Постанова № 76671641, 25.09.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/13/17 25.09.2018

Провадження №22-ц/784/929/18

Провадження №22-ц/784/929/18

Категорія 39

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 вересня 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Андрієнко Л.Д.,

за участі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 477/13/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Жовтневий районний суд Миколаївської області під головуванням судді Козаченка Романа Вікторовича у приміщенні цього суду 15 травня 2017 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та до Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и л а :

У січні 2017 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 та Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

Позов мотивовано тим, що після смерті матері позивача ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки та частини житлового будинку АДРЕСА_2. На момент смерті матері позивачка та син позивачки ОСОБА_4 були зареєстровані з померлою.

У зв'язку з тим, що після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину, вона звернулась до державної нотаріальної контори для оформлення правовстановлюючих документів на вказане спадкове майно. Однак, нотаріусом було відмовлено в оформленні правовстановлюючих документів на частину житлового будинку у зв'язку з неналежним оформленням правовстановлюючого документу на спадкову нерухомість, а саме: в свідоцтві про право власності на належну їй частину будинку вказано, що це є квартира № 2, хоча в дійсності об'єкт нерухомості має статус будинку.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила визнати в порядку спадкування право власності на 30/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2

В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце були повідомлені належним чином, від представника позивачки на адресу суду надійшла заява з проханням справу розглядати без її участі та участі позивача, а позов задовольнити. Від відповідачів до суду надійшли заяви про визнання позову та прохання також розглянути справу без їх участі.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 травня 2017 р. позов ОСОБА_3 задоволений частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 30/100 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (рішенням № 3 від 25 січня 2006 року виконавчого комітету Первомайської селищної ради Жовтневого району були затверджені, але не зареєстровані нові ідеальні частки співвласників, в тому числі і ОСОБА_5 - 22/100 цього житлового будинку).

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що з технічного паспорту на будинок, складеного КП «ММБТІ», вбачається, що за ОСОБА_5 було зареєстровано і їй належало право власності на 30/100 житлового будинку. Оскільки таким чином відбулася реєстрація права власності, і це майно входить до складу спадщини після її смерті, а тому в порядку спадкування повинно відійти спадкоємцям, тобто позивачці у справі як спадкоємиці за заповітом, яка прийняла спадщину. Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, вона не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на нерухомість в порядку спадкування за заповітом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який не був залучений учасником справи, але є співвласником житлового будинку АДРЕСА_2, вказує, що рішення суду є необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове рішення про визнання за ОСОБА_3 право власності на 22/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Апеляційна скарга мотивована тим, що він є співвласником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Заочним рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 березня 2013 р. затверджений перерахунок ідеальних часток у праві власності на домоволодіння по АДРЕСА_2, за яким ОСОБА_1 належить 59/100 часток домоволодіння, ОСОБА_5 - 22/100 часток. Суд не врахував таких обставин і ухвалене ним рішення по даній справі перешкоджає йому зареєструвати зміни у частках відповідно до заочного рішення від 20 березня 2013 р.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1, перевіривши законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Таким вимогам закону рішення суду в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. в смт. Первомайське Жовтневого (тепер - Вітовського) району Миколаївської області померла ОСОБА_5

До складу спадщини, серед іншого нерухомого майна, увійшли земельна ділянка з цільовим призначенням - для товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,64 га, розташована на території Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області, та право на частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частини 1, 3 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України (у редакції закону, яка була чинною до внесення змін Законом № 2435-VI від 06 липня 2010 р.) передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

За життя ОСОБА_5 залишила заповіт, відповідно до якого спадкоємцем її майна є її донька ОСОБА_3

На день смерті разом зі спадкодавцем постійно проживали позивач та її син - відповідач по справі.

Таким чином ОСОБА_3 є такою, що прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5

22 грудня 2011 р. ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за яким вона є спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_5, яке складається з земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,64 га, розташованої на території Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області.

Також постановою державного нотаріуса Жовтневої державної нотаріальної контори Миколаївської області від 19 грудня 2016 р. ОСОБА_3 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 - частки жилого будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Причиною відмови нотаріус вказав розбіжності в правовстановлюючих документах: в наданому нотаріусу свідоцтві про право власності, виданому Первомайською селищною радою Жовтневого району Миколаївської області 05 травня 1996 р. на ім'я спадкодавця, зазначено, що воно видане на 30/100 часток житлового будинку, АДРЕСА_1, (свідоцтво не має печатки та підпису посадової особи та дати реєстрації в МБТІ), тоді як в МБТІ зареєстровано за спадкодавцем право власності на 30/100 частки вказаного жилого будинку без вказівки на квартиру.

