Постанова № 76666350, 24.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/907/18

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Домусчі С.Д.,

– ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду, яке прийнято 18 квітня 2018 року у складі суду судді: Кравченко М.М. у місті ОСОБА_1 по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання неправомірною відмову та зобов’язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, в якому просив суд: визнати неправомірною відмову Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо не включення до розрахунку пенсії позивача відповідно до Закону України «Про державну службу» компенсації за відпустку, лікарняних, відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань, індексації заробітної плати; зобов’язати Білгород-Дністровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії, починаючи з 04.12.2014 року, в розмірі 70% від суми заробітної плати державного службовця, з урахуванням всіх складових, на які нараховано внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі компенсації за відпустку, лікарняних, відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань, індексації заробітної плати, зазначених в довідках Управління справами Верховної ради України від 07.11.2014 року та Білгород-Дністровського районної державної адміністрації Одеської області від 02.08.2017 року, та здійснити виплату недоотриманих сум пенсії за вказаний період з урахуванням індексації відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року заявлений позов задоволено. Визнано неправомірною відмову Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо не включення до розрахунку пенсії позивача відповідно до Закону України «Про державну службу» компенсації за відпустку, лікарняних, відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань, індексації заробітної плати. Зобов'язано Білгород-Дністровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити перерахунок позивачу призначеної пенсії в розмірі 70% від суми заробітної плати державного службовця з урахуванням всіх складових, на які нараховано внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі компенсації за відпустку, лікарняних, відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань, індексації заробітної плати, зазначених в довідках Управління справами Верховної ради України від 07.11.2014 року та Білгород-Дністровського районної державної адміністрації Одеської області від 02.08.2017 року, та виплату недоотриманих сум пенсії з 04.12.2014 року з урахуванням індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі розпорядження Президента України від 30.10.2014 року № 1222/2014-рр позивач був звільнений з посади Голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області.

З 04.12.2014 року відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ Білгород-Дністровським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеській області позивачу було призначено пенсію за віком в розмір 70 відсотків від суми заробітної плати, з якої були сплачені внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Позивач вказує, що відповідач не врахував під час розрахунку розміру призначеної пенсії за віком в заробітну плату (дохід) для розрахунку пенсії суму 150539,99 гривень інших виплат (компенсація за невикористану відпустку) під час роботи на посаді помічника-консультанта народного депутата України за січень 2011 року та отримані на посаді голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області суми відпускних, компенсації за не отриману відпустку, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань, індексації заробітної плати, лікарняних, які були ним отримані з січня 2011 року по листопад 2014 року, тобто, за останні 60 календарних місяців роботи на державній службі підряд перед зверненням за пенсією і на які було нараховано та сплачено внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Так, як зазначає позивач, відповідно до довідки Управління справами Верховної Ради України від 07.11.2014 року про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», позивач в січні 2011 року була виплачена компенсація за невикористану відпустку у розмірі 12294,55 грн., з яких було нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Також, з матеріалів справи вбачається, 09.08.2017 року позивач звернувся до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про перерахунок пенсії на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII із врахуванням інших виплат (відпускні, компенсація за не отриману відпустку, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально побутових питань, індексація заробітної плати, лікарняні), які були ним отримані за останні 60 календарних місяців роботи на державній службі підряд перед зверненням за пенсією і на які було нараховано та сплачено внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Так, згідно з довідкою Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 02.08.2017 року № 01-25/3697 про складові нарахованої заробітної плати за період роботи з січня 2011 року по листопад 2014 року позивачу була виплачена сума відпускних, компенсації за не отриману відпустку, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань, індексації заробітної плати, лікарняних у розмірі 138246,42 грн., з яких було нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Рішенням Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 19 від 10.08.2017 року було відмовлено позивачу в проведенні перерахунку пенсії, оскільки відсутні правові підстави для його здійснення.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо не врахування для розрахунку пенсії інших виплат, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що отримані застрахованою особою суми виплат, з яких були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування враховуються в заробіток (доход) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Вирішуючи справу в апеляційному порядку колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 70 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 вказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Так, основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Крім того, за змістом ст. 2 Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на відпустки забезпечується збереженням на її період місця роботи (посади) та заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Підпунктом 2.2.7 пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713 (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до фонду додаткової заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України; 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що отримані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що отримані позивачем суми виплат лікарняних, відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань, індексації заробітної плати, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески, повинні були бути враховані відповідачем в заробіток (дохід) позивача для обчислення пенсії у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Аналогічна позиція була неодноразово висловлена Верховним судом України, зокрема, в постановах № 21-430а11 від 20.02.2012 року, № 21-125а13 від 14.05.2013 року, № 21-97а13 від 28.05.2013 року, № 21-350а13 від 06.11.2013 року, № 21-3а14 від 04.03.2014 року, № 21-314а14 від 16.09.2014 року, Верховний Судом, зокрема, в постанові від 14.09.2018 року 415/3028/16.

