Постанова № 76668156, 19.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 184/1715/15-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання – Євтодій К.С.

сторони

позивач: Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 “ПриватБанк”

відповідач: ОСОБА_2

розглянуши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриваБанк» на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року, яке постановлено суддею Томаш В.І. в місті Покров Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувсся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.09.2007 року у розмірі 12202 грн. 10 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.

Заочним рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року позов задоволено, однак ухвалою того ж суду від 26 вересня 2017 року вказане заочне рішення скасоване, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вважає, що суд безпідставно застосував наслідки спливу позовної давності, оскільки відповідачем не було заявлено про його застосування, а отримання відповідачем по справі кредитних коштів належним чином підтверджено позивачем.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, відповідача ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, що 21 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір № б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_1 керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного кредитного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду щодо підписаної заяви разом з «Умовами ті правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», що підтверджується підписом у заяві.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, тому, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ "Приватбанк" пропустило строк звернення до ОСОБА_2 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи, 21 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір № б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Повідомленням ПАТ КБ «ПриватБанк» за вих.№30.1.0.0/2-20150818/684 від 26.09.2017 року (а.с.114) підтверджується, що ОСОБА_2 згідно кредитного договору б/н від 21.09.2007 року отримав картку №4149437304899071, яка мала термін дії до останнього дня березня 2009 року.

Сторони кредитного договору встановили строк виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

До матеріалів позовної заяви позивачем додано Розрахунок заборгованості за Кредитним договором, з якого вбачається, що остання сплата кредитного платежу (тіло кредиту) відбулася 30.12.2007 року.

У відповідності до п. 4.2.5 Кредитного договору, ОСОБА_1 має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення Кредиту/Кредитної лінії, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, якщо Позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі сплатив черговий платіж.

Таким чином, з 30.01.2008 року у позивача виникло право дострокового стягнення заборгованості і фактично змінився строк виконання зобов’язання, який в даному випадку настав 30.01.2008 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобов’язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу достовірно було відомо про порушення відповідачем умов Кредитного договору щодо сплати щомісячного платежу, що підтверджується розрахунком заборгованості, який позивач додав до позовної заяви.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Визначення поняття зобов’язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов’язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має права вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення - невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п’ятої статті 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

У відповідності до п. 4.2.5 Кредитного договору, ОСОБА_1 має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення Кредиту/Кредитної лінії, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі сплатив черговий платіж.

У відповідності до п. 2.2.3 Кредитного договору - позичальник вносить чергові мінімальні платежі по Кредиту щомісяця до 18 числа поточного місяця.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Оскільки строк виконання основного зобов’язання було змінено, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом з пропуском строку позовної давності.

На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачу про порушення відповідачем його права стало відомо з 31.12.2007 року, а тому трирічний строк для звернення до суду з даним позовом закінчився 31.01.2011 року, тому ПАТ КБ "Приватбанк" пропустило строк звернення до ОСОБА_2 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно застосував наслідки спливу позовної давності, оскільки відповідачем не було заявлено про його застосування, а отримання відповідачем по справі кредитних коштів належним чином підтверджено позивачем, оскільки після зміни строку виконання зобов’язання - 19.02.2008 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пунктів 2.2.3, 4.2.5 договору позичальник був зобов’язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати, а усі наступні щомісячні платежі за графіком після вказаної дати не підлягали виконанню.

Вказаний висновок відповідає висновку, викладеному у Постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 28.03.2018 року у аналогічній справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного та зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриваБанк»- залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: