Постанова № 76666072, 25.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14560/16 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Шелест С.Б., Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.04.2018 р. за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулась ОСОБА_2 із позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», в якому просить визнати протиправним та скасувати запис в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 7928890) про зміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, внесений 27.12.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державна реєстрація іпотеки на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договором від 25.05.2012, що укладений між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" про зміну умов обтяження квартири здійснено в порушення законодавства у сфері державної реєстрації права та їх обтяжень, оскільки нотаріус до 01.01.2013 без вчинення нотаріальних дій не міг лише виконувати функцію державного реєстратора, а відтак запис про її проведення підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.04.2018 р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано до суду апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.04.2018 р. та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована протиправністю реєстраційної дії, якою внесено зміну умов обтяження квартири. Апелянт зазначає, що нотаріус не вчиняв жодної з перелічених у ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріальної дії з об'єктом нерухомості, а тому вона не мала передбачених законодавством підстав здійснювати функції державного реєстратора щодо цього майна.

Нотаріус, при здійсненні ним функцій державного реєстратора прав, позбавлений можливості на власний розсуд обирати інший спосіб поведінки, при наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень, передбачених ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Проведення нотаріусом, як державним реєстратором, державної реєстрації прав та їх обтяжень, за наявності передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстав для відмови у її проведенні є протиправною.

В повідомленні про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна від 27.12.2012 р., відсутні обов'язкові відомості, визначені у пп. 18 і 19 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 140 від 31.03.2004 р., що є протиправним.

Також апелянт зазначає, що оскаржувана реєстраційна дія по внесенню змін умов обтяження предмету іпотеки була вчинена за відсутності внесених змін до іпотечного договору від 17.09.2008 р., укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Сведбанк», чи іншого договору, що підтверджує відступлення прав за іпотечним договором. Таким документом на думку апелянта є додатково посвідчений нотаріальний договір або додаткова угода про внесення змін до договору іпотеки від 17.09.2008 р., укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Сведбанк».

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 17.09.2008 р. між ВАТ «Сведбанк» і ОСОБА_4 укладено Кредитний договір №1308/0908/55-007, відповідно до умов якого останньому надано кредит на суму 50 000,00доларів США.

З метою забезпечення виконання основного зобов'язання, між ОСОБА_4, ОСОБА_2 (іпотеко давці) та ВАТ "Сведбанк" (іпотекодатель) укладено Іпотечний договір №1308/0908/55-007-Z-1, який посвідчений 17.09.2008р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №564, за яким в іпотеку ВАТ "Сведбанк" передано нерухоме майно: чотирикімнатна квартира за №69, загальна площа 81,6кв.м., розташована: АДРЕСА_1.

25 травня 2012 року між ВАТ "Сведбанк" та АТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., реєстраційний №1306, 1307, згідно з умовами якого до АТ "Дельта Банк" як нового кредитора перейшли права вимоги, зокрема, за кредитним договором та іпотечним договором, що укладені з ОСОБА_2

27 грудня 2012 року відповідачем на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року внесено зміни до Державного реєстру іпотек за реєстраційним №7928890 щодо іпотекодержателя, яким визначено ПАТ "Дельта Банк", об'єктом обтяження якого є вищезазначена квартира.

Вважаючи протиправним запис в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 7928890) про зміну умов обтяження квартири, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив із того, що на час вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 діяла норма Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка передбачала, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу чи посадової особи, якою встановлюється заборона на розпорядження нерухомим майном, або особи, в інтересах якої встановлюється обтяження. Стаття 16 Закону не містила норми, яка б зобов'язувала особу подати заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном тому нотаріусу, яким вчинено таку дію. Дана норма набула чинності з 04.07.2012, тобто після укладення договору купівлі-продажу прав вимоги, а тому дія норми ст. 16 Закону в редакції від 04.07.2012 не може розповсюджуватись на правовідносини, які фактично виникли до набрання нею чинності. Оскільки сам договір купівлі-продажу був укладений та посвідчений нотаріально 25.05.2012, тому до правовідносин щодо реєстрації внесення змін до державного реєстру стосовно обтяжень необхідно застосовувати Закон України у редакції від 16.03.2010.

Таким чином, на думку суду першої інстанції, на час винесення оскаржуваного запису нотаріус у відповідності до положень Тимчасового порядку Державної реєстрації іпотек здійснював функції державного реєстратора, а тому відсутні підстави для скасування запису в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 7928890) про зміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, внесений 27 грудня 2012 року.

Проте, колегія суддів не погоджується із зазначеним висновку суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, про що свідчить наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» 5 червня 2003 року N 898-IV (надалі - Закон N 898-IV), в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 3 вищезазначеного Закону, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно статті 4 Закону N 898-IV обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

За змістом ст. 19 Закону N 898-IV зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 24 Закону N 898-IV відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV (надалі - Закон N 1952-IV), в редакції, що діяла станом на час прийняття оскаржуваного рішення, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону.

