Постанова № 76666152, 12.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/135/18

Категорія: 5.2.2

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді-доповідача ОСОБА_1

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання – Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» на рішення від 20 березня 2018 року, ухвалене Одеським окружним адміністративним судом у складі головуючого-судді Юхтенко Л.Р., повний текст якого складений 30 березня 2018 року, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про визнання протиправною бездіяльності, яка полягала у не скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів, про визнання протиправним та скасувати рішення , прийнятого за наслідками розгляду скарги, -

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500010/2017/000007/2 від 03 жовтня 2017 року;

- визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС яка полягала у не скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2017/000007/2 від 03 жовтня 2017 року, відповідно до ч. 10 ст. 55 Митного кодексу України;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України № 30490/6/99-99-19-02-01-15 від 18 грудня 2017 року.

Рішенням від 20 березня 2018 року, ухваленим у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки зібраним доказам, не звернув уваги на те, що у наданих митному органу документах на підтвердження митної вартості товарів, відсутні будь-які розбіжності щодо витрат на їх пакування, страхування (яке не здійснювалось ні апелянтом, ні його постачальником), та навантаження при їх транспортуванні до порту ввезення на митну територію України.

Також апелянт вважає помилковим застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм Рекомендацій № 6 Європейської економічної комісії ООН «Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі» (ECE/TRADE/148) від 01 вересня 1983 року, оскільки вони не є імперативними нормами для застосування в зовнішньоекономічній діяльності апелянта, та тем більше його постачальника з Ісламської республіки Пакистан – країни, яке не ратифікувала для себе зазначені Рекомендації.

Посилається апелянт на помилковість віднесення судом першої інстанції наданої бухгалтерської довідки до первинних бухгалтерських документів, та на те, що суд першої інстанції не дослідив того, що митний орган у своєму запиті не окреслив вимог ані до виписки з бухгалтерської документації, ані до експертного висновку.

Зазначає апелянт і про помилковість висновків суду першої інстанції щодо належним чином проведеної митним органом консультації з товариством з метою визначення основи вартості товарів, оскільки метою консультації є не отримання формальної відписки зі сторони митного органу про одностороннє застосування методу визначення митної вартості, а обмін між митним органом та товариством наявною інформацією з метою застосування конкретного методу визначення митної вартості товарів, що не було здійснено через зловживання Одеською митницею.

Звертає апелянт увагу і на те, що Одеська митниця двічі порушила закон при прийнятті рішення про коригування митної вартості застосувавши, не у відповідності до вимог МК України, другорядні методи визначення митної вартості та за відсутності достовірної інформації щодо ідентичних або подібних товарів.

Посилається апелянт також і на те, що Одеська митниці порушила закон при наданні відповіді товариству стосовно визначення митної вартості товарів, надавши відповідь з порушенням строку, встановленого ч. 9 ст. 55 МК України, та не скасував рішення про коригування митної вартості, відповідно до ч. 10 ст. 55 МК України, оскільки 13.11.2017 року товариство направило лист з додатками з метою підтвердження митної вартості товарів, який був отриманий Одеською митницею 17.11.2017 року , в той час як відмова направлена товариству лише 27.11.2017 року

Щодо правомірності рішення Державної фіскальної служби України № 30490/6/99-99-19-02-01-15 від 18 грудня 2017 року, апелянт зазначає про помилковість такого висновку суду першої інстанції, оскільки суд не звернув уваги на відсутність в цьому рішенні оцінки наявності правових підстав для Одеської митниці щодо направлення запиту, відсутність оцінки наведеним у рішенні про коригування митної вартості товарів висновкам Одеської митниці, відсутність розгляду питання щодо не проведення письмової консультації із метою вибору методу визначення митної вартості товарів.

Одеська митниця ДФС подала відзив на апеляційну скаргу в якому, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення – без змін. В іншому відзив на апеляційну скаргу повністю дублює відзив на адміністративний позов (а.с. 54-63).