Доводи апелянта про те, що відсутні докази того, що з інших виплат, які вказані в довідці Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 02.08.2017 року № 01-25/3697 про складові нарахованої заробітної плати, сплачені страховані внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування спростовуються змістом наведеної довідки наданої позивачем, в якій чітко вказано, що з усіх сум заробітної плати, нарахованої на користь ОСОБА_2 протягом періоду з січня 2011 року по листопад 2014 року, утримано та сплачено єдиний соціальний внесок.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889 та цим Законом не передбачені будь-які перерахунки пенсій, а тому, на думку апелянта, відсутні і підстави для перерахунки пенсії позивача, оскільки фактичні обставини даної справи не свідчать про спір між сторонами стосовно наявності у позивача права на здійснення перерахунку пенсії з підстав, визначених цим Законом. За суттю позовних вимог позивача останній просить поновити своє порушене відповідачем право на отримання пенсії в розмірі, який повинен бути визначений саме на момент призначення пенсії.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводи апелянта щодо помилковості висновків суду першої інстанції щодо включення до виплат, які мали враховуватися при обчисленні пенсії позивача компенсації за невикористані відпустки, з огляду на викладене.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранг, надбавки за вислуги років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (ч. 2, 6 цієї статті).

Державні гарантії права на відпустки, визначення умов, тривалості і порядку надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених ст. 24 цього Закону.

В свою чергу, стаття 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) гарантує, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Стаття 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не містить положень про включення до заробітної плати державного службовця такої виплати, як компенсація за невикористані дні відпустки при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені ст. 24 Закону Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР, які пов'язані зі звільненням особи зі служби.

Отже, грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка, хоча і включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час (п.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати), тобто має іншу правову природу - відноситься до разових платежів; не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків і має компенсаційний характер, пов'язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.

Відтак, грошова компенсація за невикористану відпустку не входить до системи оплати праці державних службовців згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), з якої обраховується пенсія, а має інше правове призначення.

Аналогічна позиція вже була висловлена Верховним Судом у постановах від 01 березня 2018 року у справі № 348/1408/17, від 26 червня 2018 року у справі № 216/1666/17, в яких Суд зазначив, що грошова компенсація за невикористану відпустку не входить до системи оплати праці державних службовців, з якої обраховується пенсія.

З огляду на вказане, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині включення компенсації за невикористані відпустки до розміру заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, ґрунтується на невірному застосуванні норм матеріального права.

Також, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції помилково визначив період, з якого підлягає перерахунку пенсія позивачу, не перевірив поважність причин пропуску строку звернення позивача з даним позовом.

Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В заявленому позові позивач просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з 04.12.2014 року.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу призначена з 04.12.2014 року та пенсію позивач отримував у відповідні місяці її виплати з цієї дати.

Таким чином, позивач з січня 2015 року був обізнаний із розміром виплаченої йому пенсії.

Водночас, із заявленим позовом позивач звернувся до суду лише 01.03.2018 року, тобто, з пропуском строку, встановленого ст. 122 КАС України.

При цьому, колегія суддів наголошує, що ні адміністративний позов, ні матеріали справи не містять відомостей щодо існування об'єктивних обставин, які обумовили неможливість звернення позивача до суду з цим позовом.

Згідно ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, адміністративний позов має бути вирішений в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що за перерахунок пенсії позивач звернувся 09.08.2017 року та позивач не пропустив строк на оскарження відмови у проведенні такого перерахунку, що викладена у рішенні від 10.08.2017 року № 19, оскільки скористався досудовим врегулюванням спору.

Згідно ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889, чинного на момент звернення позивача за перерахунком пенсії, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи положення ст. 9 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії позивача підлягає скасуванню та останній підлягає зобов’язанню здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.08.2017 року з урахуванням сум виплат лікарняних, відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань, індексації заробітної плати, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески, в іншій частині заявлений позов підлягає залишенню без розгляду. Також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо перерахунку пенсії з урахуванням отриманих сум компенсації за невикористану відпустку.

Керуючись ст.ст. 159, 122, 123, 241, 243, 250, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скарги Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року – скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання неправомірною відмову та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про відмову ОСОБА_2 в перерахунку пенсії № 19 від 10.08.2017 року.

Зобов’язати Білгород-Дністровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.08.2017 року з урахуванням всіх складових, на які нараховано внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, в тому числі, лікарняних, відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, зазначених у довідці Білгород-Дністровського районної державної адміністрації Одеської області від 02.08.2017 року, з розрахунку процентного співвідношення, який визначений на момент призначення пенсії ОСОБА_2, та з урахування індексації в порядку визначеним чинним законодавством.

В задоволенні вимог ОСОБА_2 про зобов’язання Білгород-Дністровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням отриманих сум компенсації за невикористану відпустку – відмовити.

В іншій частині заявлений ОСОБА_2 позов до Білгород-Дністровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання неправомірною відмову та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду у випадках, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2018 року.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець