Ухвала суду № 76674284, 20.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/1172/18

Номер справи місцевого суду: 509/4641/16-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Потанін О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Потаніна О.О.,

суддів: Грідіної Н.В., Мандрика В.О..

при секретарі: Подуст Т.П.

за участю прокурора: Каражелязко А.В.

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу цивільного позивача на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.06.2018 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянина України, українця, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонер, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 286 ч. І КК України та призначено йому покарання, у вигляді обмеження волі строком на три роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами протягом одного року.

Звільнений ОСОБА_3, від відбування основного та додаткового покарання на підставі ст. І п.«ґ» Закону України «Про амністію у 2016 році».

Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Кредо" на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 65451 гривню та 8559,08 гривень витрат на лікування.

Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертиз на користь держави в сумі 5541,48 гривень.

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

03 жовтня 2016 року близько 11 години 00 хвилин, в світлий час доби, по сухому асфальтобетонному покриттю вул.Свердлова смт.Овідіополь Одеської Області, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався водій ОСОБА_3.

Під’їжджаючи до перехрестя нерівнозначних доріг вул. Свердлова та вул. Шевченка, водій ОСОБА_3 знаходячись на другорядній дорозі, не надав переваги в русі технічно справному автомобілю НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, що рухався по головній дорозі та допустив з ним зіткнення.

Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.16.11 «Правил дорожнього руху України», де відповідно вказано: на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажиру автомобіля НОМЕР_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №477 від 31.10.2016 спричинено тілесні ушкодження у вигляді : закритої травми грудної клітини у вигляді множинних переломів правих та лівих ребер зі зміщенням уламків, забитої рани голови, які привели до тривалого розладу здоров’я понад 21 день, і згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995р.), відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоров’я.

В апеляційній скарзі цивільний позивач просить вирок суду змінити в частині стягнення з ТДВ СК “КРЕДО” майнової (матеріальної) шкоди при вирішенні цивільного позову ОСОБА_5, зменшивши її до 42576,34 грн. Роз’яснити Цивільному позивачу про його право щодо звернення до суду у цивільному порядку про стягнення з ОСОБА_3 решти грошових коштів, що необхідні для покриття завданої йому майнової шкоди, в порядку ЦПК України та на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України.

Дійсно, ТДВ СК “КРЕДО” та ОСОБА_3 18.05.2016 року уклали Договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/7293646, на умовах якого був забезпечений транспортний засіб Toyota RAV4 р.н. НОМЕР_4.

Також, в порядку передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ” (далі - Закон) учасники ДТП звернулись до ТДВ СК "КРЕДО” з заявою на виплату страхового відшкодування, але регламентна виплата Відповідачем досі не здійснена, оскільки до винесення Вироку (та набрання ним законної сили) у страхової компанії відсутні докази виникнення цивільно-правової відповідальності відповідно до закону (ст. 32.1. Закону).

Така виплата не може бути здійснена по теперішній час, оскільки суд першої інстанції безпідставно стягнув 65451,00 грн. майнової шкоди чим порушив ст.ст. 30.1., 30.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також ст. 1194 Цивільного кодексу України.

1.Так, згідно ст. 22.1. Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. Ст. 34.2. Закону передбачає, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Стаття 29 Закону передбачає, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Зазначені вимоги Закону повністю виконані страховою компанією, огляд пошкодженого транспортного засобу здійснений 15.10.2016 року, а розмір страхового відшкодування розраховано згідно Звіту № 1805-10-16 від 20.10.2016 року та Звіту № 319/16- 11 від 14.11.2016 року. Згідно Звіту № 1805-10-16 від 20.10.2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_5 з урахуванням фізичного зносу складає 99552,60 грн., що перевищує його ринкову вартість, яка складає 63545,39 грн.

Тобто, у розумінні Закону транспортний засіб Nissan Primera, р.н. НОМЕР_6 є фізично знищеним. Згідно ж Звіту № 319/16-11 від 14.11.2016 року вартість залишків зазначеного автомобіля (деталей, з врахуванням витрат на демонтаж та фізичного зносу) складає 20969,05 грн. Відтак розмір ймовірного страхового відшкодування за шкоду, що заподіяна майну, складає (ТА НЕ МОЖЕ ПЕРЕВИЩУВАТИ): 63545,39 — 20969,05 =

42576,34грн.

Як зазначено вище, 42576,34 грн. не були сплачені виключно з підстав відсутності факту визнання винною у ДТП особою ОСОБА_3. За таких обставин, дії ТДВ СК “КРЕДСГ повністю відповідають нормам чинного законодавства України і страховою компанією не було порушено жодних прав Позивача.

Звіти складені суб'єктоми оціночної діяльності, які мають спеціальні знання у відповідній галузі, відтак у страхової компанії немає жодних правових підстав приймати до уваги будь-який інший документ. Ймовірне страхове відшкодування було розраховано у повній відповідності із ст.ст. 22.1., 30.1., 30.2., 34.2. Закону “Про обов’язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ”.

2.у справі була проведена авто товарознавча експертиза №5901 від 28.04.2017 року,, відповідно висновку якої розмір матеріальної шкоди складає 65451,00 грн.