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, представника відповідачів, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, матеріалами справи підтверджено та не оспорюється учасниками справи, що 12 жовтня 2012 року між ТОВ «Текссол-С» та Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській республіці Пакистан, (надалі – «Продавець»), укладений контракт №1012/12 від 12 жовтня 2012 року, відповідно до якого Продавець продає ТОВ «Текссол-С» тканини власного виробництва (а.с.16-17).

Відповідно до п. 3 цього Контракту, ціна товару включає вартість товару, упаковки, маркування та доставки. Згідно з п. 5 Контракту, продавець зобов’язаний передати вантажоотримувачу такі документи: комерційний рахунок (інвойс), коносамент, специфікація, упакований лист, сертифікат походження, сертифікат якості.

Також суд першої інстанції встановив, що строк дії Контракту продовжений відповідно до пункту 1 Додаткової угоди №1012/12/4 від 11 жовтня 2016 року до Контракту (а.с.18).

Також відповідно до Додаткової угоди №275 від 09 серпня 2017 року до Контракту, Продавець продав ТОВ «Текссол-С» тканину власного виробництва:

- (1) вибивна тканина полотняного переплетення з вмістом волокон бавовни 70% та синтетичних текстурованих ниток поліефіру 30%, поверхнева щільність 165+5 г/м2, ширина рулону 180 см, без покриття та просочення, не призначена для дитячого асортименту, в кількості 46 248,0 пог.м,83 246,4 м2 сток (1*1), країна виробництва : РК, виробник: Продавець, за ціною 3,50 доларів США за 1 кг;

- (2) тканина бавовняна 100% з поверхневою щільністю 170+5 г/м2, вибивна, полотняного переплетення, без покриття, без просочення, не призначена для дитячого асортименту, завширшки 180 см, в кількості 11 000,0 пог.м, 19 8000,0 м2, сток (1*1), країна виробництва: РК, виробник: Продавець, за ціною 3,50 доларів США за 1 кг.

На виконання умов зазначеного Договору декларантом - ТОВ «Текссол-С», з метою митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA 500010/2017/006981 від 28 вересня 2017 року (а.с.13-14), в якій ТОВ «Текссол-С» був зазначений Товар 1 та Товар 2 та їх загальна митна вартість у гривневому еквіваленті станом на 28 вересня 2017 року в розмірі 1585603,39 грн., визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості, на підтвердження чого позивачем були надані відповідні документи: зовнішньоекономічний контракт №1012/12 від 12.10.2012 року, інвойс від 09.08.2017 року №АМ-1017-2017, коносамент (а.с.10) та інші документи, як зазначено в оскаржуваному рішенні.

Також суд першої інстанції встановив, що Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500010/2017/000007/2 від 03.10.2017 року, у зв’язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів визначена за резервним методом до Товару №1, до Товару №2 за другорядним методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (а.с. 30) та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500010/2017/00081 (а.с. 31-32).

03.10.2017 року позивач надіслав бухгалтерську довідку від 02.10.2017 року №0210, прейскурант (прайс-лист) виробника товару, експертний висновок Київської торгово-промислової плати України від 02.10.2017 року №ц-800, а також лист від 03.10.2017 року №0310/17-01, на спростування встановлених митним органом розбіжностей.

Також суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Текссол-С» звернулось до Одеської митниці з листом від 13.11.2017 року з проханням винести письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості товару в розмірі 59 895, 50 доларів США та скасувати рішення № UA 500010/2017/000007/2 від 03.10.2017 року, додавши до нього SWIFT від 03.11.2017 року про оплату за товар (а.с. 38,39).

Одеська митниця надала відповідь позивачу листом від 22.11.2017 року № 4623/10/15-70-61 (а.с.40-42), в якому відповідач повідомив ТОВ «Текссол-С», що після розгляду поданих додаткових документів у митного органу не має підстав для визнання заявленої митної вартості та скасування свого рішення. Згідно з відомостями Укрпошта цей лист прийнятий для відправлення позивачу 27.11.2017 року (а.с. 44).

