Вирок № 76668598, 25.09.2018, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1108/17

Провадження № 1-кп/352/96/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

у складі: головуючого - судді Струтинського Р.Р.,

секретаря Бардюк-Кавецької Л.В., Кукули О.С.,

з участю прокурорів Гриніва М.М., Гарасимика Т.І.,

захисника Дубіцької І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017090240000273 від 18.11.2017 р. по обвинуваченню :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, інваліда другої групи, не військовозобов'язаного, раніше судимого 29.03.2010 р. Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3, 185 ч. 3 КК України трьох років шести місяців позбавлення волі; 25.04.2010 р. Івано-Франківським міським судом за ст,ст. 185 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі; 17.01.2013 р. Долинським районним судом Івано-Франківської області за ст.ст. 390 ч. 1, 71 КК України до одного року одного місяця позбавлення волі, покарання не відбув повністю; у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_2, повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:

17.11.2017 року приблизно о 15 год. 00 хв., обвинувачений ОСОБА_2 маючи незняті та непогашені судимості за скоєння корисливих злочинів, зайшов у господарство ОСОБА_3, що розташоване в АДРЕСА_2, оскільки хотів випити води. Перебуваючи у господарстві потерпілої, остання попросила ОСОБА_2 занести відро води з подвір'я у житловий будинок, на що ОСОБА_2 погодився. Перебуваючи у кімнаті житлового будинку, ОСОБА_2 побачив на дивані поліетиленовий пакет у якому знаходились грошові кошти, якими вирішив відкрито заволодіти.

Після цього ОСОБА_2 діючи умисно, з корисливих спонукань та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи довести їх до кінця, підійшов до дивану, звідки відкрито викрав поліетиленовий пакет із вмістом грошової готівки в сумі 1628 грн. та на зауваження потерпілої ОСОБА_3 про повернення викраденого не реагував, натомість з місця події скрився. В подальшому ОСОБА_2 викраденими коштами розпорядився на власний розсуд, а саме витратив їх на придбання продуктів харчування та алкоголю. Внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 було заподіяно матеріальної шкоди в загальній сумі 1628 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні пред'явленого йому в обвинувальному акті злочину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись перед потерпілою дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Щиро розкаюється у вчиненому, дуже шкодує за наслідками скоєного. Унаслідок постійних переживань значно погіршився стан здоров'я. Заподіяні потерпілій ОСОБА_3 злочином збитки відшкодував в повному обсязі у добровільному порядку. Просить суд суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_3. подала до суду письмову заяву в якій ствердила, що їй повністю відшкодовано спричинену ОСОБА_2 шкоду, жодних претензій до нього немає. Просить суд кримінальну справу відносно ОСОБА_2 розглядати за її відсутності, при призначенні обвинуваченому покарання покладається на розсуд суду.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Обвинувачений та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.

Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, так як він повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обтяжуючі відповідальність підсудного обставини судом не встановлено.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає повне визнання вини ОСОБА_2, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілій заподіяної шкоди.

Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд приймає до уваги думку потерпілої щодо міри покарання призначуваного ОСОБА_2, а також враховує і те, що останній негативно ставиться до вчиненого, має постійне місце проживання, за яким негативно характеризується, не працюючи веде паразитичний спосіб життя, раніше неодноразово судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, являючись інвалідом другої групи має незадовільний стан здоров'я.

Таким чином, беручи до уваги всі вищеперелічені обставини, дані про особу ОСОБА_2, суд вважає, що до підсудного слід застосувати покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження скоєння нових злочинів.

Крім того, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 будучи засудженим згідно вироку Долинського районного суду від 17.01.2013 р. за ст.ст. 390 ч. 1, 71 КК України до одного року одного місяця позбавлення волі призначене йому покарання не відбув, то на підставі ст. 71 ч. 1 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного йому покарання за даним вироком суду слід частково приєднати невідбуте ним покарання за попереднім вироком Долинського райсуду від 17.01.2013 р.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про речові докази по даному кримінальному провадженню, суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання - чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків, до призначеного судом обвинуваченому покарання за даним вироком суду, частково приєднати невідбуте ним покарання за попереднім вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17.01.2013 р., і визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки три місяці.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без змін - тримання під вартою, а строк відбуття покарання обчислювати з моменту затримання, яке мало місце о 16 год. 31.05.2018 року, зарахувавши при цьому термін його попереднього ув'язнення в строк відбуття покарання.

Речові докази по даному кримінальному провадженні : грошові кошти в сумі 1517 грн., що передані на зберігання ОСОБА_3 повернути за приналежністю власниці потерпілій ОСОБА_3; дві пляшки горілки, одну упаковку печива «Танго», дві сардельки, два пиріжки, солодку булку, пів круасана, що передані на зберігання обвинуваченому ОСОБА_2 знищити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Тисменицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку суду вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику негайно після його проголошення.

Суддя Р.Р. Струтинський