Постанова № 76666179, 25.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1585/17 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.;

суддів: Шелест С.Б., Пилипенко О.Є.

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.

розглянувши у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства фірма «Нове Житло» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Нове Житло» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2017 р. № 0014172200 та податкове повідомлення-рішення від 09.02.2017 р. № 0004261410.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 18.04.2017 р. № 0014172200 та від 09.02.2017 р. № 0004261410. Стягнуто на користь ППФ «Нове житло» понесені судові витрати в сумі 53 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ГУ ДФС у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 р. у справі № 810/1585/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ППФ «Нове житло» відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем порушено вимоги пп. 14.1.71 п. 14.1, пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість. Так, апелянт вказує на те, що перепродаж майнових прав на об'єкти нерухомості вчинювався ППФ «Нове Житло» фізичним особам за цінами нижче ринкових, тобто нижче звичайної ціни на об'єкти, які визначені для цілей оподаткування. При цьому, перепродаж майнових прав здійснювався між пов'язаними особами, що свідчить про те, що одна особа мала безпосередній вплив на бізнес-рішення іншої особи.

Ознайомившись із апеляційної скаргою, наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями сторін, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Київській області проведено планову виїзну перевірку ППФ «Нове Житло» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 р. по 30.09.2016 р.

Перевіркою встановлено порушення ППФ «Нове Житло» пп. 14.1.71 п. 14.1, пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185 п. 187.1 ст. 187, пп. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8 402 960,00 грн., в тому числі по періодах: за листопад 2015 р. на суму 4 143 852,00 грн., за грудень 2015 р. на суму 1 088 667,00 грн., за січень 2016 р. на суму 350,00 грн., за квітень 2016 р. на суму 3 170 091,00 грн. та зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за вересень 2016 р. в сумі 374650,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 24.01.2017 р. № 12/10-36/14-04/32885032 та винесено податкові повідомлення-рішення: від 09.02.2017 р. № 0004251410, № 0004261410.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 24.01.2017 р. № 12/10-36/14-04/32885032, Головним управлінням ДФС у Київській області надано відповідь від 08.02.2017 р. № 518/10/10-36-14-04, яким висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

В подальшому, за результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 11.04.2017 р. № 7561/6/99-99-11-01-01-25, яким було скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 09.02.2017 р. № 0004251410, № 0004261410 в частині збільшення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 4495313,00 грн. по взаємовідносинам із Міністерством внутрішніх справи України, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу задоволено частково.

За результатами прийнятого вищевказаного рішення ДФС України, ГУ ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 18.04.2017 р. №0014172200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 884 558,75 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 3 907 647,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 976 911,75 грн.;

- від 09.02.2017 р. № 0004261410, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 374 650,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом з метою захисту свої прав та законних інтересів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду позов ППВ «Нове житло» задоволено повністю. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ціни на майнові права не підлягають державному регулюванню, а тому позивач має право у своїй господарській діяльності використовувати вільні ціни узгоджені із покупцем. Отже, на думку суду першої інстанції, позивач правомірно визначив базу оподаткування по господарським операціям з ОСОБА_2, так як вона визначена по договірній вартості (вільній ціні), оскільки ціна придбання майнових прав була менша за ціну продажу, що підтверджується копіями усіх договорів та актів приймання-передачі по придбанню таких майнових прав та копіями усіх договорів та актів приймання-передачі з продажу таких майнових прав ОСОБА_3

Приймаючи рішення, суд першої інстанції також виходив із того, що ціна продажу квартир по договорам з ОСОБА_2 в розрахунку за 1 кв.м. складала меншу ціну ніж по договорам з Міністерством оборони, однак по такій же ціні квартири реалізовувалися і іншим особам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, що підтверджується копіями договорів № 1-160/0081 та № 1-160/133 та актів приймання передачі.

