Ухвала суду № 76665503, 14.09.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2500/18

Провадження № 2/206/877/18

ОКРЕМА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2018 Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі

головуючий суддя: Маштак К.С.,

за участю

секретаря судового засідання Стахів О.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс», Самарського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні майном та звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс», Самарського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні майном та звільнення майна з-під арешту.

Вимоги позивача були обґрунтовані тим, що у межах виконавчого провадження № 21097275 відкритого на підставі виконавчого листа № 2-6506, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 49218,87, було накладено арешт на майно позивача, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Позивач просила зняти вказане обтяження з тих причин, що стягувач за виконавчим листом пропустив строк повторного пред’явлення (стягувачу було повернуто виконавчий лист на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження») до виконання виконавчого листа, а матеріали самого провадження було знищено, більш того, жодного виклику/повідомлення за весь час виконання рішення суду позивач не отримувала.

За результатами розгляду даної цивільної справи судом було відмовлено у задоволенні позову.

Між тим, під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що згідно інформаційної довідки про стан виконавчого провадження № 21097275 від 25.10.2017 з виконання виконавчого листа № 2-6506, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 49218,87 грн., вбачається, що 26.08.2010 державним виконавцем Ващинською Мариною Миколаївною (орган ДВС, до якого надійшов на виконання виконавчий документ: Самарський ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області) було відкрито виконавче провадження з накладенням арешту на майно боржника, 10.11.2010 направлено запити для з’ясування майнового стану боржника, прийнято постанову про розшук майна боржника, в зв’язку із чим, виконавче провадження було зупинено, під час проведення виконавчих дій державним виконавцем було з’ясовано, що у боржника відсутнє майно на яке можливо було звернути стягнення і всі заходи по розшуку такого майна виявились безрезультатними, у зв’язку із чим, 06.11.2013 виконавчий лист було повернено стягувачу державним виконавцем Литовченко Кирилом Юрійовичем.

Ухвалою 01.02.2012 Шевченківського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2010 за позовом ТОВ «Житловий альянс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення сум залишено без задоволення (а.с. 76-77).

В той же час, 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 є власністю ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16.11.2006 зареєстрованого 20.01.2007 КП «ДМБТІ», та об’єктом обтяження за постановою державного виконавця Самарського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 26.08.2010, ВП № 21097275, що підтверджується копією свідоцтва, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.01.2007, та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єктів № 103062194 від 08.11.2017 (а.с. 9-10).

Таким чином, на момент повернення виконавчого листа стягувачу, у позивача, як боржника за виконавчим листом на праві власності перебувало (та перебуває) нерухоме майно.

Крім того, остання мала постійне місце проживаня та реєстрації у вказаній квартирі.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» у редакції, яка діяла на момент повернення виконавчого листа стягувачу (далі - Закон), у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Частиною 1 ст. 63 Закону передбачено, що звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Частиною 2 ст. 62 Закону встановлено, що нерухоме майно реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

При цьому, ч. 6 ст. 52 закону передбачала, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з

урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Таким чином, вказаними нормами передбачено порядок вчинення дій державним виконавцем, у разі наявності у власності боржника нерухомого майна, з метою виконання судового рішення.

Також законодавцем передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними – п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що у даному конкретному випадку мало місце умисне невиконання рішення суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були державними виконавцями Самарського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції, оскільки позивач будучи боржником за вказаним вище виконавчим провадженням була, також, і власником нерухомого майна, яке мало бути реалізовано, з метою виконання рішення суду, однак виконавчий лист було безпідставно повернуто стягувачу без виконання.

Так, у постанові Пленуму ВСУ від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» роз’яснено, що у мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини.

Так, рішенням від 27.11.2008 у справі «Крутько проти України» (№2), Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження (див. «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (no.1) (GC), no. 36813/97, п.197 ЄСПЛ 2006). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «ОСОБА_7 проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998*II, п. 35, та «Сіка проти Словакії» (Sica v. Slovakia), №2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).

Застосовуючи процедуру «пілотного рішення» у справі «ОСОБА_8 проти України» (рішення від 15.10.2009, остаточне від 15.01.2010) Європейський суд з прав людини знову констатував, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «ОСОБА_9 проти Італії» ( Immobiliare Saffi v. Italy), (GC), №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачене першим реченням першого пункту статті 1 Протоколу №1 (див. рішення у справі Войтенка, п. 53). Разом з тим, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19.03.1997 в справі «Горнсбі проти Греції»).

Отже, виконання судового рішення це остаточна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, тому невиконання судових рішень, що є остаточними, обов’язковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Виходячи зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.1950, права людини вважаються захищеними лише після повного виконання рішення суду. Невиконання судового рішення є порушенням права особи на суд і стаття 6 Конвенції втрачає свій сенс.

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11.12.2008 в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Таким чином, бездіяльність державних виконавців, уповноважених законодавчо, у межах своїх прав та обов’язків, здійснювати дії з метою виконання рішення суду, призвели до невиконання судового акту, що по своїй суті підриває авторитет судової влади, державної виконавчої служби, та зневільовує сутність діяльність таких органів.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність в бездіяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були державними виконавцями Самарського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції порушення законодавства та ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 262 ЦПК України суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Виходячи з вищевикладеного, суд з метою запобігання подібних порушень, допущених посадовими особами Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області Міністерства Юстиції України, в тому числі, державними виконавцями Ващинською Мариною Миколаївно та Литовченко Кирилом Юрійовичем, у подальшому, вважає за необхідне повідомити начальника ГТУЮ у Дніпропетровській області для вжиття відповідних заходів реагування з метою запобігання подібних порушень, а також прокурора Дніпропетровської області, з метою організації та забезпечення внесення відповідних відомостей уповноваженою особою до ЄРДР.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 260, 262, 264, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Про викладені в описовій та мотивувальній частинах окремої ухвали порушення законодавства, допущені посадовими особами Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області Міністерства Юстиції України, в тому числі, державними виконавцями Ващинською Мариною Миколаївно та Литовченко Кирилом Юрійовичем, довести до відома начальника Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_10 для вжиття відповідних заходів реагування з метою запобігання подібних порушень у подальшому та притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, а також прокурора Дніпропетровської області Матвійчука Віктора Володимировича, з метою організації та забезпечення внесення відповідних відомостей уповноваженою особою до Єдиного реєстру досудових розслідувань, початку розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей направити до Самарського районного суду м. Дніпропетровська витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Про вжиті заходи на виконання даної окремої ухвали повідомити Самарський районний суд м. Дніпропетровська не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціювання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне судове рішення у формі ухвали складено 19.09.2018.

Суддя К.С. Маштак