Як встановлено судом першої інстанції, 27.12.2012 р. відповідачем на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 р. внесено зміни в державному реєстрі іпотек шляхом заміни іпотекодержателя нерухомого майна, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - з ВАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк».

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на момент укладення договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 р. діяв у редакції від 16.03.2010 р.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 7, 8, 9 ст. 16 Закону N 1952-IV, у редакції від 16.03.2010 р., заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якою встановлюється заборона на розпорядження нерухомим майном, або особи, в інтересах якої встановлюється обтяження.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав особи, визначені у частині сьомій цієї статті, повинні повідомити орган державної реєстрації прав про наявність встановленої законом заборони на відчуження нерухомого майна.

Отже, на час вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 р. діяла норма Закону, яка передбачала, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу чи посадової особи, якою встановлюється заборона на розпорядження нерухомим майном, або особи, в інтересах якої встановлюється обтяження ч. 8 ст. 16 Закону N 1952-IV.

Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 3 вказаного Закону, передбачено, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Враховуючи, що відповідач не вчиняв жодної з перелічених у статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріальних дій з об'єктом нерухомості, зокрема, не посвідчував договір про передачу прав за іпотечним договором від 17.09.2008 р. № 1308/0908/55-007-Z-1 та договір купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 р., відповідно він не мав передбачених законодавством підстав здійснювати функції державного реєстратора щодо цього майна.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 16 Закону N 1952-IV реєстрація прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна. В даному випадку, здійснення реєстраційних дій майна, яке знаходиться у м.Львові було вчинено в порушення вимог чинного законодавства нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Відповідно до п. 17 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, внесення змін і додаткових відомостей до запису здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи.

Тобто, новий іпотекодержатель ПАТ «Дельта Банк», з урахуванням вимог Закону N 1952-IV, повинен був одразу після засвідчення договору про передачу прав за іпотечним договором звернутися до державного реєстратора з відповідним повідомленням про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, однак цього не зробив.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 24 Закону N 1952-IV визначено, що підставою для відмови у вчиненні реєстраційної дії є подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (ч. 2 цієї статті).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України п. 5 Тимчасового порядку Державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 р. № 410, в редакції, що діяла станом на 25.05.2012 р., яким визначено, що державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою може здійснюватися будь-яким реєстратором, оскільки останній є підзаконним актом та суперечить основному закону, яким чітко передбачено необхідність звернення із реєстрацією обтяження нерухомого майна до нотаріуса, який вчинив реєстраційну дію.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що на підставі абз. 3 ч. 5 ст. 3, п. 9 ч. 1 ст. 24 Закону N 1952-IV відповідач мав відмовити ПАТ «Дельта Банк» у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку із тим, що останній звернувся не до нотаріуса, який вчинив дію з посвідчення договору про відступлення прав за іпотечним договором, а відтак оскаржуване рішення є таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що в спірних правовідносинах приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. діяла як державний реєстратор правомірно.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - Порядок № 703).

Відповідно до п. 57 вказаного Порядку державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою, зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою, анулювання та видача нової заставної, відступлення прав за іпотечним договором або передача заставної, видача дубліката заставної проводяться відповідно до вимог Закону, цього Порядку та з урахуванням особливостей, зазначених у цьому розділі.

Пунктом 59 Порядку № 703 встановлено, що для проведення державної реєстрації зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою заявник подає органові державної реєстрації прав документи, що зазначені в пунктах 27 і 28 цього Порядку.

За змістом вказаних пунктів документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав копії документів, що зазначені у пункті 9 цього Порядку.

У разі подання заяви уповноваженою особою, яка діє від імені юридичної особи, така особа, крім документів, що зазначені в абзаці першому цього пункту, подає органові державної реєстрації прав виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо особи, яку вона представляє.

Таким чином відповідно до пп. 16 п. 27 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, інші документи, що підтверджують перехід інших речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону.

Крім цього, статтею 24 Закону України "Про іпотеку" визначено порядок відступлення прав за іпотечним договором.

Виходячи з системного аналізу вказаних нормативних документів, беручи до уваги, що в спірних правовідносинах не йдеться про перехід права власності на нерухоме майно, а лише відбувається уступка права вимоги за іпотечним договором, відповідно посилання позивача на те, що для оформлення зміни обтяження має бути додатковий договір або додаткова угода про внесення змін до договору іпотеки № 1308/0908/55-007-Z-1 від 17.09.2008 р., колегія суддів вважає необґрунтованим.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що спірний реєстраційний запис відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 квітня 2018 р. скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати запис в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 7928890) про зміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, внесений 27.12.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: С.Б.Шелест

О.Є.Пилипенко

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 25.09.2018 р.