Постанова № 76663060, 13.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/2215/14 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.

Провадження № 22-ц/783/7004/17 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м.Львів

Справа № 454/2215/14

Провадження № 22-ц/783/7004/17

Апеляційний суд Львівської області в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого Приколоти Т.І.,

суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретар Іванова О.О

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Сокальського районного суду Львівської області, ухваленого у м. Сокалі 27 червня 2017 року (суддя Веремчук О.А. )

у справі

за позовом ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 до ОСОБА_4, з участю третьої особи Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області, про поділ житлового будинку в натурі, припинення права спільної часткової власності на будинок, визнання права власності , визнання недійсним та скасування державного акту про право приватної власності на землю та припинення права власності , стягнення судових витрат, -

встановив:

ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4, про поділ житлового будинку в натурі, припинення права спільної часткової власності на будинок, визнання права власності, визнання недійсним та скасування державного акту про право приватної власності на землю та припинення права власності, стягнення судових витрат. В обгрунтування позову посилається на те, що відповідно до рішення Сокальського районного суду Львівської області від 5 серпня 2008 року до неї перейшло право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 2 березня 2009 року. Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 22 вересня 2010 року рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено в силі . Право власності на 1/2 ідеальну частину спірного житлового будинку зареєстровано на ім»я позивача в ДКП ЛОР «Червоноградське МБТІ» 5 травня 2009 року за реєстраційним № 3238756 на підставі рішення суду. Після проведеної реєстрації, рішенням виконкому Острівської сільської ради № 360 від 14 травня 2009 року частині будинку, що належить їй на праві власності присвоєно окрему поштову адресу: АДРЕСА_1. Незважаючи на те, що батьки сторін ще за життя провели розподіл будинку між сторонами і що вона фактично користувалася другим поверхом, а відповідач першим поверхом , які обладнані окремими виходами, після визнання права власності на 1/2 ідеальну частину будинку за позивачем, між нею та відповідачем виникають постійні конфлікти з приводу користування будинком, оскільки, він не визнає її права на будинок і чинить перешкоди в користуванні таким. З цього приводу вона неодноразово зверталася з заявами в Сокальський РВ ГУМВСУ у Львівській області. Вказує, що відповідач на даний час обмежив доступ до будинку в цілому, замурувавши вхід до частини будинку. Зазначає, що не може дійти згоди з відповідачем з приводу розподілу будинку між ними, а тому будинок в натурі між ними, як співвласниками, не поділено. Договір про поділ майна не укладався, домовленостей щодо порядку володіння та користування спільним майном з не досягнуто. Стверджує, що не може безперешкодно здійснювати своє право власності на належну їй частку вказаного майна. Просила виділити їй із спільної часткової власності в натурі 1/2 частину житлового будинку на АДРЕСА_1 та належних до нього господарських будівель, що відповідає частці в спільній частковій власності на житловий будинок, а також припинити право спільної часткової власності на спірний будинок, визнати за нею право власності на будинок

В подальшому позивач ОСОБА_3 подала заяву від 16 липня 2015 року про збільшення позовних вимог, зокрема просили суд виділити ОСОБА_3 із спільної часткової власності в натурі 1/2 частину житлового будинку на вілиці АДРЕСА_1 та належних до нього господарських будівель, припинити право спільної часткової власності сторін на будинок, визнати за ОСОБА_3 право власності спірне житло з належними господарськими будівлями, визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 2 липня 2009 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010946101262 та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, надану для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0, 2500 га за ОСОБА_4, припинити право особистої власності відповідача на земельну ділянку, надану для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0, 2500 га .

Рішенням суду позов задоволено.

Ухвалено виділити ОСОБА_3 із спільної часткової власності в натурі 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та належних до нього господарських будівель згідно другого варіанту розподілу даного будинковолодіння між двома співвласниками (позивачем та відповідачем) в однакових частках : на першому поверсі будинку наступні приміщення : приміщення №1 коридор площею 4,5 кв.м ; приміщення №2 коридор зі сходовою кліткою площею 6,3 кв.м; приміщення №3 коридор площею 1,5 кв.м; приміщення №4 санвузол суміщений площею 3,4 кв.м; приміщення №5 кухня площею 9,8 кв.м; приміщення №6 житлова кімната площею 20 кв.м. На другому поверсі будинку наступні приміщення : приміщення №12 коридор площею 3,4 кв.м; приміщення №13 коридор площею 1,5 кв.м; приміщення №14 житлова кімната площею 13,8 кв.м; приміщення №15 житлова кімната площею 20,7 кв.м; погріб під будинком , 1/2 сараю «Б», гараж «В», ворота «2» та огорожу «1». Криницю «К» залишено в спільному користуванні.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на спірний житловий будинок з належними господарськими будівлями згідно другого варіанту розподілу будинковолодіння між двома співвласниками в однакових частках.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 грошову компенсацію як вартість доплати за зменшення частки позивача в площі будинку згідно другого варіанту розподілу будинковолодіння між двома співвласниками в сумі 26 700 грн.

Ухвалено визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 2 липня 2009 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010946101262 та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, надану для будівництва , обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0, 2500 га за ОСОБА_4

Припинено право особистої власності ОСОБА_4 на земельну ділянку , надану для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0, 2500 га .

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_4 Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не дослідив усі фактичні обставини справи та не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду.Зазначає, що він провів капітальний ремонт будинку, а тому слід змінити реальні частки співвласників при розподілі будинку. Позивач не брала участі в ремонті будинку, а хоче частину будинку на першому поверсі, тобто позивач хоче за рахунок відповідача збагатитися. Просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 червня 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень ст. ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб ( співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно із ч.1 ст. 366 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України здійснення права спільної часткової власності здійснюється співвласнтками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю . Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно із ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст.120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірі встановленому договором.

Відповідно до рішення Сокальського районного суду Львівської області від 5 серпня 2008 року до позивача перейшло право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1. Рішення суду набрало законної сили.

Із звіту ТзОВ «Інвестиційна група «Захід» від 22 січня 2015 року № 02/15 вбачається, що на виконання ухвали Сокальського районного суду від 31 жовтня 2014 року подано три варіанти розподілу будинку з розрахунком доплати грошової компенсації за зайву площу, визначено вартість будинку.

З витягу КП ЛОР Червоноградське МБТІ № 22633251 від 5 травня 2009 року вбачається, що ОСОБА_3 належить на праві спільної часткової власності 1/2 частина житлового будинку на АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Острівської сільської ради Сокальського району №360 від 14 травня 2009 року частині будинку, що належить ОСОБА_3 на праві власності, присвоєно окрему поштову адресу АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Острівської сільської ради Сокальського району №416 від 15 квітня 2014 року надано згоду на проведення реального розподілу будинку, що належить сторонам на праві власності.

На підставі аналізу наявних у справі доказів, зокрема на підставі аналізу поданих трьох варіантів розподілу будинку відповідно до звіту ТзОВ «Інвестиційна група «Захід» від 22 січня 2015 року № 02/15 та з урахуванням вартості доплати грошової компенсації за зайву площу, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_3 належить виділити із спільної часткової власності в натурі 1/2 частину житлового будинку на АДРЕСА_1 та належних до нього господарських будівель згідно другого варіанту розподілу даного будинковолодіння між двома співвласниками ( позивачем та відповідачем) в однакових частках: на першому поверсі будинку наступні приміщення: приміщення №1 коридор площею 4,5 кв.м; приміщення №2 коридор зі сходовою кліткою площею 6,3 кв.м; приміщення №3 коридор площею 1,5 кв.м; приміщення №4 санвузол суміщений площею 3,4 кв.м; приміщення №5 кухня площею 9,8 кв.м; приміщення №6 житлова кімната площею 20,0 кв.м. На другому поверсі будинку наступні приміщення: приміщення №12 коридор площею 3,4 кв.м; приміщення №13 коридор площею 1,5 кв.м; приміщення №14 житлова кімната площею 13,8 кв.м; приміщення №15 житлова кімната площею 20,7 кв.м; погріб під будинком, 1/2 сараю «Б», гараж «В», ворота «2» та огорожу «1». Криницю «К» залишено в спільному користуванні сторін.

Судом ухвалено визнати за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 з належними господарськими будівлями згідно другого варіанту розподілу даного будинковолодіння між двома співвласниками ( позивачем та відповідачем) в однакових частках : на першому поверсі будинку наступні приміщення: приміщення №7 коридор зі сходовою кліткою площею 6,7 кв.м ; приміщення №8 коридор площею 5,1 кв.м; приміщення №9 кухня площею 3,1 кв.м; приміщення №10 санвузол суміщений площею 3,1 кв.м; приміщення №11 житлова кімната площею 20 кв.м. На другому поверсі будинку наступні приміщення: приміщення №16 коридор зі сходовою кліткою площею 13,5 кв.м; приміщення №17 коридор площею 14,9 кв.м; приміщення №18 житлова кімната площею 14,9 кв.м; приміщення №19 вбиральня площею 1 кв.м; приміщення №20 житлова кімната площею 19,3 кв.м; 1/2 сараю «Б», літню кухню «Г» з прибудовою до неї »г», сарай «Ж», ворота «2» та погріб на вулиці «Д». Криницю «К» залишено в спільному користуванні.

Даний варіант розподілу будинку враховує інтереси обох сторін в користуванні приміщенням з розподілом будинку по частині по поверхах з можливістю влаштування окремих входів до будинку .

Також, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 грошової компенсації, як вартість доплати за зменшення частки позивача в площі будинку згідно другого варіанту розподілу даного будинковолодіння між двома співвласниками в сумі 26 700 гривень.

Є встановленим, що даний будинок фактично є поділений між сторонами та відповідно до рішення виконавчого комітету Острівської сільської ради Сокальського району №360 від 14 травня 2009 року частині будинку, що належить ОСОБА_3 на праві власності присвоєно окрему поштову адресу: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.4 ст. 120 ЗК України вбачається, що у разі набуття права власності на жилий будинок кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку.

Встановлено, що позивач є власником відповідно до рішення Сокальського районного суду Львівської області від 5 серпня 2008 року 1/2 ідеальної частини житлового будинку , що знаходиться по вул. АДРЕСА_1, то відповідно вона має право на визнання за нею права на частину земельної ділянки пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку.

Беручи до уваги вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, про визнання недійсним та скасування Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 2 липня 2009 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010946101262 та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, надану для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0, 2500 га за ОСОБА_4 з припиненням права особистої власності відповідача на земельну ділянку, надану для будівництва, обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0, 2500 га .

З висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и в:

Залишити рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 червня 2017 року без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 18 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді