Постанова № 76666351, 24.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4755/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі № 819/67/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Підволочиської об’єднаної громади Підволочиського району Тернопільської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Підволочиської об'єднаної громади, Підволочиської селищної ради Тернопільської області про визнання протиправною бездіяльності, щодо встановлення та визначення меж земельної ділянки комунальної власності, що відноситься до земель загального користування орієнтованою площею 0,02 га на території с. Супранівка, Підволочиського району, Тернопільської області по вул. І.Франка Підволочиської селищної ради та зобов'язання виготовити кадастровий план цієї земельної ділянки з зазначенням меж та суміжних землекористувачів.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Підволочиську селищну раду Тернопільської області повторно розглянути і вирішити заяви ОСОБА_3 щодо земельної ділянки орієнтовною площею 0,02 га на території с. Супранівка, Підволочиського району, Тернопільської області по вул. І.Франка Підволочиської селищної ради. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Суд виходив з того, що на даний час статус спірної земельної ділянки на яку претендує позивач для проїзду до домоволодіння не визначено, а відтак спір має вирішуватись у суді у порядку ЦПК.

Що стосується бездіяльності ради, то судом не встановлено. Крім того, маються покликання на судові рішення з приводу спірної земельної ділянки. Разом з тим відповідач на письмові звернення не відреагував належним чином, тому слід зобов’язати Підволочинську селищну раду повторно розглянути і вирішити заяву ОСОБА_3.

Не погодившись із даним судовим рішенням, стороною позивача подано апеляційну скаргу, де вказується на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги покликання маються на те, що на звернення від 15.04.2016 року радою прийнято рішення № 243 «Про затвердження комісійного акту обстеження земельної ділянки загального користування у с. Супранівка на предмет спільного заїду між садибами ОСОБА_3 та ОСОБА_4». На виконання даного рішення зобов’язано виконком замовити виготовлення кадастрового плану на земельну ділянку, яка планується визнаватися землями загального користування. Також прийнято рішенням від 11.05.2016 року № 349 «Про визначення земельної ділянки як землі загального користування між будинковолодіннями ОСОБА_3 та ОСОБА_4».

Однак, жодних подальших дій радою не здійснено чим порушено норми законодавства та свої ж прийняті раніше рішення.

Звертається увага, що предметом спірного дослідження не є відмова ради, а бездіяльність.

Представником позивача скеровано відзив на апеляційну скаргу де зазначено, що позивачем не викладено підстав для скасування рішення суду першої інстанції з огляду на ст. 317 КАС України.

Разом з тим, рішенням Супранівської сільської ради від 13.09.1995 року № 242 та рішенням від 06.06.1995 року № 66, Вовк передано у власність 0,26 га та 0,12 га залишено в користуванні (де входить спірна 0,02 га).

Судами загальної юрисдикції скасовані рішення Супранівської сільської ради від 13.11.1992 року «Про розгляд заяви до виконкому», від 15.06.2012 року «Про визнання спільної земельної ділянки в с. Супранівка землями загального користування», від 11.10.2015 року «Про визнання спільного заїзду до садиби ОСОБА_3 та ОСОБА_4 землею загального користування», 11.10.2015 року № 249 «Про відміну рішення Супранівської сільської ради № 242 від 13.05.2015 року «Про надання дозволу на виготовлення земельної ділянки ОСОБА_4В.»

Отже згоди Вовк на вилучення земельної ділянки немає. Позовна вимога щодо виготовлення кадастрового номеру суперечить законодавству та як спірна земельна ділянка перебуває у користуванні Вовк.

На звернення позивача відповідач відреагував відповідями.

Крім того, спір має вирішуватись в порядку ЦПК, вирішення спору можливе через сервітут.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення повністю або частково із закриттям провадження з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов’язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 248 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі державного акту ТР№01184 від 14.11.1997 року є власником земельної ділянки в с. Супранівка, по вул. І.Франка 22, Підволочиського району, Тернопільської області.

На вказаній земельній ділянці розташоване будинковолодіння позивача, яке є тупиковим і для заїзду до якого слід проїжджати повз будинковолодіння його сусідів ОСОБА_4.

Отже, проїзд до земельної ділянки позивача є тупиковим, а навколо його житлового будинку відсутній кільцевий об'їзд, а також відсутня площадка в розмірах, передбачених ДБН 360-92** «Місобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», яка необхідна для розвороту.

Між позивачем ОСОБА_3 та землекористувачем сусідньої земельної ділянки ОСОБА_4 неодноразово виникали спори, щодо користування земельною ділянкою, в тому числі площею 0,02 га на території с. Супранівка, Підволочиського району, Тернопільської області по вул. І.Франка Підволочиської селищної ради земель загального користування, яка використовується, як спільний заїзд.

Вказані спори неодноразово були предметом розгляду Супранівської сільської ради, Підволочиської селищної ради та судів.

За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить, зокрема, і вирішення земельних спорів.

Частинами першою, третьою статті 158 ЗК України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

В даному випадку існує спір майнового особистого інтересу учасника. Крім того в ході апеляційного розгляду стороною позивача так і не доведено в чому в даному спорі полягає протиправна бездіяльність відповідача. Також представник апелянта погодився із твердженням суду, що в даному випадку було б ефективнішим звернення до суду в порядку цивільного судочинства із позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні сусіда. Відтак, колегія суддів враховуючи приватноправовий характер спірних правовідносин приходить до висновку про необхідність розгляду даного спору в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом від 13 червня 2018 (справа № 583/2715/16-ц).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються частково суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 315, 319, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі № 819/67/18, та прийняти нову, якою провадження в справі закрити.

Роз'яснити ОСОБА_3, що даний спір підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повне судове рішення складено 25.09.2018 року.