Постанова № 76666037, 19.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 760/27009/17 Суддя (судді) першої інстанції: Коробенко С.В.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Коротких А.Ю., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Міністерства оборони України на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 27.06.2018 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого позивачем під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме на 06.10.2015, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»; зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого позивачем під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме на 06.10.2015, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 27.06.2018 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано протиправним рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №104 від 06.10.2017 в частині, якою позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок травми (контузії), захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»; зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути по суті заяву позивача про призначення йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок травми (контузії), захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачу інвалідність була встановлена значно пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі строкової служби, внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, тому підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримав ІІ групу інвалідності у зв'язку із пораненням, контузією та захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 06.10.2017, тому в нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, та інших нормативно-правових актів у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є правомірним та обґрунтованим, оскільки позивачем не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачений п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 23.06.1983 по 07.06.1985 проходив військову службу та в подальшому був звільнений з військової служби.

Відповідно до довідки акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 799222 від 13.11.2012 позивачу за наслідками огляду встановлено ІІ групу інвалідності з 30.10.2012, причина інвалідності - травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 1805 від 13.09.2012) поранення (контузія), травма та захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_3 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

В подальшому щорічними оглядами інвалідність ІІ групи позивача підтверджувалася, а з 06.10.2015 вона була встановлена довічно, що підтверджується довідкою акту огляду МСЕК серії АВ № 0432615 від 06.10.2015.

Позивач звернувся до Міністерства оборони України та обласного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги.

Відповідно до рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №104 від 06.10.2017, ОСОБА_3 було відмовлено у призначенні одноразової допомоги у зв'язку з тим, що ним не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975.

Позивач, вважаючи вищевказану відмову протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача не відповідають приписам чинного законодавства України, тому вимоги позивача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.4 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, у відповідності до ч. 9 ст. 163 вказаного Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28.05.2008 № 499, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Підпунктом 2 пункту 2 вищевказаного Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (що був чинний під час первинного звернення позивачів із позовною заявою), одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Разом із тим, в подальшому, постановою № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 вищевказаного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІI групи.

Згідно пункту 3 Порядку у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Судом першої інстанції зазначено, що станом на 30.10.2012, коли позивачу вперше було встановлено ІІ групу інвалідності, в Україні діяла постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, тому враховуючи, що право на отримання грошової допомоги у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, для визначення підстав призначення та розмірів одноразової грошової допомоги у зв'язку з її встановленням повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу ІІ групи інвалідності 30.10.2012, тобто саме дана постанову.

Разом із тим, перерахунок одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 можливий лише у випадку зміни у особи групи інвалідності або встановлення більшого відсотку втрати працездатності.

Надана позивачем довідка до Акту огляду МСЕК від 06.10.2015 свідчить лише про повторний його переогляд комісією та підтвердження раніше встановленої групи інвалідності, що не може свідчити про виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги згідно з чинним на день переогляду законодавством.

Враховуючи, що на підтвердження обставин поранення позивачем надано висновок Київського міського бюро судово-медичної експертизи, оформленого актом судово-медичного обстеження від 01.08.2012 № 30/В, відповідно до якого описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1985 році, а причино наслідковий зв'язок та обставини поранення, контузії зазначені у витягу з протоколу від 13.09.2012 № 1803 Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України, тому позивачем при зверненні із заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги фактично подано всі необхідні документи, передбачені пунктом 3 Порядку № 499.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №104 від 06.10.2017, позивачу було відмовлено у призначенні одноразової допомоги у зв'язку з тим, що ним не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975.

Разом із тим, відповідач мав керуватися саме Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008, оскільки позивачу вперше було встановлено ІІ групу інвалідності саме під час дії постанови № 499, тому посилання на положення Постанови №975 є протиправним. Крім того, при повторному огляді позивача його група інвалідності не змінювалась, а лише була підтверджена причина інвалідності - травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Таким чином, позивачем при зверненні із заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги фактично подано всі необхідні документи, передбачені пунктом 3 Порядку № 499.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги та зобов'язання відповідача повторно розглянути по суті заяву позивача про призначення йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують того факту, що інвалідність позивача пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, її встановлено під час дії порядку №499.

Посилання відповідача, що інвалідність позивачу було встановлено пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби, не спростовує того факту, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло саме з моменту встановлення такої інвалідності та у відповідності до чинного на той час законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 27.06.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 24.09.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: А.Ю. Коротких

Є.І. Мєзєнцева