Рішення № 76669532, 24.09.2018, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року м. Кремінна

Справа № 414/1383/18

Провадження № 2/414/369/2018

Кремінський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Ковальова В.М.

за участю секретаря: Пугачової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Кремінський районний відділ державної виконавчої служби, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 08 червня 2018 року звернулася до суду із позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 19 березня 2012 року між нею та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» /далі - Банк/ було укладено кредитний договір, на підставі якого вона отримала кредит у розмірі 10 000 грн. До спливу строку дії кредитного договору вона борг не погасила.

Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. 23 листопада 2017 року вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №12368, про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк грошових коштів у сумі 108 649 грн. 74 коп. відповідно до умов Кредитного договору від 19 березня 2012 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 20 серпня 2017 року.

У січні 2018 року вона дізналася, що 09 січня 2018 року постановою старшого державного виконавця Кремінського РВДВС відкрито виконавче провадження ВП № 55487691 щодо виконання вищевказаного виконавчого напису. Вважає, що виконавчий напис вчинений нотаріусом з грубим порушенням порядку вчинення таких написів: до нотаріуса не надана виписка з її рахунку із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача; нотаріус не застосував вимоги ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким накладено мораторій на стягнення пені та штрафів, тому просить визнати його таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з відповідача сплачені судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтвердила.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, надала суду відзив на позовну заяву. Вказала, що нотаріус вчиняючи виконавчий напис діяв відповідно до вимог діючого законодавства про нотаріат, інструкції, порядку вчинення нотаріальних дій та переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Тобто нотаріус не повинен встановлювати права, обов'язки учасників правовідносин та перевіряти безспірність заборгованості, а перевіряє лише наявність документів з урахуванням положень Переліку, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. у судове засідання не з'явився, надав виконавчий напис та додатки до нього, у заяві на ім'я суду просить справу розглянути за його відсутністю (а.с.40-54).

Представник третьої особи Кремінського РВ ДВС Геллєр Н.В., отримавши 22 серпня 2018 року судову повістку, у судове засідання не з'явилася, відзив на позовну заяву не надала.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд приходить до наступних висновків.

Згідно до положень ст.7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси у своїй діяльності користуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядження Кабінету Міністрів України, тощо.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 цього Кодексу, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 88 цього Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, п.п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений п.п. 3.5 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом перевірки документів. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Докази, які надані суду, свідчать про наступне.

Відповідно до виконавчого напису (а.с. 13,41), розрахунку заборгованості (а.с.14-16, 25-30,44-46), заяви представника Банку О.В. Балашова (а.с.42), постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 січня 2018 року (а.с.12 зв.) приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округа А.А. Завалієв на підставі наданих йому Банком документів 23 листопада 2017 року вчинив нотаріальні дії, відповідно до яких визнав наявність заборгованості ОСОБА_1 перед Банком за кредитним договором у вигляді заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 330 грн. 31 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 90 131 грн. 72 коп., заборгованості з комісії та пені у розмірі 3 537 грн. 72 коп., заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500 грн., заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 5 149 грн. 99 коп., а постановою старшого державного виконавця Кремінського РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області Миколаєнко А.Ю. відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку загальної суми заборгованості у розмірі 110 449 грн. 74 коп.

Дослідженні докази свідчать про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мала безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зокрема фактом спростовування безспірності заборгованості боржника перед стягувачем є те, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису діяли правові акти, які ставили під сумнів безспірну заборгованість.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

При цьому, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п.1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Вказана стаття не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Тому суд вважає, що доводи позивача щодо неправильного розрахунку розміру процентів за користування кредитом, який був поданий відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, є важливими і такими, що можуть прямо вплинути на результат дій останнього, а тому не можна погодитися з відсутністю відповідно до позиції Банку будь-яких аргументів стосовно відмови в прийнятті судом цих доводів позивача.

Нотаріус взяв до уваги наданий Банком розрахунок заборгованості з комісії та пені у розмірі 3 537 грн. 72 коп., але їх не можливо відокремити один від одного. Одночасно об'єктом дій нотаріуса стало заборгованість по фіксованій частині штрафу у розмірі 500грн. так і по заборгованість по штрафу (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 5 149 грн. 99 коп. Тобто нотаріус, всупереч вимогам ст.7 Закону України «Про нотаріат», застосував потрійну відповідальність боржника та не врахував положення ст.61 Конституції України та ст.549 ЦК України.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положенням ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

На вказане звернув увагу ВСУ у постанові від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15.

Отже відповідач надав нотаріусу пакет документів з помилковим розрахунком, а останній неправильно застосував норми матеріального права, - ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та відповідні їм норми Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, які у поєднанні зі ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50 Закону України «Про нотаріат», не встановлюють фактичні обставини, від яких залежить правильне застосування цих норм та вчинення законного виконавчого напису.

Нотаріус під час своєї дії застосовував п.2 Переліку документів за виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в редакції від 10.12.2014 р. на підставі Постанови КМУ № 662 від 26.11.2024 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». В ньому зазначено, що для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов'язанням, подається засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, але Банк надав тільки загальний розрахунок заборгованості (а.с.42), що безумовно є порушенням.

Такі висновки містяться у постанові ВСУ від 05 липня 2017 року № 6-887цс17.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Відповідно до Розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 2 грудня 2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» смт. Красноріченське Кремінського району Луганської області, де проживає позивач, визнано населеним пунктом,на території якого здійснювалася антитерористична операція, що також залишилось поза увагою нотаріуса.

Вищевказане свідчить про те, що нотаріусом порушені вимоги діючого законодавства під час вчинення ним виконавчого напису, тому його необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до листа Банку від 07 липня 2018 року, з 21 травня 2018 року Публічне Акціонерне Товариство Комерційний банк «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне Товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Позивач при зверненні до суду із позовом сплатила судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., який відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 7, 87, 88, 89 ЗУ «Про нотаріат», ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» / юридична адреса: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1 «д», код ЄДРПОУ 14360570/, треті особи приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Кремінський районний відділ державної виконавчої служби, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 12368, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. 23 листопада 2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору від 19 березня 2012 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 20 серпня 2017 року, грошових коштів у розмірі 108 649 (сто вісім тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 74 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Ковальов