02 листопада 2017 року ТОВ «Текссол-С» подало скаргу до Державної фіскальної служби України на рішення про коригування митної вартості, розгляд якої був продовжений листом від 12.12.2017 року (а.с. 45) та на яку 26 грудня 2017 року ТОВ «Текссол-С» отримало рішення ДФС №30490/6/99-99-19-02-01-15 від 18.12.2017 року про розгляд скарги (а.с. 46-47).

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці, яка полягала у не скасуванні рішення про коригування митної вартості № UA 500010/2017/000007/2 від 03.10.2017 року з підстав того, що відповідачем був порушений строк надання відповіді на звернення позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 9 статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів, орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджено, що 17.11.2017 року на адресу Одеської митниці надійшов лист ТОВ «Текссол-С» №131/17-01 від 13.11.2017 року, з яким були надані додаткові документи для підтвердження митної вартості, а саме: довідка банку –платіжне доручення SWIFT від 03.11.2017 року, додаток до угоди від 09.08.2017 року №275.

Також відповідно до матеріалів справи Одеська митниця листом від 22.11.2017 року надала обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості, тобто в строки, обумовлені ч. 9 ст. 55 МК України, а саме протягом 3 робочих днів з дати їх подання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності з боку Одеської митниці бездіяльності, яка полягала у не скасуванні рішення про коригування митної вартості № UA 500010/2017/000007/2 від 03.10.2017 року з підстав того, що був порушений строк надання відповіді на звернення.

В цій частині оскаржене судове рішення має бути залишене без змін.

Проте апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500010/2017/000007/2 від 03 жовтня 2017 року та як наслідок визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України № 30490/6/99-99-19-02-01-15 від 18 грудня 2017 року.

Апеляційний суд зазначає, що частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Пунктом 1 ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до ч.1 та 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.57 МК України (Глава 9) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості та не застосовуючи основний метод визначення митної вартості відповідач виходив з того, що подані декларантом документи мали розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Частиною 2 ст.53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів, якими є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ст.53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-IV Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження заявленої митної вартості товару апелянт надав митному органу: митну декларацію ІМ40ДЕ №UA500010/2017/006981 від 28 вересня 2017 року, копії контракту від 12.10.2012 року № 1012/12, додаткової угоди № 1012/12/4 від 11.10.2016 року, додаткової угоди №275 від 09.08.2017 року, інвойсу від 09.08.2017 року № АМ-1017-2017 та коносаменту №КНІQ 1709030.

Однак Одеська митниця ДФС, не визнаючи митну вартість, заявлену апелянтом згідно ціни контракту, посилалась на відсутність у наданих до митного оформлення документах інформації щодо включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Апеляційний суд вважає вказані посилання необґрунтованими, оскільки згідно з пунктом 3 доповнення від 03.10.2017 року №275 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12 жовтня 2012 року № 1012/12 витрати на упаковку, маркування та доставку вже включені у вартість товару (а.с. 19).

Висновки суду першої інстанції з приводу того, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо складової (витрати на упаковку та маркування) митної вартості товару, апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки деталізація вказаних витрат та їх розмір жодним чином не впливає на визначення митної вартості за ціною договору, оскільки сам факт укладення контракту та додатку до нього свідчить про погодження сторонами всіх суттєвих умов, в тому числі і ціни товару з урахуванням всіх її складових.

Доводи митного органу з приводу відсутності у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) будь-якої інформації щодо здійснення або нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки справа містить лист від 03 жовтня 2017 року за №0310/17-01, направлений апелянтом на адресу Одеської митниці ДФС, в якому зазначено, що апелянт не здійснював страхування товару до митної території України (а.с. 11-12), тобто, Одеська митниця ДФС мала інформацію з цього приводу ще на стадії до винесення спірного рішення.