Також суд першої інстанції зазначив, що від здійснення господарських операцій з продажу майнових прав на 44 квартири ОСОБА_2 підприємство отримало прибуток 54 000,00 грн., а в розрізі кожного окремого договору від 800 до 2000 грн. Отже, суд дійшов висновку про економічну обґрунтованість та доцільність проведення таких операцій купівлі-продажу майнових прав. При цьому, суд визнав необґрунтованими твердження відповідача щодо пов'язаності сторін в таких операціях в силу положень пп. 14.1.159 п. 14.159 ст. 14 Податкового кодексу України.

Проаналізувавши висновки суду першої інстанції, наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін, колегія суддів не може з ними погодитися з огляду на наступне.

Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підпадають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

Відповідно до пп. 14.1.71. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

У разі, якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

Відповідно до пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що під час здійснення господарських операцій сторони самостійно визначають ціну робіт (послуг). Втім, їх ціна не може бути меншою за ринкові ціни, які діють на час здійснення таких господарських операцій.

Таким чином, при визначенні цін у господарських зобов'язаннях сторони мають враховувати економічні чинники та рівень ринкових цін, виходячи з яких і визначається звичайна ціна для цілей оподаткування.

Згідно із ст. 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспожитою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», майнові права - будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у том числі права, які є складовими частинами (права власності, права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Майнові права на об'єкт інвестування є правом на одержання у власність об'єкта інвестування в майбутньому (після прийняття об'єкта інвестування в експлуатацію). Тобто, за договором купівлі-продажу майнових прав інвестор купує право набути у власність об'єкт інвестування після здачі його в експлуатацію. Після прийняття об'єкта інвестування в експлуатацію продавець зобов'язується передати платнику податків - покупцю готовий об'єкт інвестування за відповідним актом приймання-передачі. Майнові права платника податків - покупця після прийняття об'єкта інвестування в експлуатацію реалізується шляхом набуття права власності на об'єкт інвестування, оформлення та реєстрації платником податків - покупцем відповідних правовстановлюючих документів на цей об'єкт.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі з управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об'єктів визначаються виключно законами.

Згідно із пп. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податків, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, у випадку, якщо будівництво житла здійснюється в інший спосіб ніж з використанням фондів фінансування будівництва, сторони мають врахувати положення норм Податкового кодексу України в частині визначення цін та оподаткування.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період,0 протягом якого відбувається одна із подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

1. Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством «Еркер» (надалі-компанія), в особі засновника ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Приватним підприємством фірма «Нове Житло» (надалі-покупець), в особі Гулої Тамари Григорівни, яка діє на підставі статуту, з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 3 від 20.03.2014 р.

Відповідно до п. 1.1 цього договору компанія продає, а покупець придбає майнові права на 32 квартири за будівельної адресою: 3 черга забудови, житловий будинок № 1 (згідно Генплану забудови) житлового кварталу «Городок» в АДРЕСА_2 за поштовою адресою об'єкта будівництва: будинок АДРЕСА_1 на умовах та в порядку, визначених в договорі.

Згідно п. 1.2 цього договору, під майновими правами сторони розумітимуть право компанії реалізувати у власність покупця квартиру, згідно із п. 1.3 договору, яке виникло у компанії на підставі: Розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 569 від 03.09.2004 р. «Про надання в оренду земельної ділянки», договору оренди земельної ділянки загальної площею 2,8000 га, посвідченого державним нотаріусом 05.10.2004 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1-2543; розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 574 від 29.09.2003 р. , «Про надання в оренду земельної ділянки», договору оренди земельної ділянки загальною площею 5,2000 га, посвідченого державним нотаріусом 08.10.2003 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1-2526, позитивного висновку комплексної державної експертизи від 30.04.2009 р. № 111/2008/01; дозволу на виконання будівельних робіт № 572/09 від 19.05.2009 р.

Відповідно до п. 3.1 договору на дату підписання цього договору вартість майнових прав на квартиру складає 6 899 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 1149867,00 грн.

При частковій оплаті майнових прав на квартиру, вартість майнових прав може змінюватися згідно ринкових умов і є чинною на момент оплати.

Відповідно до п. 6.1 договору компанія, яка виступає в цьому договорі як продавець, приймає на себе одностороннє зобов'язання на спорудження об'єкта капітального будівництва. Під об'єктом капітального будівництва компанія матиме на увазі житловий будинок з наступними характеристиками: адреса забудови: житловий будинок № 1 (по генеральному плану забудови ЖК «Городок»), серія будинку: індивідуальний проект; за плановий термін введення в експлуатацію 3 кв. 2015 р., термін передачі для заселення 4 кв. 2015 р.

На виконання вищевказаного договору сторонами підписано акти приймання-передачі майнових прав на квартиру (а.с. 169-182 т.1), де зазначено номер квартири, секція, поверх, кількість кімнат, загальна площа, житлова площа.

2. Також між Приватним підприємством «Еркер» (надалі-компанія), в особі директора підприємства Малини Анатолія Макаровича, який діє на підставі статуту, з однієї сторони, та Приватним підприємством фірма «Нове житло» (надалі-покупець), в особі директора Гулої Тамари Григорівни, яка діє на підставі статуту, з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 11 від 20.05.2014 р.

Відповідно до п. 1.1 цього договору компанія продає, а покупець придбає майнові права на 32 квартири за будівельної адресою: 3 черга забудови, житловий будинок № 1 (згідно Генплану забудови) житлового кварталу «Городок» в АДРЕСА_2 за поштовою адресою об'єкта будівництва: будинок АДРЕСА_1 на умовах та в порядку, визначених в договорі.

Згідно п. 1.2 цього договору, під майновими правами сторони розумітимуть право компанії реалізувати у власність покупця квартиру, згідно із п. 1.3 договору, яке виникло у компанії на підставі: Розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 569 від 03.09.2004 р. «Про надання в оренду земельної ділянки», договору оренди земельної ділянки загальної площею 2,8000 га, посвідченого державним нотаріусом 05.10.2004 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1-2543; розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 574 від 29.09.2003 р. , «Про надання в оренду земельної ділянки», договору оренди земельної ділянки загальною площею 5,2000 га, посвідченого державним нотаріусом 08.10.2003 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1-2526, позитивного висновку комплексної державної експертизи від 30.04.2009 р. № 111/2008/01; дозволу на виконання будівельних робіт № 572/09 від 19.05.2009 р.

Відповідно до п. 3.1 договору на дату підписання цього договору вартість майнових прав на квартиру складає 8 004 600,00 грн., в тому числі ПДВ - 1334100,00 грн.

При частковій оплаті майнових прав на квартиру, вартість майнових прав може змінюватися згідно ринкових умов і є чинною на момент оплати.

Відповідно до п. 6.1 договору компанія, яка виступає в цьому договорі як продавець, приймає на себе одностороннє зобов'язання на спорудження об'єкта капітального будівництва. Під об'єктом капітального будівництва компанія матиме на увазі житловий будинок з наступними характеристиками: адреса забудови: житловий будинок № 1 (по генеральному плану забудови ЖК «Городок»), серія будинку: індивідуальний проект; за плановий термін введення в експлуатацію 3 кв. 2015 р., термін передачі для заселення 4 кв. 2015 р.

На виконання вищевказаного договору сторонами підписано акти приймання-передачі майнових прав на квартиру (а.с. 187-216 т.1), де зазначено номер квартири, секція, поверх, кількість кімнат, загальна площа, житлова площа.

3. Між Приватним підприємством «Еркер» (надалі - компанія), в особі засновника підприємства ОСОБА_6, який діє на підставі статуту, з однієї сторони та Приватним підприємством «Нове Житло» (надалі - покупець), в особі директора Гулої Тамари Григорівни, яка діє на підставі статуту, з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 3 від 20.03.2014 р.

Згідно п. 1.2 цього договору, під майновими правами сторони розумітимуть право компанії реалізувати у власність покупця квартиру, згідно із п. 1.3 договору, яке виникло у компанії на підставі: Розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 569 від 03.09.2004 р. «Про надання в оренду земельної ділянки», договору оренди земельної ділянки загальної площею 2,8000 га, посвідченого державним нотаріусом 05.10.2004 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1-2543; розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 574 від 29.09.2003 р. , «Про надання в оренду земельної ділянки», договору оренди земельної ділянки загальною площею 5,2000 га, посвідченого державним нотаріусом 08.10.2003 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1-2526, позитивного висновку комплексної державної експертизи від 30.04.2009 р. № 111/2008/01; дозволу на виконання будівельних робіт № 572/09 від 19.05.2009 р.

Відповідно до п. 3.1 договору на дату підписання цього договору вартість майнових прав на квартиру складає 4042940,00 грн., в тому числі ПДВ - 673823,00 грн.

При частковій оплаті майнових прав на квартиру, вартість майнових прав може змінюватися згідно ринкових умов і є чинною на момент оплати.

Відповідно до п. 3.3 договору, після внесення покупцем повної вартості предмету договору у готівковій або безготівковій формі, компанія надає покупцю довідку про сплату вартості майнових прав на квартиру.

Відповідно до п. 6.1 договору компанія, яка виступає в цьому договорі як продавець, приймає на себе одностороннє зобов'язання на спорудження об'єкта капітального будівництва. Під об'єктом капітального будівництва компанія матиме на увазі житловий будинок з наступними характеристиками: адреса забудови: житловий будинок № 1 (по генеральному плану забудови ЖК «Городок»), серія будинку: індивідуальний проект; за плановий термін введення в експлуатацію 3 кв. 2015 р., термін передачі для заселення 4 кв. 2015 р.

На виконання вищевказаного договору сторонами підписано акти приймання-передачі майнових прав на квартиру (а.с. 4-10 т. 4), де зазначено номер квартири, секція, поверх, кількість кімнат, загальна площа, житлова площа.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем було надано платіжні доручення ППВ «Нове Житло» щодо перерахування коштів ПП «Еркер» грошових коштів в сумі 7843000,00 грн. та 6488400,00 грн. та банківські виписки (а.с. 11-35 т. 4).

4. Між Приватним підприємством «Еркер» (надалі - компанія), в особі засновника підприємства ОСОБА_6, який діє на підставі статуту, з однієї сторони та Приватним підприємством «Нове Житло» (надалі - покупець), в особі директора Гулої Тамари Григорівни, яка діє на підставі статуту, з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 2 від 01.04.2013 р.

Згідно п. 1.2 цього договору, під майновими правами сторони розумітимуть право компанії реалізувати у власність покупця квартиру, згідно із п. 1.3 договору, яке виникло у компанії на підставі: Розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 569 від 03.09.2004 р. «Про надання в оренду земельної ділянки», договору оренди земельної ділянки загальної площею 2,8000 га, посвідченого державним нотаріусом 05.10.2004 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1-2543; розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 574 від 29.09.2003 р. , «Про надання в оренду земельної ділянки», договору оренди земельної ділянки загальною площею 5,2000 га, посвідченого державним нотаріусом 08.10.2003 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1-2526, позитивного висновку комплексної державної експертизи від 30.04.2009 р. № 111/2008/01; дозволу на виконання будівельних робіт № 572/09 від 19.05.2009 р.

Відповідно до п. 3.1 договору на дату підписання цього договору вартість майнових прав на квартиру складає 148400,00 грн., в тому числі ПДВ - 24733,00 грн.

При частковій оплаті майнових прав на квартиру, вартість майнових прав може змінюватися згідно ринкових умов і є чинною на момент оплати.

Відповідно до п. 3.3 договору, після внесення покупцем повної вартості предмету договору у готівковій або безготівковій формі, компанія надає покупцю довідку про сплату вартості майнових прав на квартиру.

Відповідно до п. 6.1 договору компанія, яка виступає в цьому договорі як продавець, приймає на себе одностороннє зобов'язання на спорудження об'єкта капітального будівництва. Під об'єктом капітального будівництва компанія матиме на увазі житловий будинок з наступними характеристиками: адреса забудови: житловий будинок № 1 (по генеральному плану забудови ЖК «Городок»), серія будинку: індивідуальний проект; за плановий термін введення в експлуатацію 3 кв. 2015 р., термін передачі для заселення 4 кв. 2015 р.

