Ухвала суду № 76665760, 14.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/1698/17 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 11-кп/783/350/18 Доповідач: Белена А. В.

Категорія: ст. 286 ч.2 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - Белени А.В.,

суддів - Головатого В.Я., Маліновської- Микич О.В.,

секретаря судового засідання - Щербая В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12016140090002993 за апеляційною скаргою захисника – адвоката ОСОБА_1, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, на вирок Галицького районного суд м.Львова від 01.03.2018 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого ПП “МонАві” на посаді керівника відділу продажу, раніше не судимого, одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

за участю :

прокурора – Войценка А.І.,

неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_3

представник неповнолітнього потерпілого -ОСОБА_4

представника неповнолітнього потерпілого - адвоката ОСОБА_5,

захисника - адвоката – ОСОБА_1,

встановила:

Захисник – адвокат ОСОБА_1, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу на вирок Галицького районного суду м. Львова від 01.03.2018 року, яким засуджено ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від призначеного основного покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п. п. 1-2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Звільнено ОСОБА_2 від призначеного за цим вироком основного та додаткового покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа, який не заявляє самостійних вимог на предмет спору страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3,І. 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_2 – відмовлено.

Стягнутоо з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз.

Вирішено питання з речовими доказами в порядку ст.100 КПК України

На вирок суду першої інстанції подав апеляційну скаргу захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_1, який просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_2 і відмовити в задоволені цивільного позову в повному обсязі.

Апелянт вважає, що вирок підлягає скасуванню через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків вироку фактичним обставинам, істотне порушення вимог КПК, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що обов’язковою ознакою кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України є заподіяння потерпілому шкоди, а саме тяжкого тілесного ушкодження. Однак таке стороною обвинувачення не доведено, оскільки у висновку експерта № 539/16 від 25.01.2017 року чітко вказано, що в медичних документах немає об’єктивних даних , яким чином та від дії яких предметів розвинулося ушкодження підколінної артерії по типу «роздавлення», не виключено, що ушкодження артерії могло бути наслідком дії кісткового уламка з переломом нижньої третини стегнової кістки або за інших обставин.

За таких обставин ОСОБА_2 має бути виправданий, оскільки стороною обвинувачення не доведено належних та допустимих доказів вини ОСОБА_2 в нанесені тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, причинного зв’язку між діями ОСОБА_2П та самою ДТП і наслідками ДТП, а також шкоди заподіяної потерпілому.

Апелянт покликається, що висновком суду не підтверджено вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень обвинуваченого., що є обов’язковою ознакою кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України. Всі сумніви по справі повинні трактуватися на користь обвинуваченого.

Апелянт наголошує, що потерпілого після ДТП переміщували свідки, потім працівники швидкої допомоги без належного фіксування потерпілого. Вподальшому були проведені операції та виявлено залишення шурупів, які перешкодили нормальному функціонуванню організму. Таким чином у висновку експерта не вказано, що причинами отриманих травм є дії ОСОБА_2, а не халатність лікарів.

Також не взято до уваги, що потерпілий, який немає водійських прав, їхав мотоциклом, яким не вмів добре керувати, при цьому заздалегідь бачив транспортний засіб ОСОБА_2, однак не здійснив необхідних маневрів у відповідності до правил дорожнього руху, тобто не застосував гальмування хоча мав для цього необхідний час.

Висновок суду не підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду, тобто не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_7 по місцю проживання характеризується позитивно, підтримує добрі відносини в сім’ї та із сусідами. На роботі його також характеризують з позитивної сторони, як спеціаліста та колегу.

Щодо неповноти судового засідання то свої вимоги в цій частині апелянт мотивує тим, що в суді першої інстанції було відхилено клопотання про допит експерта, який надав висновок № 539/16 від 25.01.2017 року (т.1 а.с.226-232), який би міг пояснити механізм пошкодження підколінної артерії потерпілого, часу , протягом якого розвивається гостра ішемія кінцівки після пошкодження артерії, що має істотне значення та впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення ч.2 ст. 286 КК України. Також в суді не з’ясовано чи вміє потерпілий керувати мотоциклом, застосовувати гальмування при виникненні небезпеки, оскільки потерпілий проїхав від моменту зіткнення ще 18 метрів, а цього достатньо для зупинки мотоциклу, або здійснення маневру об’їзду. Потерпілий надав покази, що він не здійснював гальмування і це могло бути наслідком відсутності прав на водіння мотоциклом. Крім того не було допитано власника мотоциклу щодо встановлення дійсної марки мотоциклу, оскільки в справі існують різні її моделі.

Апелянт звертає увагу, що стороною обвинувачення надано суду неналежні докази, а саме протокол огляду місця ДТП від 23.08.2016 року № 1/775, 1/776 та висновки експертиз в яких зазначено невірна марка мотоциклу, що є порушенням норм КПК України.

