Постанова № 76665927, 24.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4168/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі: секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

представника 3-ї особи ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року, ухвалену в м.Тернополі під головуванням судді Дерех Н.В., повний текст якої виготовлено та підписано 13.12.2017, у справі за адміністративним позовом Споживчого кооперативу «Олімпія Б» до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Споживчий кооператив «Олімпія Б» звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 від 28 жовтня 2014 року № 16790896 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 на господарське приміщення № 11 по вул. О. Довженка, 22 у м. Тернополі від 20 листопада 2014 року № 17348635.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державним реєстратором речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_6 протиправно здійснено державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на наведені приміщення по вул. О. Довженка, 22 у м. Тернополі, оскільки подані ним документи не давали змоги встановити відповідність заявлених ним прав документам, що їх посвідчують.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач. Просив скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.12.2017 та постановити нове рішення, яким задовольнити позов. При тому вимоги апеляційної скарги обґрунтував з посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року за наслідками розгляду апеляційної скарги СП “Олімпія Б” на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року у справі № 819/1323/17 таку задоволено частково. Скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою частково задоволено позов СП “Олімпія Б”, а саме рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 від 28 жовтня 2014 року № 16790896 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 на господарське приміщення № 11 по вул. О. Довженка, 22 у м. Тернополі від 20 листопада 2014 року № 17348635 скасовано. В решті позову відмовлено.

До Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку статті 323 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з апеляційною скаргою на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року звернувся ОСОБА_3 як учасник справи №819/1323/17, який у жодному судовому засіданні участі не брав. Вважає, що оскільки в матеріалах відсутні покликання про наявність обставин, які би унеможливлювали позивачу звернутись до суду у визначений законом шестимісячний строк, тому позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, на що суди уваги не звернули і з тих підстав вважає, що постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.12.2017 прийнята з порушення норм процесуального права та підлягає скасуванню. Апеляційний суд також уваги на це не звернув, у зв’язку з чим просить скасувати постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.12.2017 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі №819/1323/17, а позов залишити без розгляду.

За змістом частини першої статті 323 КАС України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами глави 1 «Апеляційне провадження».

Відповідно до частин четвертої та п’ятої статті 323 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Як видно з постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018, суд апеляційної інстанції в складі колегії переглянув постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.12.2017 у справі № 819/1323/17 в межах доводів та вимог апеляційної скарги Споживчого кооперативу «Олімпія Б», не перевіряючи судове рішення першої інстанції на предмет строку звернення позивача до адміністративного суду за захистом порушеного права, свободи чи інтересу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, перевіривши встановлені обставин справи, обговоривши апеляційну скаргу ОСОБА_3 в межах її доводів, які не були предметом розгляду суду апеляційної інстанції при розгляді доводів апеляційної скарги СП «Олімпія Б», дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України (в редакції від 03.08.2017), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України (в редакції від 03.08.2017) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України (в редакції від 03.08.2017) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Споживчий кооператив «Олімпія Б» з даним адміністративним позовом звернувся до суду 07 серпня 2017 року, що підтверджується поштовим штриховим ідентифікатором №4602507146974, наявним на конверті, яким надіслано суду позов засобами поштового зв'язку.

У вказаному позові СП «Олімпія Б» просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №16790896 від 28.10.2014 р., прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_6 щодо проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_3. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції щодо проведення державної реєстрації права власності на господарське приміщення № 11 в будинку №22 по вулиці О.Довженка в місті Тернополі за ОСОБА_3.

Позивач також просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та поновити його у зв’язку з тим, що про оскаржувані рішення державного реєстратора, а також про документи, на підставі яких вони були прийняті, позивач дізнався лише 21 квітня 2017 року, після того як ознайомився з матеріалами справи №607/1379/17, в тому числі і з витребуваною судом реєстраційною справою на квартиру №21. При цьому, в силу чинного законодавства інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно видається юридичним та фізичним особам виключно у формі інформаційної довідки, яка містить лише актуальну інформацію про право власності (в даному випадку про відчуження квартири та господарського приміщення згідно договорів дарування ОСОБА_4), навіть після отримання таких інформаційних довідок позивач не міг дізнатись коли, ким, на підставі яких документів було проведено державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу, а відтак не міг знати коли і ким його право було порушено.

