Постанова № 76666903, 18.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1341/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

26.03.2018 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області, яким просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу у розмірі 90% від розміру заробітної плати, чинної на час здійснення перерахунку та обмеження суми пенсії граничним розміром;

- зобов'язати відповідача перерахувати з 06.09.2017 пенсію, призначену позивачу у розмірі 90% від розміру заробітної плати, вказаної у довідці прокуратури Черкаської області від 25.01.2018 №18-23вих-18 без обмеження граничного розміру заробітної плати і без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 06.09.2017 до моменту здійснення перерахунку без обмеження граничного розміру заробітної плати та без обмежень граничного розміру пенсії;

- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження суми пенсії позивача граничним розміром з 01.01.2016;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу різницю між обмеженим розміром пенсії та фактично нарахованим розміром пенсії без застосування такого обмеження з 01.01.2016 до моменту здійснення виплати;

- зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати позивачу пенсію у розмірі 90% від розміру заробітної плати, чинної на час звернення за здійсненням перерахунку без обмеження граничного розміру заробітної плати та без обмежень граничного розміру пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не здійснено йому перерахунок пенсії у розмірі 90% від розміру заробітної плати вказаної у довідці прокуратури Черкаської області від 25.01.2018 №18-23вих-18 та здійснив обмеження суми пенсії позивача граничним розміром з 01.01.2016..

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 р. позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження з 01.01.2016 суми пенсії ОСОБА_3 граничним розміром та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 різницю між обмеженим розміром пенсії та фактично нарахованим розміром пенсії без застосування такого обмеження з 01.01.2016 до моменту здійснення виплати. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_3 у розмірі 90% від розміру заробітної плати згідно довідки прокуратури Черкаської області від 25.01.2018 №18-23вих-18 без обмежень граничного розміру пенсії та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати з 06.02.2018 пенсію, призначену ОСОБА_3 у розмірі 90% від розміру заробітної плати згідно довідки прокуратури Черкаської області від 25.01.2018 №18-23вих-18 без обмеження граничного розміру заробітної плати і без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 06.02.2018 до моменту здійснення перерахунку. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 р. як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, тому відповідач не мав правових підстав для здійснення такого перерахунку. Крім того, положеннями чинного законодавства України з 01.01.2016 обмежено суми пенсії граничним розміром, тому у відповідача відсутні правові підстави для виплатити позивачу різницю між обмеженим розміром пенсії та фактично нарахованим розміром пенсії без застосування такого обмеження з 01.01.2016.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу щодо залишення апеляційної скарги без задоволення, як необґрунтованої.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримавши відзив на неї. Представник відповідача до суду не прибув, про місце, дату, час розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

З 01.01.2016 позивачу здійснено перерахунок пенсії у розмірі 90% від розміру заробітної плати, визначеною довідкою прокуратури Черкаської області від 01.09.2017 №18/203, що складає 15682 грн. 10 коп. із обмеженням пенсії позивача граничним розміром сумою 10740 грн., що підтверджується листом УПФУ в м. Черкасах Черкаської області від 05.10.2017 №345/Г-10.

06.02.2018 року позивач звернувся до УПФУ в м. Черкасах Черкаської області із заявою про перерахунку призначеної пенсії з розрахунку 90% місячного заробітку визначеною довідкою прокуратури Черкаської області від 25.01.2018 №18-23вих-18, що становить 68385 грн. 94 коп. без обмеження граничного розміру заробітної плати і без обмежень граничного розміру пенсії.

Листом від 08.02.2018 №1867/02 відповідач повідомив позивача, що Кабінетом Міністрів України нормативно правовий акт, яким визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури - не прийнято, а тому підстав для перерахунку раніше призначеної пенсії у позивачу відповідно до довідки прокуратури Черкаської області від 25.01.2018 №18-23вих-18 немає.

Вищенаведені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність у позивача права на перерахунок з 06.02.2018 пенсії у розмірі 90% від розміру заробітної плати згідно довідки прокуратури Черкаської області від 25.01.2018 №18-23вих-18 без обмеження граничного розміру заробітної плати і без обмежень граничного розміру пенсії, а також наявність права на нарахування та виплати різниці між обмеженим розміром пенсії та фактично нарахованим розміром пенсії без застосування такого обмеження з 01.01.2016 до моменту здійснення виплати.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час призначення позивачу пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII).

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до положень частини чотирнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Таке обмеження виплати пенсії максимальним її розміром встановлено Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (до 1 жовтня 2011 року).

Так, Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-XII замінено чотирма частинами такого змісту, зокрема: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з цим частини шістнадцяту - двадцяту вважати відповідно частинами дев'ятнадцятою - двадцять третьою».

Крім того, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VІІ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-ХІІ, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.

Отже, частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, на час проведення перерахунку пенсії позивачу втратила чинність з набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, а тому до спірних правовідносин не застосовується.

Разом з тим, відповідно до абзацу 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час перерахунку пенсії позивача; далі - Закон № 1697-VII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень (абзац 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII доповнено реченням щодо тимчасового обмеження максимального розміру пенсії у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2016 року).

Отже, на момент проведення перерахунку пенсії позивачу, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.

Таким чином, доводи апелянта, що розмір пенсії позивача за вислугу років з 01 січня 2016 року тимчасово не може перевищувати 10 740 гривень заслуговують на увагу.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині зобов'язання перерахувати з 06.02.2018 пенсію, призначену ОСОБА_3 у розмірі 90% від розміру заробітної плати згідно довідки прокуратури Черкаської області від 25.01.2018 №18-23 вих-18, колегія суддів вважає їх також обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру». Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).

Частина вісімнадцята статті 50-1 цього Закону у редакції, чинній до 1 січня 2015 року передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Уряду.

Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру», крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої , шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Отже, положення статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру», що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII, якими частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії, відповідно до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру», оскільки положення цієї статті втратили чинність, у зв'язку з чим, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа №711/6019/16-а), від 31 липня 2018 року (справа № 553/3894/16-а), від 24 липня 2018 року (справа 757/55947/16-а).

Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищенаведені обставини та встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта заслуговують уваги, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції, отже, пенсійний орган відмовляючи у перерахунку пенсії діяв в межах та у спосіб, визначений законодавством.

На підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Повний текст постанови виготовлено 24.09.2018 р.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 р. - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

М.І. Кобаль