Постанова № 76665978, 19.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/1082/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Гулида Р.М., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 809/892/17 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», Публічне акціонерне товариство «ДельтаБанк», про визнання дій протиправними, скасування постанови (суддя І інстанції – Григорук О.Б., місце ухвалення – м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції – 19.12.2017),

встановив:

ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1В.) звернулася в суд з позовом до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (надалі – відповідач, Івано-Франківський МДВС), в якому просила визнати неправомірними дії державного виконавця щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №40370490 від 23.10.2013 та скасувати дану постанову.

Ухвалами від 27.10.2017 та від 06.12.2017 суд першої інстанції залучив до участі в даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ПАТ "Кредитпромбанк" і ПАТ "Дельта Банк".

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить скасувати постанову і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд помилково встановив день вступу виконавчого документа, а саме виконавчого напису нотаріуса від 26.05.2010 року не з самого напису, який набув законної сили в день його вчинення, а з оскарженої постанови державного виконавця, в якій протиправно вказано, що виконавчий документ набув чинності 22.10.2013 року, тобто з дня його пред’явлення до виконання. Таким чином, оскільки на день винесення державним виконавцем оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження закінчився встановлений законом трирічний строк пред’явлення виконавчого напису до виконання, а тому дана постанова є протиправною і підлягає скасуванню. Також позивач зазначає, що станом на 22.10.2013 року ПАТ «Кредитпромбанк» не мало права подавати вказаний напис нотаріуса до виконання, оскільки 27.09.2013 року уклало з ПАТ «ДельтаБанк» договір про продаж кредиту, за яким вона була боржником.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

26.05.2010 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис №1006 про звернення стягнення на предмет іпотеки – вбудованого нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, 4А в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ “Кредитпромбанк”.

22.10.2013 вказаний виконавчий напис № 1006 від 26.05.2010 надійшов на виконання до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції.

23.10.2013 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_3 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40370490 за виконавчим написом №1006 про звернення стягнення на предмет іпотеки – вбудованого нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, 4А в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ “Кредитпромбанк”, та зобов’язано боржника в семиденний термін добровільно виконати дану постанову.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” (тут і далі Закон від 21.04.1999 № 606-XIV, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 17 Закону № 606-XIV передбачено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Частиною 1 статті 19 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Нормами статті 21 Закону № 606-XIV в редакції, чинній на день вчинення виконавчого напису нотаріуса, та статті 22 в редакції, чинній на день винесення державним виконавцем оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження, було встановлено, що інші виконавчі документи, до яких належать виконавчі написи, можуть бути пред’явлені до виконання протягом одного року і даний строк обчислюється з наступного дня після набрання ними юридичної сили (видачі), якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 91 Закону України “Про нотаріат” (в редакції, чинній на час вчинення нотаріусом виконавчого напису № 1006 від 26.05.2010) виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є громадянин, може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років, а з усіх інших вимог - протягом одного року з моменту вчинення виконавчого напису, якщо законом не встановлено інших строків. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Як зазначено вище, заява про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса № 1006 від 26.05.2010 була подана ПАТ “Кредитпромбанк” відповідачу 22.10.2013, а постанову про відкриття виконавчого провадження було винесено 23.10.2017.

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність обґрунтування позивача про закінчення строку пред'явлення виконавчого напису нотаріуса № 1006 від 26.05.2010 для примусового виконання, оскільки статтею 23 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено можливість переривання та поновлення строку давності пред’явлення виконавчого документа до виконання. Натомість, позивач для обрахунку вказаного строку виходив лише із календарного спливу трьохрічного строку, передбаченого статтею 91 Закону України “Про нотаріат”, не врахувавши вимог статті 23 Закону України “Про виконавче провадження” про можливість переривання вказаного строку.

Проаналізувавши наведені вище обставини та норми Закону № 606-XIV, колегія суддів дійшла висновку, що встановлений ним строк пред’явлення до виконання виконавчого напису нотаріуса № 1006 від 26.05.2010 станом на 22.10.2013 року закінчився. А посилання суду першої інстанції на можливість переривання вказаного строку колегія суддів вважає необґрунтованим, скільки під час судового розгляду ніхто з учасників справи не надав жодних доказів цього.

Також, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, ОСОБА_1 не надала жодних пояснень в чому полягає порушення її суб’єктивних прав у зв’язку з прийняттям державним виконавцем зазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження і, як наслідок, позивачем не наведено, а судом не встановлено, порушення прав позивача у правовідносинах з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1006 від 26.05.2010.

Колегія суддів вважає такі мотиви суду першої інстанції помилковими, оскільки будь-які рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця безпосередньо впливають на права, свободи і законні інтереси сторони відповідного виконавчого провадження, а тому така сторона (у спірному випадку боржник ОСОБА_1В.) має право оскаржити і таке право безпосередньо передбачене і гарантоване нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний позов не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як встановив суд, 20.11.2007 між ВАТ “Кредитпромбанк” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №06/34/07-НВ, відповідно до якого ОСОБА_1 надано позику. Цього ж дня між ВАТ “Кредитпромбанк” та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №13/34/І01/07-нв, за яким позивач передала в іпотеку вбудоване нежитлове приміщення площею 264,3 кв. м, яке знаходиться за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, 4А.

Як зазначено вище, 26.05.2010 нотаріусом було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, а 23.10.2013 державним виконавцем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40370490 за вказаним виконавчим написом.

Однак 11.06.2014 державним виконавцем прийнято постанову у виконавчому провадженні ВП № 40370490 про повернення виконавчого документа стягувачу з підстави недостатності коштів від реалізації для задоволення вимог.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказаною постановою припинено будь-які відносини між позивачем та відповідачем, які стосувалися виконання виконавчого напису нотаріуса № 1006 від 26.05.2010. Також колегія суддів зазначає, що оскільки вказане виконавче провадження закінчене (повернуто виконавчий документ), в даному випадку фактично відсутній предмет спору саме щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, в позовній заяві та в судовому засіданні позивач не вказала на протиправність виконавчого напису нотаріуса №1006 від 26.05.2010 та не надала суду жодних доказів його оскарження.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до договору купівлі-продажу права вимоги від 27.09.2013, укладеного з ПАТ “Дельта Банк”, ПАТ “Кредитпромбанк” продало право вимоги за кредитами, виданими його позичальникам, в тому числі ОСОБА_1

В зв’язку з цим за поданням державного виконавця ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.04.2014 в справі №344/5129/14-ц про замінено у виконавчому провадженні ВП №40370490 стягувача ПАТ “Кредитпромбанк” на його правонаступника ПАТ “Дельта Банк”.

А 30.05.2014 ПАТ “Дельта Банк” як новий стягувач отримало свідоцтво про право власності на предмет іпотеки – вбудованого нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, 4А в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1

Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, на час звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом власником вказаного приміщення є ПАТ “Дельта Банк”. Відповідно, якщо позивач вважає, що порушено його право володіння, користування чи розпорядження зазначеним нежитловим приміщенням, то вона не позбавлена права та можливості звернутися в порядку цивільного судочинства з віндикаційним або негаторним позовом до осіб, які, на думку позивача, порушують її права на вказане нерухоме майно, що було об’єктом іпотеки.

Крім цього, суд встановив, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься рішення Івано-Франківського міського суду від 07.07.2015 у справі № 344/16411/14-ц за позовом ПАТ “Дельта Банк” до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном. Цим рішенням, яке набрало законної сили 01.08.2015, суд зобов’язав ОСОБА_1 звільнити вбудоване нежитлове приміщення площею 264,3 кв. м за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, 4А.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця Івано-Франківський МДВС щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №40370490 від 23.10.2013 та скасування даної постанови, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 809/892/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 24.09.2018 року