Рішення № 76667586, 05.09.2018, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6146/17

Провадження 2-а/216/122/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Сидорак В.В.

за участі секретаря судового засідання Морозової Н.М.

розглянувши відкритому судовому засіданні, в порядку ст. 229 КАС України, справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить суд зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплатити заборгованість щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням 1/12 частини допомоги на оздоровлення в сумі 1466,67 грн. згідно з довідкою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.09.2017 р. № 7-325-с, з врахуванням раніше виплачених сум та виплачувати в подальшому раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення починаючи з моменту звернення за отриманням щомісячного довічного грошового утримання, а саме 05.10.2017 року без обмеження його граничного розміру.

На обґрунтування своїх вимог вона зазначила, що згідно постанови Верховної Ради України № 626 -V від 08.02.2007 р. та наказу голови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.02.2007 р. № 21, вона була відрахована зі штату у зв'язку з поданням заяви про відставку та звільненням з посади судді. З листопада 2011 року позивачка перебуває на обліку у Криворізькому центральному об'єднаному управлінні пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як суддя у відставці зі стажем роботи 34 роки та отримує щомісячне грошове утримання в розмірі 90 % суддівської винагороди відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № 2453 від 07.10.2010 р. Згідно листів голови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.09.2017 року № 7-325 с, у довідках, наданих раніше, не було враховано 1/12 частини допомоги на оздоровлення. 05 жовтня 2017 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України щодо перерахунку щомісячного грошового утримання. 10 листопада 2017 року відповідач відмовив в перерахунку щомісячного грошового утримання в зв'язку відсутністю таких підстав. Позивачка вважає відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання протиправною, такою, що порушує її конституційні права.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, стаж позивача на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, складає 28 років 03 місяці 29 днів, що дає право на виплату довічного утримання.

05.10.2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та надала довідку про винагороду працюючого судді № 7-325-с від 29.09.2017, видану Апеляційним судом Дніпропетровської області, щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Рішенням про результат розгляду заяви позивача від 10.11.2017 року відповідачем у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки розмір суддівської винагороди для перерахунку пенсії не змінився.

Позивачка не погоджується з відмовою в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка обґрунтована виключно тим, що законних підстав для включення матеріальної допомоги на оздоровлення при обчисленні довічного грошового утримання судді у відставці немає, а тому звернулася до суду.

Статтею 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до статті 133 вказаного Закону № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Аналогічні правові норми закріплені у Законі України від 02 червня 2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30 вересня 2016 року і діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного їй утримання.

Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

Посилання на статтю 2 Закону України «Про оплату праці», пункт 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди, на думку суду, є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким, в даному випадку, є Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.

Також суд вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20 лютого 2012 року № 21-430а11 та від 06 листопада 2013 року № 21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначеній справі є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу», а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Посилання позивача на положення статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та необґрунтованість позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та нормативними актами України, а тому, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, у зв'язку з чим, не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 134, 257,258, 263, 246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Центрально-Міський районний суд або безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Сидорак