи позивачам у задоволенні позову з тих підстав, що підвальне приміщення по вул. Я. Мудрого, 50 у м. Суми, площею 117,8 кв.м, що належить ФОП ОСОБА_3, не належало до категорії допоміжних приміщень, без доступу до якого балансоутримувач чи інша організація не має технічної можливості експлуатувати та обслуговувати будинок у цілому, а є нежитловим приміщенням, не призначеним для забезпечення експлуатації та побутового обслуговування його мешканців, тому мешканці квартир вказаного будинку, зокрема і позивачі, не є співвласниками цього приміщення, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи на багатоквартирний будинок, зокрема, викопіровки із плану кварталу на прибудинкову територію будинку № 50 по вул. Я.Мудрого (раніше вул. Пролетарська) у м. Суми, вбудоване приміщення загального користування, а саме: підвал, площею 117,8 кв.м (т.1, а.с. 70, 196), який розташований в загальному підвальному приміщенні площею 896,31 кв.м (технічний поверх будинку) (т.1, а.с. 128), знаходилось у загальному користуванні мешканців вказаного будинку, у ньому розташоване технічне оснащення всього житлового будинку (загальнобудинкові мережі водопостачання та водовідведення, загальні водопровідні стояки, спільні для всіх п’яти під’їздів будинку), опалювальні системи (стояки опалення, рушникосушки, регістр опалення), господарсько-побутові каналізації, вентиляційні мережі, крім того, існує необхідність доступу технічного персоналу до спірного приміщення для функціонування житлового будинку, отже, приміщення не функціонує окремо, воно не є ізольованим від вказаних мереж багатоквартирного будинку, а є з ним одним цілим, тому воно є обслуговуючим, технологічним, допоміжним стосовно житлового будинку, у якому воно знаходиться, а отже, позивачам не потрібно доводити своє право власності на це приміщення, оскільки за наявності у нього статусу допоміжного приміщення, воно перебуває у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного житлового будинку.

Крім того, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні і докази, які б беззаперечно свідчили про те, що спірне приміщення будувалося не як допоміжне приміщення, а як інше приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду, є самостійним об’єктом нерухомого майна, з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 2043 від 30 січня 2018 року не є належним доказом у справі, оскільки на вирішення експертизи не ставилось питання щодо належності спірного приміщення до допоміжних у розумінні ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення Сумської міської ради у частині внесення нежилого приміщення (підвалу), площею 117,8 кв.м, яке розташоване у будинку № 50 по вул. Ярослава Мудрого у м. Суми, до переліку об’єктів комунальної власності, без переведення його з правового статусу допоміжного в інший статус - нежитлового приміщення (ізольованого приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об’єктом нерухомого майна з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення), є незаконним та таким, що порушує права позивачів як співвласників багатоквартирного житлового будинку, як і свідоцтво про право власності не це приміщення, оскільки отримано не у законний спосіб.

Отже, висновки суду про відмову у позові є помилковими, оскільки зроблені без всебічного, повного і об’єктивного дослідження фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, посилання та доводи осіб, які подали апеляційні скарги, знайшли своє підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного вважає, що судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України необхідно вирішити питання розподілу судових витрат та стягнути з Сумської міської ради на користь ОСОБА_2 1280 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 1920 грн. - за апеляційний перегляд справи, а на користь ОСОБА_1 3714 грн. за проведення судової будівельно - технічної експертизи.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 травня 2018 року скасувати та прийняти постанову.

Визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 22 червня 2011 року № 581 – МР «Про затвердження переліку об’єктів права комунальної власності територіальної громади міста Суми» у частині внесення нежилого приміщення (підвалу), площею 117,8 кв.м, яке розташоване у будинку № 50 по вул. Ярослава Мудрого (колишня Пролетарська) у м. Суми, до переліку об’єктів комунальної власності, та визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності не нерухоме майно від 28 липня 2011 року про право власності територіальної громади міста Суми на нежиле приміщення площею 117,8 кв.м, що розташоване за адресою: місто Суми, вул. Ярослава Мудрого (колишня Пролетарська), будинок № 50.

Стягнути з Сумської міської ради на користь ОСОБА_2 1280 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1920 грн. - за апеляційний перегляд справи.

Стягнути з Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 3714 грн. за проведення судової будівельно - технічної експертизи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді : О.Ю. Кононенко

ОСОБА_14

ОСОБА_15