Цивільний позов, який судом першої інстанції задоволений частково, в сумі 50000 гривень, апелянт вважає необґрунтованим враховуючи доводи викладені вище.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.07.2016 року приблизно о 12 год. 00 хв., ОСОБА_2 керував автомобілем марки «Мазда 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, у м. Львові по вул. Під Дубом в напрямку вул. Замарстинівської зі сторони пр. ОСОБА_8. При наближені до нерегульованого перехрестя з вул. Замарстинівської, порушив вимоги Р.1 п. 1.5; Р.2 п. 2.3 (б,д); Р.16 п.16.11 та вимоги дорожнього знаку 2.1 (дод. 1.) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №136 від 06.03.2013 р. Порушення виразились в тому, що він був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, створив загрозу безпеці дорожнього руху. При виїзді із другорядної дороги, не надав дорогу мотоциклу марки “GEON AERO 200”, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням неповнолітнього ОСОБА_3, який рухався по вул. Замарстинівській в напрямку центральної частини міста та мав перевагу в русі, що призвело до настання зіткнення транспортних засобів.

У результаті порушення водієм ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху України потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому нижньої третини правої стегнової кістки, контузії судинно-нервового пучка, у зв’язку з чим була проведена хірургічна операція: закрита репозиція, метало-остеосинтез перелому стегнової кістки, виявлено кістково-хрящовий фрагмент в суглобовій щілині колінного суглобу, який видалено. Після проведення операції у зв’язку з наростанням явищ ішемії правої гомілки та стопи, 12.07.2016 р. була проведена повторна хіругічна операція: ревізія артерій правої нижньої кінцівки, автовенознестегново-задньогомілкове протезування, під час якої виявлено дефект підколінної артерії по типу “роздавлення” нижче колінного суглобу. В подальшому у ОСОБА_3 розвинулись ознаки гострої ниркової недостатності, множинні некрози м’яких тканин правої гомілки, у зв’язку з чим проводились хірургічні втручання – некректомії правої гомілки, аутодермопластика, а також розвинулись посттравматична невропатія (неврит) сідничного нерву, постгеморагічна анемія, вторинний імунодефіцитний стан. При додатковому описі рентгенограм ОСОБА_3 рентгенологом-консультантом КЗ ЛОР ЛОБ СМЕ відмічено наявність перелому дистальної (нижньої) частини стегнової кістки зі зміщенням дистального відламку допереду та вверх, ознаки вивиху наколінника, а також підвивих в таранно-п’ятковому суглобі правої стопи. Дані ушкодження у ОСОБА_3 є спричинені 12.07.2016 р.внаслідок ДТП. Закритий перелом правої стегнової кістки, вивих надколінника, підвивих в таранно-п’ятковому суглобі правої стопи відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я. Травматичне ушкодження правої підколінної артерії по типу “роздавлення”, ускладнене порушенням регіонарного кровообігу – гострою ішемією правої нижньої кінцівки з формуванням множинних некрозів м’яких тканин правої гомілки та розвитком гострої ниркової недостатності, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.

Заслухавши доповідача, думку захисника обвинуваченого – адвокат ОСОБА_1 про задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, думку неповнолітнього потерпілого та його представників: ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_5 про залишення без задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого, міркування прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_1, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.404 КПК України судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України, при вказаних у вироку обставинах, доведена повністю.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, вчинено за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи

Покликання апелянта – адвоката ОСОБА_1 на недопустимість доказу в справі, а саме невірне зазначення марки транспортного засобу мотоциклу потерпілого, то дане питання було предметом розгляду в суді першої інстанції і судом обґрунтовано зазначено про описку, яка не впливає на суть висновку щодо транспортного засобу, яким керував потерпілий, оскільки в описовій частині марка мотоциклу вказана вірно.

Також судом першої інстанції детально обґрунтовано причинно-наслідковий зв’язок між дорожньо-транспортною пригодою та травмами отриманими потерпілим внаслідок ДТП, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №539/16 від 25.01.2017 р., відповідно до згідно даних медичних документів у неповнолітнього ОСОБА_3 при поступленні в лікарню КМДКЛ м.Львова 12.07.2016 року малися наступні ушкодження: закритий уламковий перелом нижньої третини правої стегнової кістки, контузія судинно-нервового пучка, у зв’язку з чим була проведена хірургічна операція: закрита репозиція, метало-остеосинтез перелому стегнової кістки, виявлено кістково-хрящовий фрагмент в суглобовій щілині колінного суглобу, який видалено. Після проведення операції у зв’язку з наростанням явищ ішемії правої гомілки та стопи, 12.07.2016 р. була проведена повторна хіругічна операція: ревізія артерій правої нижньої кінцівки, автовенознестегново-задньогомілкове протезування, під час якої виявлено дефект підколінної артерії по типу “роздавлення” нижче колінного суглобу. В подальшому у ОСОБА_3 розвинулись ознаки гострої ниркової недостатності, множинні некрози м’яких тканин правої гомілки, у зв’язку з ч им проводились хірургічні втручання – некректомії правої гомілки, аутодермопластика, а також розвинулись посттравматична невропатія (неврит) сідничного нерву, постгеморагічна анемія, вторинний імунодефіцитний стан. При додатковому описі рентгенограм ОСОБА_3 рентгенологом-консультантом КЗ ЛОР ЛОБ СМЕ відмічено наявність перелому дистальної (нижньої) частини стегнової кістки зі зміщенням дистального відламку допереду та вверх, ознаки вивиху наколінника, а також підвивих в таранно-п’ятковому суглобі правої стопи. Дані ушкодження у ОСОБА_3 є наслідком контактів нижньої третини правого стегна, правого колінного суглобу та правої стопи з тупими предметами, могли бути спричинені 12.07.2016 р. під час ДТП – автонаїзді легкового автомобіля справа при обставинах, вказаних в постанові. У зв’язку з тим, що в медичних документах немає опису ушкоджень на шкірних покровах нижньої кінцівки та на інших ділянках тіла не проводилось дослідження одягу потерпілого, в якому він знаходився під час ДТП, є недостатнім опис характеру перелому стегнової кістки в медичних документах та при описі рентгенограм, судово-медична експертиза призначена через тривалий термін у зв’язку з чим не проводився огляд потерпілого судово-медичним експертом під час знаходження у стаціонарі після отримання травми тіла, категорично визначити місце прикладання сили, яке спричинило перелом правої стегнової кістки, немає можливості. Закритий перелом правої стегнової кістки, вивих надколінника, підвивих в таранно-п’ятковому суглобі правої стопи відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я. Травматичне ушкодження правої підколінної артерії по типу “роздавлення”, ускладнене порушенням регіонарного кровообігу – гострою ішемією правої нижньої кінцівки з формуванням множинних некрозів м’яких тканин правої гомілки та розвитком гострої ниркової недостатності, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння. В медичних документах немає об’єктивних даних, яким чином та від дії яких предметів розвинулось ушкодження підколінної артерії по типу «роздавлення», не виключно, що ушкодження артерії могло бути наслідком дії кісткового уламка з перелому нижньої третини стегнової кістки або за інших обставин. (т.1 а.с.226-232).

Апеляційні вимоги адвокат ОСОБА_1 про відмову в задоволені цивільного позову в повному обсязі не знайшли підтвердження, оскільки судом першої інстанції це питання було ретельно досліджено, зокрема відмовлено в задоволені цивільного позову в частині відшкодування заданих матеріальних збитків, оскільки безпосередньо неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 такі витрати особисто не поніс, а його батьки по даному кримінальному провадженню цивільний позов не заявляли, однак їм було роз’яснено, що по цьому питанню вони можуть звернутися в порядку цивільного судочинства.

Часткове ж задоволення цивільного позову, в частині стягнення моральної шкоди в сумі 50000 гривень та кошти понесені за проведення експертиз по справі, у вироку обгрунтовато тим, що потерпілий внаслідок кримінального правопорушення після ДТП відчував нестерпні болі, довгий період проходив лікування і надалі лікується, змушений буде проходити періодичні реабілітації, переніс стресову ситуацію. Зазнав вимушених змін у життєвих стосунках. Втратив душевну рівновагу та нормальні життєві зв’язки. Йому доведеться додавати зусиль для відновлення попереднього стану і організації свого життя. Потерпілий був позбавлений звичайного укладу життя, тривалий час відчував і досі відчуває постійні болі, пересувається на милицях. Все це завдало потерпілому моральних страждань, крім того судом першої інстанції при прийняті рішення було враховано, зокрема і конкретні обставини справи, характер правопорушення, матеріальний стан обвинуваченого, який працює, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Крім того проаналізовано та досліджено наявні в справі докази, які перевірені в судовому засіданні суду першої інстанції , враховано дані протоколів огляду місця події, протоколів проведення слідчих експериментів, покази неповнолітнього потерпілого, висновки експертів, яким було надано належну правову оцінку у вироку, по даній справі були проведені всі можливі експертизи з врахуванням всіх наявних доказів у справі.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно був застосований закон України про кримінальну відповідальність, а тому не вбачає невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції належним чином врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, зокрема, що вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжкого злочину, пом’якшуючи чи обтяжуючих вину обставин суд не зазначено, однак враховано, що ОСОБА_2 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження.

Призначене ОСОБА_2 покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки є обґрунтованим, як і застосування до обвинуваченого п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році»

Колегія суддів, враховуючи вищевказане, не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_1

Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_1– залишити без задоволення.

Вирок Галицького районного суд м.Львова від 01.03.2018 року у кримінальному відносно ОСОБА_2, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: