Постанова № 76669455, 25.09.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року м. Кропивницький

справа № 403/423/17

провадження № 22-ц/781/1667/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів Суровицької Л.В., Черненка В.В.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», представник за довіреністю - Науменко В’ячеслав Вікторович

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2018 року у складі судді Годованець І.А. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

Зазначав, що 20 січня 2012 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредитні кошти в розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором не виконала. Станом на 30 червня 2017 року виникла заборгованість в сумі 55855 грн., з яких: 1955 грн. 72 коп. - заборгованість за кредитом, 46963 грн. 33 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3800 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2635 грн. 95 коп. - штраф (процентна складова).

Просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 55855 грн. та судові витрати в розмірі 1600 грн.

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено у зв?язку з пропуском позовної давності.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що відповідно до Правил користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки. Про факт отримання кредитної картки свідчить надана банком виписка по рахунку, з якої чітко вбачається, що відповідач користувалась карткою, знімала з неї кошти, здійснювала оплату в магазинах та не заперечувала факт користування карткою. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, тобто з 30 вересня 2015 року. Банком позовну заяву подано до суду у 2017 році, тобто в межах строку позовної давності.

Апеляційне провадження відкрито 07 вересня 2018 року, зазначено, що справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомленням учасників справи (а.с.165), Ухвалою від 19 вересня 2018 року призначено розгляд справи (а.с.175).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що судом було встановлено та не заперечується позивачем, що останній черговий платіж на користь банку нею здійснено 18 квітня 2014 року. Банк звернувся в суд з позовом 01 вересня 2017 року, тобто за межами усіх строків позовної давності. Доказів поважності причин пропуску позовної давності банком до суду не надано. Умови надання споживчого кредиту вона не підписувала. Банком зроблено невірний розрахунок процентів за користування кредитом, а після закінчення терміну дії кредитного договору відсотки взагалі не нараховуються. Також одночасне стягнення пені і штрафу суперечить ст.61 Конституції України (а.с.178-180).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

За приписами ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.1 ст.631 ЦК України).

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

20 січня 2012 року відповідач подав банку анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та оформлення на його ім'я кредитної картки «Універсальна» . Своїм підписом на анкеті-заяві відповідач підтвердив свою згоду з тим, що його заява з Пам'яткою клієнта, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку з використанням кредитки «Універсальна», які були надані йому для ознайомлення під розписку, кредитний ліміт встановлено в сумі 500 грн. (а.с.6,7,8-31).

Справжність свого підпису на заяві-анкеті, факт отримання кредитної картки та користування нею, погашення кредиту відповідач не заперечує, разом з тим в запереченні на позов зазначає, що оскільки вона на погашення заборгованості за кредитом сплатила кошти останній раз 18 квітня 2014 року, то подавши позов до суду 01 вересня 2017 року банк пропустив строк позовної давності та просила відмовити в позові за спливом позовної давності (а.с.59-60).

Позивач, посилаючись на розрахунок вказав, що взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач припинив виконувати, у зв'язку з чим станом на 30 червня 2017 року виникла заборгованість в сумі 55855 грн., з яких: 1955 грн. 72 коп. - заборгованість за кредитом, 46963 грн. 33 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3800 грн. - заборгованість за комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2635 грн. 95 коп. - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком банку (а.с.4-5).

Відмовляючи в позові за спливом позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії укладеного сторонами кредитного договору закінчився 20 січня 2013 року, однак погодитися з таким висновком суду не можна з таких підстав.

Відповідно до п.1.1.7.12 Умов і правил надання банківських послуг, договір діє га протязі дванадцяти місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Суд першої інстанції не врахував, що умовами укладеного між сторонами договору визначено строк його дії та умови продовження цього строку (пролонгації договору) а також строки виконання зобов'язань з повернення кредиту та внесення плати за користування ним, які є відмінними між собою. Оскільки протягом дванадцяти місяців після укладення договору і надалі жодна із сторін не повідомила другу сторону про його припинення, строк договору продовжився.

Крім того, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. Відповідно до пунктів 3.1.1 та 33.1.3 Правил користування платіжною карткою карта дійсна до останнього календарного дня вказаного в картці місяця і по закінченню строку дії картки банк продовжує строк дії картки шляхом надання клієнту картки з новим строком дії, якщо від клієнта не надійшла письмова заява про закриття карткового рахунку.

Згідно з пунктом 5.4 правил користування платіжною карткою строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month).

Позивач, як емітент електронного платіжного засобу, надав суду інформацію про строк дії отриманої відповідачем платіжної картки, який визначений дев'ятим місяцем 2015 року, тобто строк дії картки обмежувався 30 вересня 2015 року (а..с.83).

Оскільки надана позивачем інформація не суперечить іншим доказам у справі і не спростовується відповідачем, відповідно до п. 5.4. Розділу ІІ «Правил користування платіжною карткою» Умов і правил надання банківських послуг суд доходить висновку, що кредитний ліміт за карткою мав бути погашений позичальником остаточно до 30 вересня 2015 року.

Згідно ч.1 та ч.4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки відповідно до заяви ОСОБА_2 та Умов та правил надання банківських послуг строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Сплив позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Такий правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

За договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України), тобто 30 вересня 2015 року.

Оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання щомісячно, зокрема, з повернення кредиту 7% від заборгованості та зі сплати процентів (базова відсоткова ставка в місяць 3%), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Сторони не заперечують, що останній платіж на виконання умов договору відповідач внесла 18 квітня 2014 року, позов здано позивачем на пошту 23 серпня 2017 року (а.с.84). З розрахунку, наданого позивачем (а.с.4-5), вбачається, що станом на серпень 2014 року до пред'явлення позову прострочена заборгованість за кредитом складала 1816 грн.81 коп., заборгованість за процентами 1743 грн.24 коп. і в стягненні цих сум слід відмовити за спливом позовної давності.

Несплачена заборгованість за тілом кредиту в межах строку позовної давності становить 138 грн.91 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Також розрахунком банку підтверджується, шо позивачем в односторонньому порядку змінено порядок нарахування відсотків за користування кредитом, зокрема, до бази розрахунку включено вже нараховані відсотки та санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань, а також процентну ставку визначено з 01 вересня 2014 року на рівні 34,8 %, з 01 квітня 2015 року - 43,20% (а. с. 4-5).

Відповідно до пункту 1.1.1.91 Умов та Правил надання банківських послуг тарифи - розмір винагороди за послуги банку, являються невід'ємною частиною договору. Перелік може доповнюватись та змінюватись, про що клієнт повідомляється у відповідності до даних умов.У пункті 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг зазначено, що банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків.

Виходячи з приписів параграфів 1, 2 глави 71 ЦК України, нарахування відсотків здійснюється виключно на поточне та/або прострочене тіло кредиту, тобто на суму кредиту фактично отриману позичальником. Зокрема, ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Крім того, відповідно до витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.7), відповідач отримала кредит за відсотковою ставкою 3% в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості (а.с.8), право банку збільшувати процентну ставку та умови такого збільшення в цій довідці не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Виходячи з відсутності письмової згоди відповідача на збільшення процентної ставки, а також відсутності доказів щодо належного повідомлення відповідача про зміну тарифів банку, колегія суддів приходить до висновку, що наведений в розрахунку розмір заборгованості за процентами в сумі 46963 грн. 33 коп. та тіло кредиту 1955 грн.72 коп. є неправильним, проценти необхідно нараховувати виключно на залишок тіла кредиту 138 грн.91 коп. за процентною ставкою 30% на рік.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком щодо порядку та умов збільшення процентної ставки, викладеним Верховним Судом України в постанові від 30 листопада 2016 року у справі № 6-82цс16, в постанові від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374 цс 17.

Встановлюючи період, за який підлягають сплаті проценти, колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18.

З урахуванням викладеного, проценти підлягають стягненню в межах строку позовної давності, починаючи з 23 серпня 2014 року по строк дії кредитної картки, тобто по 30 вересня 2015 року , всього за 404 дні та становить

138.91:100х30 = 41 грн.67 коп. - відсотки в рік, 41.67:365х 404 днів=46 грн.12 коп.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку заборгованості щодо пені та штрафів колегією суддів встановлено, що за умовами, викладеними у витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.7), пеня нараховується за несвоєчасне погашення заборгованості за кожний день прострочення при наявності прострочення по кредиту або процентам, а штраф нараховується при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань та розмір штрафу становить 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пеня і штраф є одним із видів цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування разом за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених в ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення (правовий висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, в постанові від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374 цс 17).

Колегія суддів приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягає штраф 500 грн. фіксована частина та процентна складова 5 % від суми заборгованості за кредитом та відсотками, що становить 9 грн.25 коп., в позові про стягнення пені слід відмовити.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково та стягнення з відповідача на користь позивача кредиту в сумі 138 грн. 91 коп., проценти за користування кредитом - 46 грн.12 коп., штраф фіксована частина 500 грн., штраф процентна складова 9 грн.25 коп., всього 694 грн.28 коп.

За правилами ст.141 ЦПК України в зв'язку із скасуванням рішення суду та частковим задоволенням позову та апеляційної скарги апеляційний суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до задоволених позовних вимог за подання позовної заяви в сумі 19 грн.84 коп. (1,24 % від ціни позову 55855 грн.,задоволено на суму 694 грн.) та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 29 грн.76 коп., всього 49 грн.60 коп.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382,384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Скасувати рішенняУстинівського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2018 року.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації АДРЕСА_1; місце проживання АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 20 січня 2012 року станом на 30 червня 2017 року в сумі 694 грн.28 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 138 грн. 91 коп. , заборгованості за процентами за користування кредитом - 46 грн.12 коп., штрафу фіксована частина 500 грн., штрафу процентна складова 9 грн.25 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 49 грн.60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 25 вересня 2018 року.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: Л.В.Суровицька

В.В.Черненко