Постанова № 76666657, 25.09.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 676/1925/18

Провадження № 22-ц/792/1448/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув в порядку спрощеного провадження цивільну справу №676/1925/18 за апеляційною скаргоюАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2018 року (суддя Вдовичинський А.В., повне судове рішення складено 16 липня 2018 року) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

26 березня 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (тепер – АТ КБ «ПриватБанк»), звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного 06 лютого 2012 року договору ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 3500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою процентів за користуванням ним у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за договором зобов’язання ОСОБА_4 належним чином не виконував і станом на 28 лютого 2018 року виникла заборгованість у сумі 112553,89 грн, у тому числі: 3392,64 грн - заборгованість за кредитом; 98513,48 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4811,87 грн - заборгованість за пенею та комісією, штраф - 500 грн (фіксована частина) і 5335,90 грн (процентна складова).

Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06 лютого 2012 року у сумі 2314,77 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 693,74 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 421,03 грн, пеня - 1200 грн і витрати по оплаті судового збору – 36, 24 грн.

АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині незадоволення позовних вимог про стягнення кредиту та процентів, в апеляційній скарзі просить його змінити і в цій частині ухвалити постанову про задоволення вимог. Посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права. Помилковим є висновок суду про застосування позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії карки. Строк дії картки, отриманої ОСОБА_4 - жовтень 2016 року, позов подано до суду у березні 2018 року (у межах трирічного строку позовної давності). Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Договором визначено розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована чи змінювана), порядок їх сплати. Процентна ставка змінювалася відповідно до наказу Банку і Тарифів банку: з 01 вересня 2014 року – 34,80% річних, з 01 квітня 2015 року – 43,20% річних. Ці обставини та узгоджений спосіб поінформування позичальника шляхом SMS-повідомлення про зміни до договору, що стосуються процентної ставки, залишені поза увагою суду. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Відповідач після зміни процентної ставки з відповідною заявою до Банку не звертався, про припинення кредитування не просив.

Позивач оскаржує судове рішення лише в частині незадоволення позовних вимог про стягнення кредиту та процентів. В решті рішення суду не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

Згідно з п.п. 8 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 06 лютого 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_4 був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою процентів за користуванням ним у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за договором зобов’язання ОСОБА_4 належним чином не виконував. Станом на 28 лютого 2018 року позивачем нарахована заборгованість у сумі 112553,89 грн, у тому числі: 3392,64 грн - заборгованість за кредитом; 98513,48 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4811,87 грн - заборгованість за пенею та комісією, штраф - 500 грн (фіксована частина) і 5335,90 грн (процентна складова).

Наведене підтверджується матеріалами справи - копією заяви від 06 лютого 2012 року, витягом з Тарифів банку, довідкою про видачу карток, довідкою про зміну умов кредитування, випискою з особового рахунку, розрахунком заборгованості.

При частковому задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем пропущена позовна давність щодо заборгованості, яка виникла до 26 березня 2015 року, а наданий Банком розрахунок процентів у межах строку позовної давності з 26 березня 2015 року по 28 лютого 2018 року (дата визначення боргу відповідно до позовної заяви) не відповідає умовам договору.

При вирішенні спору суд обґрунтовано виходив з факту невиконання відповідачем зобов’язань за договором і такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256, визначено, що у випадку невиконання зобов’язань за договором клієнт зобов’язаний на вимогу Банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), сплатити винагороду Банку.

Правильним є висновок суду про пропуск позивачем позовної давності, про застосування якої заявив 13 липня 2018 року ОСОБА_4, щодо вимог про стягнення заборгованості, яка виникла до 26 березня 2015 року, оскільки з позовом до суду Банк звернувся 26 березня 2018 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Із розрахунку Банку вбачається, що поточна заборгованість за кредитним договором станом на 26 березня 2015 року складає 693 грн 74 коп, а тому суд підставно стягнув зазначену заборгованість за кредитом з відповідача на користь позивача і дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення простроченої заборгованості за кредитом у сумі 2698 грн 90 коп, яка виникла до 26 березня 2015 року.

З огляду на викладене вище, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставність застосування позовної давності.

Правильним є також висновок суду, що нарахування процентів за користування кредитом не відповідає умовам кредитного договору.

Згідно з витягом з Тарифів банку, довідкою про зміну умов кредитування (а.с. 7, 55) базова процентна ставка в місяць за договором, укладеними між сторонами (кредитна карта («Універсальна CONTRACT»), складала 1,7% (нараховується на залишок заборгованості). З 01 вересня 2014 року проведена зміна тарифного плану «Універсальна CONTRACT» на «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». За тратами, здійсненими з 01 вересня 2014 року, процентна ставка в місяць складає 2,9%, а за тратами, здійсненими з 01 квітня 2015 року, – 3,6%.

Як вбачається з матеріалів справи, підняття процентної ставки відбулося з 01 вересня 2014 року до 34,80% річних, а з 01 квітня 2015 року – до 43,20% річних. Проте, ОСОБА_4 отримував кредитні кошти лише у 2012 році. Підняття ж процентної ставки за умовами договору було можливим за тратами, здійсненими з 01 вересня 2014 року і з 01 квітня 2015 року.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з розрахунком процентів за підвищеною процентною ставкою і частково задовольнив позов, стягнувши проценти у межах строку позовної давності за попередньою процентною ставкою 20,40% річних.

У зв’язку з наведеним не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про правомірність підняття процентної ставки за договором і правильність розрахунку Банку.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до норм матеріального права із додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач /підпис/ ОСОБА_1

Суддя /підпис/ ОСОБА_2

Суддя /підпис/ ОСОБА_3

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай