Окрема думка судді № 76670786, 19.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/1469/16-к

Провадження №11-кп/772/874/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Алєксєєнко В. М.

Доповідач : Спринчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОКРЕМА ДУМКА

19 вересня 2018 рокум. Вінниця

Судді Апеляційного суду Вінницької області Спринчука В.В. у провадженні за апеляційною скаргою адвоката Нечепуренка Г.І. в інтересах засудженої ОСОБА_3 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 12 червня 2018 року.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 12 червня 2018 року відмовлено в задоволенні подання начальника Немирівського районного відділу з питань пробації майора вн. служби Вахній М.В. про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання за вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 20 липня 2016 року.

На вказану ухвалу суду першої інстанції адвокат Нечепуренко Г.І. в інтересах засудженої ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову ухвалу якою звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання за вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 20.07.2016 року у зв'язку із закінченням іспитового строку.

Апеляційним судом Вінницької області, у складі колегії суддів Кривошеї А.І. Бурденюка С.І., Спринчука В.В. ухвалою від 19.09.2018 року апеляційну скаргу адвоката Нечепуренка Г.І. в інтересах засудженої ОСОБА_3 залишено без задоволення, ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 12 червня 2018 року про відмову в задоволенні подання начальника Немирівського районного відділу з питань пробації майора вн. служби Вахній М.В. про звільнення від відбування покарання за вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 20 липня 2016 року залишено без змін.

З прийнятим колегією суддів рішенням не погоджуюсь з наступних підстав.

Суд першої інстанції у обґрунтування прийнятого рішення послався на те, що 04.03.2017 року ОСОБА_3 вчинила новий злочин у період іспитового строку і обвинувальний акт по кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР №12017020240000111 від 04.03.2017 року відносно ОСОБА_3 та інших осіб у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.85 КК України перебуває на розгляді в Немирівському районному суді, у зв'язку із чим відмовив у задоволені подання начальника Немирівського районного відділу з питань пробації майора вн. Служби Вахній М.В. про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання за вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 20 липня 2016 року.

Разом з тим, суд першої інстанції та колегія суддів відмовляючи в задоволені подання начальника Немирівського районного відділу з питань пробації майора вн. служби Вахній М.В. про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання за вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 20 липня 2016 року не взяли до уваги той факт, що ОСОБА_3 лише обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, обвинувальний вирок по даному провадженні відносно останньої не винесений, іспитовий строк на даний час закінчився, а тому остання на підставі ч.1 ст.78 Кримінального кодексу України та ч.2 ст.165 Кримінально-виконавчого кодексу України ОСОБА_5 має бути звільнена від відбування покарання за вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 20 липня 2016 року.

Згідно ст.8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії.

Статтею 64 Конституції України закріплено, що конституційні права і свободи людей і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Наведені норми чинного законодавства закріплюють один із основоположних принципів кримінального судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню, інакше як за вироком суду й у порядку, визначному законом.

Принцип презумпції невинуватості закріплений у міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та які відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, ч.1 ст.19 Закону України від 29 червня 2004 року №1906 -IV «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства України. Так, у ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини зазначається, що кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде доведена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту. Згідно з п.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожен обвинувачений у кримінальному злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно із законом.

Розуміння вимог Конвенції розкривається у рішеннях Європейського суду з прав людини, що містять правові позиції щодо суті положень зазначеного міжнародного-правового акта, а також зі змісту та обсягу гарантованих ним прав. Так ЄСПЛ у справі «Барбера, Meccerey і Джабардо проти Іспанії» зазначив, що п.2 ст.6 Конвенції вимагає, щоб при здійснені своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, оскільки обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.

Наведена вимога принципового характеру стосується суддів, які здійснюють судове провадження щодо особи як у межах одного кримінального провадження, так і в межах різних проваджень щодо неї.

Таким чином, відмова суду першої інстанції та згода з таким рішенням колегією суддів про відмову у задоволені подання начальника Немирівського районного відділу з питань пробації майора вн. служби Вахній М.В. про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання за вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 20 липня 2016 року, у зв'язку зі спливом визначеного судом іспитового строку виключно з мотивів, що в ЄРДР міститься інформація про повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні нового злочину є такою, що не ґрунтується на вимогах закону, порушує засадничий принцип презумпції невинуватості та може трактуватися як передчасне висловлювання судом першої інстанції та колегії суддів думки щодо винуватості особи у скоєному.

Зазначене кореспондується з позицією Конституційного Суду України, згідно з якою сам факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред'явлення їй обвинувачення не можна визнати як кримінальну відповідальність, оскільки особа не несе кримінальної відповідальності, доки її не буде визнано судом винною у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили (Рішення від 27 жовтня 1999 року у справі №1-15/99).

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.04.2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» зазначив, що презумпція невинуватості, втілена в п.2 ст.6 Конвенції, є одним із елементів справедливого кримінального судочинства, що забороняє передчасне висловлювання як самим судом, так і представником інших органів влади думки, що особа, яка «обвинувачується у кримінальному злочині», є винною до того, як це доведено в законному порядку. ЄСПП послідовно дотримується підходу, відповідно до якого принцип презумпції невинуватості порушується, якщо судове рішення або твердження офіційної особи щодо особи, яка обвинувачується в скоєнні злочину, схиляє до думки про те, що вона винна до того, як її винуватість була встановлена в законному порядку. Аналогічні порушення було констатовано у справах «Шагін проти України», «Грабчук проти України» та інших.

Наведене кореспондується з практикою судової палати у кримінальних справах ВССУ. Так, в Ухвалі від 11 жовтня 2012 року у справі №5-4043км12 (додається) колегія суддів судової палати у кримінальних справах ВССУ зазначила, що оскільки в матеріалах справи відсутній вирок суду, яким визнано винною та засуджено особу за вчинення злочину, тому суд першої інстанції вірно зробив висновок про необхідність звільнення особи від відбування покарання у зв'язку зі спливом іспитового строку.

Враховуючи вище викладене, вважаю, що оскільки вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України (у кримінальному провадженні №12017020240000111 від 04.03.2017 року) в період іспитового строку належним чином не доведена, обвинувальний вирок по справі не винесений, інших порушень під час іспитового строку з боку ОСОБА_3 судом не встановлено, іспитовий строк на даний час закінчився, тому на підставі ч.1 ст.78 КК України та ч.2 ст.165 КВК України ОСОБА_3 необхідно було звільнити від призначеного покарання призначеного вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 20.07.2016 року.

Крім того, слід звернути увагу на те, що підстав для відмови у задоволенні згаданого вище подання органів пробації зазначено невиконання ОСОБА_3 покладених обов'язків не встановивши та не дослідивши яких саме (в чому воно полягало, чи підтверджується) немає.

Суддя: В .В. Спринчук