Отже, у поданому адміністративному позові предметом оскарження є рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 залишено позовну заяву СП «Олімпія Б» у зв’язку з її недоліками без руху та запропоновану позивачу їх усунути шляхом додання до позову всіх документів, що приєднуються до нього та надання доказу про сплату судового збору.

Після усунення недоліків адміністративного позову, вказаних в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.08.2017 відкрито провадження в адміністративній справі.

25 вересня 2017 року Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради звернулось до суду першої інстанції з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом, вважаючи, що як сам позивач зазначив у позовній заяві, що у січні 2017 року з інформаційної довідки довідався про нібито неправомірне вибуття із його власності нерухомого майна квартири №21 та господарського приміщення №11 по вул.Довженка,22 в м. Тернополі шляхом прийняття рішення нотаріусом (наділеним функцією державного реєстратора) про реєстрацію права власності за ОСОБА_4

Тернопільський окружний адміністративний суд 25 вересня 2017 року протокольною ухвалою, заслухавши пояснення учасників сторін, відмовив у задоволенні клопотання Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду.

Як наведено вище, судом першої інстанції 29.08.2017 було відкрито провадження в даній адміністративній справі.

За змістом статті 107 КАС України (в редакції від 03.08.2017) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі. В ухвалі про відкриття провадження у справі серед іншого зазначається, що за наявності підстав - висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Згідно ст. 293 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Подаючи апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, ОСОБА_3 не подав заперечення на ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі.

Колегія суддів вбачає процесуальне порушення судом першої інстанції при постановленні ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі, яке проявилось в не наведенні висновку суду в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі про причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, однак, як вказує норми ч.2 ст.350 КАС України, вважає, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

З пояснень у позовній заяві СП «Олімпія Б» видно, що членам кооперативу, які не внесли свій пайовий внесок, документи, необхідні для оформлення права власності не видавались. Про деяких з таких членів, а зокрема і ОСОБА_3, голова кооперативу повідомляла реєстраційну службу Тернопільського МУЮ 03.10.2014, а пізніше - 01.06.2016 і управління державної реєстрації Тернопільської міської ради.

30.01.2017, отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав, стало відомо, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23.12.2014 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_7 внесено відомості про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 на підставі договору дарування №1388 від 23.12.2014. Квартира №21 має загальну площу 65,1 кв.м, житлову площу 35,0 кв.м, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 487429161101.

Разом з тим, за квартиру АДРЕСА_3 пайові внески в повному обсязі жодним членом кооперативу сплачені не були, а відтак, ніхто з членів кооперативу не набув права власності на вказану квартиру та не міг розпорядитись нею без згоди кооперативу, в тому числі шляхом її дарування третій особі і зважаючи на те, СК «Олімпія Б» звернувся до Тернопільського міськрайонного суду із віндикаційним позовом про витребування в ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_3 на підставі ст. 387 ЦК України.

Під час розгляду даної справи, враховуючи, що документи, на підставі яких оформлено право власності, не знаходяться у вільному доступі, Тернопільським міськрайонним судом було задоволено клопотання СК «Олімпія Б» про витребування з Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради реєстраційну справу щодо квартири АДРЕСА_3 (ухвала від 06.02.2017 у справі №607/1379/17).

21 квітня 2017 року представник СК «Олімпія Б» ознайомилась з матеріалами справи №607/1379/17, а також із витребуваною судом реєстраційною справою, і лише після ознайомлення із даною справою позивачу стало відомо, що 28 жовтні 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_6 прийнято рішення пре державну реєстрацію прав та їх обтяжень №16790896 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру №21 за ОСОБА_3, а також стало відомо на підставі яких саме документів державний реєстратор здійснив державну реєстрацію права власності на квартиру №21 по вул. Довженка в м. Тернополі за членом кооперативу ОСОБА_3

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду, зокрема, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформовану 30.01.2017, з якої видно, що до вказаного реєстру 23.12.2014 приватним нотаріусом внесено відомості про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_4; ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.02.2017 у справі №607/1379/17 про забезпечення доказів; супровідний лист Управління державної реєстрації від 21.02.2017 №552/28 про надіслання Тернопільському міськрайонному суду копії реєстраційної справи №487429161101 за адресою нерухомого майна: м.Тернопіль, вул.Довженка, 22/21; заяву СП «Олімпія Б» із записом про ознайомлення 21.04.2017 з матеріалами справи.

Зважаючи на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що позивач, починаючи з 21.04.2017, після ознайомлення з витребуваною судом реєстраційною справою, довідався, що 28 жовтні 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято на підставі поданих документів рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №16790896 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру №21 за ОСОБА_3, а отже з цієї дати розпочинається відлік строку звернення до суду з адміністративним позовом, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

В судовому засіданні, яке проведено 17.09.2018, ОСОБА_3 та представник третьої особи ОСОБА_4 звернули увагу суду на необхідність закриття провадження також і з підстав порушення судом правил предметної юрисдикції, вважаючи, що спірні правовідносини пов'язані із реєстрацією майнових прав, і за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим та не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів апеляційного суду з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Стаття 2 КАС України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду та розгляду справи судом першої інстанції, визначає, що завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час вирішення цієї справи судом першої інстанцій, справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України у цій же редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За правилами частини першої статті 17 КАС України в зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судом першої інстанції належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Відкриваючи 29.08.2017 провадження в адміністративній справі №819/1323/17, суд першої інстанції встановив, що спір виник із публічно-правових відносин, у яких однією із сторін є суб’єкт владних повноважень.

Слід зазначити, що юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір поширюється не тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач оспорює дії державного реєстратора речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_6 щодо здійснення дій з державної реєстрації за ОСОБА_3 права власності на квартиру та господарське приміщення, оскільки подані ним документи не давали змоги встановити відповідність заявлених ним прав документам, що їх посвідчують.

За наведених обставин, беручи до уваги характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, можна дійти висновку, що позовна заява не містить вимог щодо захисту цивільного права, натомість позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора речових прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на квартиру та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 на господарське приміщення, вважаючи, що державним реєстратором порушено процедуру державної реєстрації з огляду на подані заявником документи, які не давали змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Тобто у цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт, на якого відповідно покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відсутні підстави для закриття провадження у справі з питань предметної юрисдикції, які на думку третіх осіб порушені судом першої інстанції.

Вказаний висновок зроблений колегією суддів апеляційного суду з урахуванням правової позиції, висвітленої у постановах ОСОБА_8 Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 802/1792/17-а, від 14 березня 2018 року у справі № 396/2550/17, від 04 квітня 2018 року у справах за номерами: 817/1048/16, 826/9928/15, 817/567/16.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Таким чином, перевіривши матеріали справи, в тому числі протокольну ухвалу суду про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду через пропуск строку звернення до адміністративного суду, пояснення сторін та доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд), одним із аспектів якого є доступ до суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято до розгляду та розглянуто по суті позовні вимоги з дотриманням норм процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції, які наведені в апеляційній скарзі, не відносяться до повноважень суду апеляційної інстанції в розумінні статті 323 Кодексу адміністративного судочинства, а тому вказані доводи апеляції колегія суддів вважає безпідставними.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 323, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року у справі № 819/1323/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_9 судді ОСОБА_10 ОСОБА_11 Повне судове рішення складено 25.09.2018.