Відтак, по перше, висновки судової авто-товарознавчої експертизи щодо визначення майнової шкоди фактично збігаються з висновками Звіту № 1805-10-16 від 20.10.2016 року ( 65451,00 грн. проти 63545,39 грн.). Тобто, немає жодних підстав говорити про те, що оцінювач, який складав Звіт № 1805-10-16 від 20.10.2016 року, був необ’єктивним.

По-друге, в ігнорування вимог ст.ст. 30.1., 30.2. Закону судовий експерт не визначив вартість ТЗ після дорожньо-транспортної пригоди, а це є обов’язковим, оскільки таке майно відповідно до вимог Закону залишається у володінні Позивача та таке пошкоджене майно також має свою вартість, і така вартість повинна відніматись від розміру матеріального збитку.

Вищевикладене свідчить про те, що суд першої інстанції в порушення ст.ст. 30.1., 30.2. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стягуючи з ТДВ СК “КРЕДО” шкоду, що заподіяна майну, необґрунтовано завищив її, оскільки вартість автомобіля до ДТП складає 63545,39 грн., а ймовірне страхове відшкодування складає 42576,34 грн. оскільки Позивачу залишені залишки автомобіля на суму 20969,05 грн.

За таких обставин, Вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 червня 2018 року у справі № 509/4641/16-к в частині стягнення з ТДВ СК "КРЕДО” 65451,00 грн. майнової шкоди при вирішенні цивільного позову ОСОБА_2 суперечить ст.ст. 30.1., 30.2. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1194 Цивільного кодексу України, підлягає зміні, оскільки сума страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну, яка підлягає до сплати страховою компанією, повинна бути зменшена до 42576,34 грн.

Заслухавши прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, внести зміни в частині призначення покарання, так як в зв’язку досягненням обвинуваченим пенсійного віку до нього неможливо застосовувати покарання в виді обмеження волі, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. А вирок в частині призначення покарання підлягає зміні.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції провів судове слідство у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому учасникам процесу були роз’яснені зміст наслідків розгляду справи у скороченому порядку і то що вони будуть позбавлені права оскаржувати обставини по справі в апеляційному порядку.

Колегія суддів з урахуванням вимого діючого законодавства прийшла до висновку що предметом розгляду в апеляційній інстанції і вважає доцільним розглядати апеляцію в межах призначення покарання і цивільного позову..

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані судом за ст. 286 ч.1 КК України.

При призначенні покарання винуватому районний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, ОСОБА_3 порушив правила безпеки дорожнього руху, причинивши ОСОБА_2 тілесні ушкодження середньої тяжкості, а тому кримінальну відповідальність він повинен нести за ст. 286 ч. І КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину - даний злочин відноситься до злочину невеликої тяжкості, особу винного - особа раніше судима, сімейний стан - одружений, характеристику, на обліку у лікаря наркологу і психіатра не перебуває, вік - пенсіонер. З урахуванням даних обставин, суд приходить до висновку про те, що покарання ОСОБА_3 повинно бути призначено у вигляді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Обвинувачений ОСОБА_3 подав заяву про застосування до нього ст.1 п. «г» Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він досяг пенсіонного віку, що підтверджується копією паспорта.

Згідно ст. 1 п. «ґ» Закону України «Про амністію у 2016 році», звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили яких на день набрання чинності цим Законом, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 підпадає під дію Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому його слід звільнити від відбування основного та додаткового покарання.

В той же час призначаючи покарання в виді обмеження волі, суд першої інстанції не перевірив вік обвинуваченого, який достиг пенсійного віку і на застосування даного виду покарання є пряма заборона.

При таких обставинах колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок в частині призначення покарання і застосувати до обвинуваченого штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таке покарання буде відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Дослідивши ретельно доводи цивільного позивача і матеріали справи судова колегія не змогла з ними погодитись.

Як вбачається з доводів викладених в апеляції цивільний позивач будує свої доводи з посилань на свої інтереси і повністю ігнорує фактичні обставини по справі.

Так його посилання на вартість пошкодженого автомобіля виходить з того заключення його вартості, яку вони самі і визначили. В той же час заключення судового авто технічного експерту вони повністю ігнорують, хоч ті пошкодження які отримав автомобіль потерпілого свідчить про неможливість його поновлення за суму з якою згоден цивільний відповідач.

Крім того, вартість ремонту автомобіля потерпілого визначена незалежним експертом, лежить в межах страхового договору і не порушує його умови.

При таких умовах, висновки прокурора і думка потерпілого про необґрунтованість доводів апеляційної скарги в повному обсязі знайшли своє підтвердження. Цивільному відповідачу надавалась можливість більш обґрунтовано привести свої доводи в апеляційній інстанції. Однак він їх проігнорував, незважаючи що його належним чином сповіщали про час і місце розгляду справи.

При таких обставинах колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни вироку і приходить до думки в необґрунтованості апеляції цивільного позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Одеської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу цивільного позивача - залишити без задоволення.

Вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.06.2018 року відносно ОСОБА_3 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України – в частині призначення покарання змінити.

Призначити ОСОБА_3Д покарання в виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Звільнити ОСОБА_3, від відбування основного та додаткового покарання на підставі ст. І п.«ґ» Закону України «Про амністію у 2016 році».

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскарженою в касаційному порядку у строк 3 місяці.

Судді: Потанін О.О. Мандрик В.О. Грідіна Н.В.

З оригіналом згідно суддя: О.О.Потанін