Згідно зі свідоцтвом про право власності, виданим Первомайською селищною радою Жовтневого району Миколаївської області 05 травня 1996 р. на ім'я ОСОБА_5, зазначено, що воно видане на 30/100 часток житлового будинку, АДРЕСА_1, (свідоцтво не має печатки та підпису посадової особи та дати реєстрації в МБТІ).

У довідці МБТІ від 04 лютого 2016 р. зазначено, що власниками жилого будинку АДРЕСА_2 станом на 28 грудня 2012 р. були ОСОБА_5 - 30/100 часток (на підставі свідоцтва про право власності від 05 травня 1996 р., виданого виконавчим комітетом Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області); ОСОБА_1 - 27/100; ОСОБА_6 - 25/100 часток; Радгосп ім. Леніна - 18/100. Миколаївським МБТІ 23 вересня 2005 р. за заявою власників проведено перерахунок ідеальних часток між співвласниками: ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 Рішенням виконавчого комітету Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області № 3 від 25 січня 2006 р. затверджені нові ідеальні частки в цьому жилому будинку: ОСОБА_5 - 22/100; ОСОБА_1 - 59/100; ОСОБА_6 - 19/100.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 березня 2013 р. задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про затвердження перерахунку ідеальних часток та визнання права власності на частку в спільній власності нерухомого майна.

Затверджено перерахунок ідеальних часток у власності на домоволодіння АДРЕСА_2: ОСОБА_5 - 22/100; ОСОБА_1 - 59/100; ОСОБА_6 - 19/100.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 59/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2.

Заінтересовані особи, між якими виник спір про право, що переданий на розгляд суду, називаються сторонами.

Отже сторонами у цивільному процесі є юридично заінтересовані особи (фізичні або юридичні), матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення в цивільному судочинстві.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ст. 48 ЦПК України).

Позивач - особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої порушується цивільна справа в суді і розпочинається цивільний процес.

Відповідач - особа, котра за заявою позивача притягується до відповідальності за порушення чи оспорення права або охоронюваних законом інтересу позивача і безпосередньо на чиї права та інтереси може вплинути вирішення спору.

Задовольнивши позов та визнавши за ОСОБА_3 право власності на 30/100 жилого будинку АДРЕСА_2, суд не звернув належної уваги на вказані обставини справи, а саме - на відомості, викладені у довідці МБТІ, заочне рішення суду від 20 березня 2013 р., яким визначені нові ідеальні частки співвласників домоволодіння, залишив поза увагою вказані обставини та вимоги закону, не визначився в повній мірі з характером спірних правовідносин та складом їх учасників і, як наслідок, в порушення вимог п. 3 ч. 5 ст. 12, ч. 2 ст. 51 ЦПК України не роз'яснив позивачу права щодо пред'явлення позовних вимог до належного кола відповідачів.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1 ст. 358 ЦК України).

З урахуванням наведених положень закону у вирішенні даного спору зацікавленими є усі співвласники будинку, а тому позов повинен пред'являтися не лише до інших спадкоємців майна спадкодавця ОСОБА_5, але й до осіб, які є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_2 на час вирішення спору або до їх правонаступників, оскільки саме на права та інтереси вказаних осіб впливатиме рішення по даній справі.

За такого висновок суду щодо задоволення позову є передчасним без залучення до участі у справі усіх заінтересованих осіб.

Апеляційний суд з огляду на положення ст. 13, ч. 1, 6 ст. 367 ЦПК України позбавлений повноважень щодо залучення до участі у справі нових осіб.

Такі обставини залишились поза увагою доводів апеляційної скарги, але є підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до положень п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові у зв'язку з тим, що його пред'явлено не до усіх осіб, які мають безпосередній матеріальний інтерес у спорі.

Доводи апеляційної скарги, які стосуються незгоди із висновками суду по суті спору щодо наявності підстав для задоволення позову та визначення частки позивача у будинку за таких обставин є передчасними.

Враховуючи, що судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені положення процесуального закону, рішення суду в силу п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням по справі нового судового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 травня 2017 року скасувати, постановити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та до Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 261 (тисячу двісті шістдесят одну) грн. 80 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

Ж.М. Яворська

____________

Повний текст постанови виготовлений 25 вересня 2018 року