На виконання вищевказаного договору сторонами підписано акт приймання-передачі майнових прав на квартиру (а.с. 244 т. 3), де зазначено номер квартири, секція, поверх, кількість кімнат, загальна площа, житлова площа.

5. Між Приватним підприємством «Еркер» (надалі - компанія), в особі засновника підприємства ОСОБА_6, який діє на підставі статуту, з однієї сторони та Приватним підприємством «Нове Житло» (надалі - покупець), в особі директора Гулої Тамари Григорівни, яка діє на підставі статуту, з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 4 від 18.04.2014 р.

Згідно п. 1.2 цього договору, під майновими правами сторони розумітимуть право компанії реалізувати у власність покупця квартиру, згідно із п. 1.3 договору, яке виникло у компанії на підставі: Розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 569 від 03.09.2004 р. «Про надання в оренду земельної ділянки», договору оренди земельної ділянки загальної площею 2,8000 га, посвідченого державним нотаріусом 05.10.2004 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1-2543; розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 574 від 29.09.2003 р. , «Про надання в оренду земельної ділянки», договору оренди земельної ділянки загальною площею 5,2000 га, посвідченого державним нотаріусом 08.10.2003 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1-2526, позитивного висновку комплексної державної експертизи від 30.04.2009 р. № 111/2008/01; дозволу на виконання будівельних робіт № 572/09 від 19.05.2009 р.

Відповідно до п. 3.1 договору на дату підписання цього договору вартість майнових прав на квартиру складає 352 600,00 грн., в тому числі ПДВ - 58 767,00 грн.

При частковій оплаті майнових прав на квартиру, вартість майнових прав може змінюватися згідно ринкових умов і є чинною на момент оплати.

Відповідно до п. 3.3 договору, після внесення покупцем повної вартості предмету договору у готівковій або безготівковій формі, компанія надає покупцю довідку про сплату вартості майнових прав на квартиру.

Відповідно до п. 6.1 договору компанія, яка виступає в цьому договорі як продавець, приймає на себе одностороннє зобов'язання на спорудження об'єкта капітального будівництва. Під об'єктом капітального будівництва компанія матиме на увазі житловий будинок з наступними характеристиками: адреса забудови: житловий будинок № 1 (по генеральному плану забудови ЖК «Городок»), серія будинку: індивідуальний проект; за плановий термін введення в експлуатацію 3 кв. 2015 р., термін передачі для заселення 4 кв. 2015 р.

На виконання вищевказаного договору сторонами підписано акти приймання-передачі майнових прав на квартиру (а.с. 4-10 т. 4), де зазначено номер квартири, секція, поверх, кількість кімнат, загальна площа, житлова площа.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем було надано платіжні доручення ППВ «Нове Житло» щодо перерахування коштів ПП «Еркер» грошових коштів в сумі 7843000,00 грн. та 6488400,00 грн. та банківські виписки (а.с. 11-35 т. 4).

В подальшому, придбані у ПП «Еркер» майнові права було реалізовано ППФ «Нове Житло» ОСОБА_2, про що свідчать наявні в матеріалах справи договори купівлі-продажу майнових прав та акти приймання-передачі (а.с. 55- 248 т. 2, а.с. 1-152 т. 3), платіжні документи (а.с. 153-167 т. 3) та іншим особам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 за такими ж цінами, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу майнових прав та актами приймання-передачі (а.с. 177-240 т.3).

З наведених документів вбачається, що розрахунки між сторонами здійснювалися на підставі платіжних документів, в яких в більшості випадків не було зазначено реквізитів договорів за якими здійснювалося перерахування кошів. В актах приймання-передачі майнових прав на квартири зазначались лише номера квартири, їх площа, адреса, поверх, секція та загальна вартість. Інформація щодо вартості квадратного метра на час продажу відсутня.

