Постанова № 76676140, 20.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №592/7970/18

Номер провадження 22-ц/788/1637/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання Новікової А.С.,

позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 липня 2018 року в складі судді Труханової Л.М., постановленої у м. Суми, повний текст якої складений 04 липня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

03 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення її позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, площею 62 кв.м за адресою: м. Суми, вул. Горького, 34 (реєстраційний номер 11593202).

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що 11 липня 2008 року вона уклала з Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (далі – ПАТ «Банк Форум») кредитний та іпотечний договори. Предметом іпотечного договору є вказане нежитлове приміщення. 04 червня 2018 року від відповідача ОСОБА_3 надійшла вимога про сплату нею боргу за кредитним договором. При цьому, відповідач послалась на те, що 31 травня 2018 року вона уклала з банком правочини про відступлення прав вимог за кредитним та іпотечним договорами, тому має право на стягнення з неї заборгованості за кредитом, а у випадку, якщо борг не буде повернуто у строк до 01 липня 2018 року, то вона продасть іпотечне майно.

На думку ОСОБА_1, продаж відповідачем нерухомого майна чи його перереєстрація на іншого власника може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду щодо визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, тому вона просила забезпечити її позов.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 липня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

В порядку забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно – нежитлове приміщення, площею 62 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Горького, буд. 34, реєстраційний номер 11593202.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому, заявник зазначив, що на підставі договору про відступлення права вимоги ОСОБА_3 є новим іпотекодержателем належного позивачу нежитлового приміщення, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено відповідний запис, проте суд, забезпечивши позов, таким чином, обмежив законні права відповідача стосовно іпотечного майна. На думку адвоката ОСОБА_5, позивач зловживає процесуальними правами та створює перешкоди у реалізації законних прав ОСОБА_3 відносно іпотечного майна. Крім того, заявник вважає, що рішення суду про забезпечення позову є необґрунтованим, оскільки фактично між сторонами спір відсутній і позивач не є стороною оспорюваного договору про відступлення права вимоги.

12 вересня 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявниця просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу – без змін. При цьому, позивач вказує на те, що доводи заявника апеляційної скарги стосовно обґрунтованості її позову є предметом судового розгляду, з приводу чого вона надала докази. Також вона зазначила, що письмовими доказами у даній справі підтверджуються реальні наміри відповідача продати належне їй нежитлове приміщення, внаслідок чого будуть порушені її права на це майно. На думку ОСОБА_1, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого судового рішення у даній справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 і її представника адвоката ОСОБА_2, які просили залишити ухвалу суду про забезпечення позову без змін, представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, який підтримав доводи скарги відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття цих заходів може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно вимог ч. 2 цієї статті ЦПК забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з вимог п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, і накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз’яснив Верховний Суд України у п. 4 постанови Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року за № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З наданих апеляційному суду доказів вбачається, що 03 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 і ПАТ «Банк Форум», в якому просила визнати недійсними укладені між відповідачами договір від 31 травня 2018 року про відступлення права вимоги за кредитним договором та договір від 31 травня 2018 року про відступлення прав вимоги за іпотечним договором. Провадження у цій справі було відкрито ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 липня 2018 року.

Виходячи з матеріалів даної справи, іпотечним договором від 11 липня 2008 року було забезпечено виконання кредитних зобов’язань ОСОБА_1 перед банком на суму 61000 доларів США, які позичальниця зобов’язалась повернути 10 липня 2018 року, а предметом іпотечного договору є належне позичальниці на праві власності нежиле приміщення, загальною площею 62 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Суми, вул. Горького, 34 (а.с. 17-18).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 31 травня 2018 року вбачається, що новим іпотекодержателем відносно належного ОСОБА_1 нежитлового приміщення, площею 62 кв.м, є ОСОБА_3 (а.с. 23).

Як зазначила ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову, чого не заперечував представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, 04 червня 2018 року вона отримала від ОСОБА_3 повідомлення про усунення порушення основного зобов’язання за кредитним договором, умов іпотечного договору та про намір продати предмет іпотеки у випадку несплати боргу (а.с. 2-3).

З викладених вище обставин вбачається, що відповідач ОСОБА_3 є новим іпотекодержателем відносно предмета іпотеки – належного ОСОБА_1 спірного нежитлового приміщення.

Згідно заявлених позовних вимог ОСОБА_1 просить визнати недійсним правочин, на підставі якого, на її думку, у відповідача ОСОБА_3 виникла правова підстава вимагати повернення боргу, у тому числі і за рахунок спірного іпотечного майна, ураховуючи, що договором іпотеки передбачено застереження про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, тобто, відповідачу ОСОБА_3 може бути передане спірне приміщення.

Відповідально до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі і шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, приймаючи до уваги, що у випадку не накладення арешту на спірне нежитлове приміщення, як предмет іпотеки, воно може бути передано відповідачу, як іпотекодержателю з послідуючим оформленням права власності на нього, тому, за таких обставин, невжиття такого заходу забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких вона звернулась або ще має намір звернутись до суду.

У зв’язку із вищевикладеним, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги стосовно оскарженої ухвали суду щодо її незаконності не заслуговують на увагу і мають бути відхилені.

Таким чином, викладені заявницею ОСОБА_1 причини та обґрунтування щодо забезпечення позову колегія суддів вважає достатніми для їх задоволення, у зв’язку з чим вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нежиле приміщення.

Отже, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції постановив ухвалу про забезпечення позову з дотриманням норм процесуального права, тому апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, а у хвалу суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 липня 2018 року про забезпечення позову ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий – (підпис) ОСОБА_6 (суддя-доповідач)

Судді: (підпис) ОСОБА_7

(підпис) ОСОБА_8