Також, апеляційний суд вважає безпідставним посилання Одеської митниці ДФС на відсутність у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) будь-якої інформації щодо витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України, оскільки вказані витрати є складовою та невід’ємною частиною витрат, зазначених в п.3 контракту, тобто які включені у ціну товару.

Апеляційний суд зазначає, що з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, водночас.

В ході розгляду справи Одеська митниця ДФС не обґрунтувала підстав, за наявності яких поданих декларантом документів було недостатньо для визначення митної вартості за основним методом, тобто за ціною договору.

При цьому апеляційний суд зазначає, що митна декларація від 27.12.2016 року №UA125130013/2016/421479, на яку посилається контролюючий орган в оскарженому рішення, є митною декларацією, що була подана ТОВ «Текссол-С» після прийняття рішення про коригування митної вартості від 26.12.2016 року (а.с. 134), та за якою була сплачена фінансова гарантія для забезпечення сплати митних платежів. Рішення про коригування митної вартості від 26.12.2016 року в подальшому було скасоване постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2017 року у справі № 810/80/17 (а.с. 136-142).

Щодо послання в оскарженому рішення про коригування митної вартості товарів на митну декларацію від 18.09.2017 року №UA125110/2017/416618, апеляційний суд зазначає про критичне ставлення до неї, оскільки митний орган не спростував доводи апелянта про те, що зазначена декларація стосується постачання товару ТОВ «Торговий дім «Укртекст», постачання відбулось на умовах FCA з Литовської Республіки, перевезення здійснювалось наземним транспортом, поставка подібного товару відбулась у значно меншій кількості, що суттєво впливає на комерційний рівень товару.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що за митною декларацією від 28.09.2017 року по якій прийнято рішення про коригування митної вартості від 03.10.2017 року, що є предметом спору в цій справі, апелянтом придбана «стокова» тканина тобто залишки тканини від пошиву нових колекцій, або залишки регулярних тканин, які не встигли продати до закінчення сезону, що впливає на вартість товару, про що також зазначено в експертному висновку (а.с. 23), який був додатково наданий до митного органу.

Окрім іншого, згідно до ч.2 та 3 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, відповідачем здійснив коригування митної вартості, заявленої декларантом, за резервним методом до Товару №1, до Товару №2 за другорядним методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що не узгоджується з положеннями ст. 57 МК України.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2017/000007/2 від 03 жовтня 2017 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо рішення Державної фіскальної служби України № 30490/6/99-99-19-02-01-15 від 18 грудня 2017 року апеляційний суд зазначає наступне.

Рішення Державної фіскальної служби України № 30490/6/99-99-19-02-01-15 від 18 грудня 2017 року (а.с. 46-47) прийнято за результатами розгляду скарги ТОВ «Текссол-С» від 02.11.2017 року (а.с. 36-37) на рішення Одеської митниці ДФС від 03.10.2018 року №UA500010/2017/000007/2 про коригування митної вартості товарів (а.с. 64-65).

Апеляційний суд встановив протиправність оскарженого рішення Державної фіскальної служби України № 30490/6/99-99-19-02-01-15 від 18 грудня 2017 року, оскільки воно прийнято без перевірки підстав, які послугували для прийняття Одеською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості, та ґрунтується на підставах які не зазначені в оскарженому рішенні Одеської митниці ДФС від 03.10.2018 року №UA500010/2017/000007/2 про коригування митної вартості товарів.

Так, Державна фіскальна служба України відмовляючи у задоволенні скарги, послалась на те, що до митного оформлення за митною декларацією від 28.09.2017 року №UA500010/2017/006981 на товар «тканини» (за кодами 521055100 та 520820090 згідно з УКТЗЕД) ТОВ «Текссол-С» надало коносамент №KHIQ1709030 від 17.08.2017 року, в якому вантажовідправником зазначено компанію «AL RAHA TRAIDING GO» (Дубай, ОАЕ). Відповідно до зазначеного коносаменту експедиторською компанією Moro Logistics Co, Ltd здійснено перевезення товару «printed fabric» загальною вагою 18025 кг. контейнером CХDU1923560, отримувачем якого виступає ТОВ «Текссол-С». В той же час ДФС володіє інформацією щодо наявності коносаменту №MSCUPQ780400 від 14.08.2017 року, за яким на адресу ТОВ «Текссол-С» здійснено перевезення товару «printed fabric» загальною вагою 18025 кг. контейнером CХDU1923560, при цьому відправником вантажу вказано компанію «AMEXCO» (Карачі, Пакистан). Вказана невідповідність, зазначена в рішення ДФС України, які підстава для сумніву у правильності визначення митної вартості товару, у зв’язку з чим потребують додаткового дослідження документи щодо поставки товарів з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують такий сумнів.

Відповідно до матеріалів справи (а.с. 13-14) в митній декларації від 28.09.2017 року № UA500010/2017/006981 зазначений номер контейнеру CХDU1923560/221/2. Також відповідно до матеріалів справи 27.09.2017 року митним органом проведений огляд товарів в контейнері CХDU1923560 за наслідками якого складений відповідний акт (а.с. 83), який не містить жодних відомостей щодо наявності суперечностей, які наведені в оскарженому рішенні ДФС України. Надана митним органом електронна копія ВМД (а.с. 110) не підтверджує доводи щодо наявності сумнівів, які викладені в рішення Державної фіскальної служби України № 30490/6/99-99-19-02-01-15 від 18 грудня 2017 року.

За таких обставин апеляційний суд, дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскарженого рішення ДФС України.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права внаслідок неповного з’ясування обставин, які мають значення для справи, у зв’язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена частково, оскаржене рішення - скасоване в частині, якою відмовлено у задоволення вимог про скасування рішення про коригування митної вартості та рішення ДФС України, та в цій частині ухвалене нове судове рішення про задоволення цих вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат апеляційний суд зазначає, що при звернення до суду першої інстанції та при поданні апеляційної скарги ТОВ «Текссол-С» сплатило судового збору на загальну суму 21 345,39 грн. (а.с. 4, 206, 233), з яких за одну немайнову вимогу пред’явлено до Одеської митниці ДФС, у задоволені якої відмовлено не підлягає відшкодуванню судовий збір сплачений в першій та апеляційній інстанціях в розмірі 4405 (1762+2643). Таким чином, має бути відшкодовано апелянту судового збору, пропорційно задоволеним вимогам, в розмірі 12535,39 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці та в розмірі 4405 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-11, 72-79, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ч. 1 ст. 325, ст. ст. 327-329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року скасувати в частині відмови у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500010/2017/000007/2 від 03 жовтня 2017 року, про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України № 30490/6/99-99-19-02-01-15 від 18 грудня 2017 року., та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500010/2017/000007/2 від 03 жовтня 2017 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України № 30490/6/99-99-19-02-01-15 від 18 грудня 2017 року.

Залишити без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року в частині відмови у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» про визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС яка полягала у не скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2017/000007/2 від 03 жовтня 2017 року, відповідно до ч. 10 ст. 55 Митного кодексу України.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (ідентифікаційний код юридичної особи: 39441717, місцезнаходження юридичної особи: 65078, місто Одеса, вулиця Івана та ОСОБА_2 (колишня Гайдара), будинок 21) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (ідентифікаційний код юридичної особи: 35892372, місцезнаходження юридичної особи: 03151, місто Київ, вулиця Молодогвардійська, будинок 22) у відшкодування понесених судових витрат (сплаченого судового збору) 12535,39 грн. (дванадцять тисяч п’ятсот тридцять п’ять гривень 39 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи: 39292197, місцезнаходження юридичної особи: 04655, місто Київ, Львівська площа, будинок 8) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (ідентифікаційний код юридичної особи: 35892372, місцезнаходження юридичної особи: 03151, місто Київ, вулиця Молодогвардійська, будинок 22) у відшкодування понесених судових витрат (сплаченого судового збору) 4405 грн. (чотири тисяч чотириста п’ять гривень), за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 21.09.2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4