Натомість, як вбачається з акту перевірки, вартість квадратного метру на час здійснення продажу квартир ППФ «Нове Житло» становила 13 700,00 грн. на 1 кв.м., а перепродаж майнових прав фізичній особі ОСОБА_2 проводилась по ціні в середньому 3520-4519,00 грн. за 1 кв.м.(з ПДВ).

При цьому, колегія суддів зауважує, що, в даному випадку, здійснювався перепродаж майнових прав на житло без отримання правоустановлюючих документів, введення його в експлуатацію та отримання сертифіката відповідності, тобто без набуття права власності на об'єкти інвестування. В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження собівартості об'єкта будівництва (кошторис, документи встановленого зразка, що підтверджують вартість об'єкта будівництва, балансові відомості) документи, що унеможливлює встановлення його дійсної вартості.

При цьому, позивачем не обґрунтовано застосування цін при перепродажі майнових прав на квартири за цінами нижчими ніж ринковими, їх економічною обґрунтованістю.

Посилання позивача на те, що у своїй господарській діяльності сторони мають право використовувати вільні ціни узгоджені із покупцем, колегія суддів, в даному випадку, оцінює критично, оскільки продаж за заниженими цінами суперечить положенням п. 188.1 ст. 188, пп. 14.1.219 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до яких вартість товарів/послуг визначається виходячи із договірної вартості, яка не може бути нижчою звичайних ринкових цін.

В матеріалах справи відсутні докази того, що майнові права продавалися за акційними цінами чи продаж за заниженими цінами зумовлена збитковістю будівництва чи іншими фінансовими та економічними чинниками, які б обумовлювали доцільність такого продажу.

Таким чином, перепродаж майнових прав на квартири в ланцюгу ППВ «Нове Житло», ОСОБА_2 та іншим, слід вважати первинним, оскільки здійснювався без набуття права власності на квартиру, а відтак заниження ринкової ціни їх вартості вчинено всупереч положенням чинного законодавства.

Відповідно до пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

Як вже зазначалось вище, майнові права на об'єкт інвестування є правом на одержання у власність об'єкта інвестування в майбутньому (після прийняття об'єкта інвестування в експлуатацію).

Після прийняття об'єкта інвестування в експлуатацію забудовник зобов'язується передати відповідній фізичній чи юридичній особі готовий об'єкт інвестування за відповідним актом приймання-передачі.

Майнові права після прийняття об'єкта інвестування в експлуатацію реалізуються шляхом набуття права власності на об'єкт інвестування, оформлення та реєстрації покупцями (чи в окремих випадках продавцем) відповідних правовстановлюючих документів на вказаний об'єкт.

Отже, у цьому випадку операція з реалізації майнових прав на нерухоме майно (квартири) для продавця (забудовника об'єкта житлового фонду) для цілей оподаткування ПДВ є операцією з першого постачання житла (об'єкта житлового фонду), яка оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Операції з подальшого постачання готового новозбудованого житла покупцям - фізичним особам звільняються від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що реалізація майнових прав ПП «Еркер» в ланцюгу продажу ППФ «Нове Житло» - ОСОБА_2, мало на меті мінімізацію оподаткування, оскільки не мало на меті здійснення безпосереднього продажу введених в експлуатацію квартир реальним покупцям, позаяк в силу вищенаведених правових норм операція з постачання послуг із спорудження житла (об'єкта житлового фонду) для будівельної організації (надавача послуг - підрядника) є першою поставкою житла відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПКУ. Такі операції є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються за ставкою 20 відсотків незалежно від того, матеріали замовника чи підрядника використані для будівництва такого житла.

Операції з подальшої передачі готового новозбудованого житла покупцям - фізичним особам звільняються від оподаткування ПДВ згідно з пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що продаж майнових прав ППФ «Нове Житло» фізичній особі ОСОБА_2 здійснювався на підставі платіжних доручень без зазначення в більшості випадків реквізитів договорів, що свідчить про те, що такий продаж мав на меті виведення готівкових коштів в тіньовий сектор через укладення договорів, які не мали на меті настання реальних наслідків, тобто продаж реальним покупцям.

Відповідно до п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пов'язані особи - це юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв для юридичних осіб:

одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків;

одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;

одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;

принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;

одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду).

Таким чином, якщо юридичні особи не відповідають вказаним критеріям, вони не вважаються пов'язаними особами.

За наявності обставин, зазначених в абзаці першому п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, юридичні та/або фізичні особи, які є сторонами господарської операції, мають право самостійно визнати себе для цілей оподаткування пов'язаними особами з підстав, не передбачених у підпунктах «а» - «в» цього підпункту.

Поряд з цим, контролюючий орган в судовому порядку може довести на основі фактів і обставин, що одна юридична або фізична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи

(пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Колегія суддів також враховує Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 23 (п. 4) «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», яке визначає методологічні засади формування інформації про операції пов'язаних сторін та її розкриття у фінансовій звітності, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18 червня 2001 р. N 303, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 р. за N 539/5730 (надалі- Положення 23 ).

Так, згідно п. 2 норми, Положення (стандарту) 23 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) щодо операцій пов'язаних сторін.

Так, пов'язаними сторонами вважаються: підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб; підприємства і фізичні особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність, а також близькі члени родини такої фізичної особи.

Перелік пов'язаних сторін визначається підприємством враховуючи сутність відносин, а не лише юридичну форму (превалювання сутності над формою). Відносини між пов'язаними сторонами - це, зокрема, відносини: материнського (холдингового) і його дочірніх підприємств; спільного підприємства і контрольних учасників спільної діяльності; підприємства-інвестора і його асоційованих підприємств; підприємства і фізичних осіб, які здійснюють контроль або мають суттєвий вплив на це підприємство, а також відносини цього підприємства з близькими членами родини кожної такої фізичної особи; підприємства і його керівника та інших осіб, які належать до провідного управлінського персоналу підприємства, а також близьких членів родини таких осіб.

Операції пов'язаних сторін - передача активів або зобов'язань однією пов'язаною стороною іншим пов'язаним сторонам.

Відповідно до п. 5 до операцій пов'язаних сторін, зокрема, належать: придбання або продаж готової продукції (товарів, робіт, послуг); придбання або продаж інших активів; операції за агентськими угодами; орендні операції; операції за ліцензійними угодами (передача об'єктів промислової власності тощо); фінансові операції; надання та отримання гарантій та застав; операції з провідним управлінським персоналом та з його близькими членами родини.

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що у разі, якщо законом не визначено підстав для визнання осіб, які вчиняють господарські операції, пов'язаними, контролюючий орган може в судовому порядку довести вказаний факт.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_6, який є засновником ПП «Еркер» та ОСОБА_2, якому продавалися майнові права через ППФ «Нове житло», є близькими особами (родичами), що позивачем спростовано не було, Найвельт О.Е. є головою ліквідаційної комісії з припинення ППФ «Нове Житло», зважаючи на те, що обставини справи вказують на безпосередню можливість (домовленість між сторонами) здійснювати контроль за подальшим продажем майнових прав на житло у зв'язку із наявністю родинних зв'язків в ланцюгу продажу та відповідно впливати на ціну укладених договорів, колегія суддів вважає, що апелянтом в силу приписів пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доведено їх пов'язаність.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Таким чином, системний аналіз фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, свідчить про те, що реалізація майнових прав на квартири була вчинена за цінами нижчим від ринкових цін та/або собівартості квадратного метра, в результаті чого ППФ «Нове житло» занижено ціну реалізації майнових прав на квартири на загальну суму 21 411 483,00 грн., де ПДВ становить 4 282 297,00 грн., відтак відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.04.2017 р. №0014172200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 884 558,75 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 3 907 647,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 976 911,75 грн. та від 09.02.2017 р. № 0004261410, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 374 650,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити, оскільки судом при вирішенні справи не повно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київський області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року скасувати та прийняту нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: С.Б.Шелест

О.Є.Пилипенко

Повний текст постанови складено та підписано 25.09.2018 р.