Ухвала суду № 76663047, 11.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/5386/15-к Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 11-кп/783/716/17 Доповідач: Белена А. В.

Категорія ст. 286 ч. 2 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - Белени А.В.,

суддів - Головатого В.Я., Партики І.В.

секретаря судового засідання - Проворної Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12014140110002825 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.05.2017 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, військовозобов’язаного, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого вироком Дрогобицького міськрайонного суду від 28.03.2014 року за ч.2 ст.289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим терміном 1 рік 6 місяців,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю:

прокурора - Войценка А.І.,

встановила:

Обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.05.2017 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, з позбавленням права керувати транспортним засобами на строк 3 роки.

Відповідно до ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднано не відбуте покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.03.2014 року і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортним засобами на строк 3 роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахується з часу його затримання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній – застава.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави витрати, за проведення експертиз на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування, на загальну суму 5731,50 грн.

У відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України зараховано обвинуваченому ОСОБА_1 в строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення з 30.07.2015 року по 03.08.2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речовий доказ транспортний засіб «АUDI 80» реєстраційний номер ОСОБА_2 RР 36756, повернуто власнику ОСОБА_1

Після вступу вироку в законну силу повинно бути повернуто заставодавцю, внесену на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області, заставу за обвинуваченого ОСОБА_1 в розмірі - 25 000 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції для повного, всебічного, об’єктивного розгляду справи та призначення судом по справі проведення додаткових експертиз.

Апелянт покликається на те, що свою вину в скоєному визнав частково. Наполягає, що на момент скоєння ДТП керував автомобілем будучи в тверезому стані, об’їжджав яму коли побачив пішохода, який вибіг на дорогу, перетинав її під кутом та був в нетверезому стані. Відразу почав гальмувати, викрутив руль правим боком однак зачепив та збив пішохода, бо той зупинися на проїжджій частині. Зупинивши автомобіль пішов до пішохода, викликав швидку допомогу та очікував працівників поліції. Гальмівний шлях на дорозі був. Поки працівники поліції проводили всі дії випив кока-колу та пиво, бо був схвильований за пішохода, але коли був за кермом то був тверезим.

Апелянт наголошує, що у нього не були забрані для експертизи біологічне середовище, а лише йому надали в лікарні дихати в трубочку, а такий прилад має велику похибку, а тому невідомо звідки він показав 1,31 проміле етанолу в організмі. Висновок на стан сп’яніння був зроблений через 3 години після ДТП. Від проходження експертизи на вміст алкоголю в крові не відмовлявся, про що свідчить підпис в документах.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги письмові пояснення про визнання доказів недопустимими через порушення його права на захист під час проведення досудового розслідування. Досудове розслідування було проведене з грубим порушенням через ненадання в момент затримання захисника, що призвело до позбавлення права обвинуваченого оскаржити дії слідчих, експертиза на вміст алкоголю проведена через 3 години, що дало йому можливість вжити будь-які напої, в матеріалах справи відсутні правила дорожнього руху, що унеможливлює встановлення, які саме правила дорожнього руху ним були порушені, протокол огляду події від 12.12.2014 року не містить даних про знак обмеження швидкості руху, а лише у додатку до протоколу огляду місця події від 24.07.2015 року (тобто через 7 місяців) є посилання на знак обмеження швидкості руху. Ці дані суд першої інстанції, як доказ, просили не брати до уваги та закрити провадження по справі на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України через відсутність достатніх доказів його вини у вчиненні ДТП.

Апелянт звертає увагу, що якби суд першої інстанції взяв до уваги його та потерпілого покази, то міра покарання не повинна було б перевищувати 3 роки. Наголошує, що на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_6, інших годувальників немає.

Апелянт також мотивує свої вимоги тим, що у висновку експерта № 1/655 від 27.07.2015 року швидкість руху автомобіля вказана вдічи більшу від фактичної, ніж була на спідометрі – 35-40 км/год. У висновку № 4950 судової транспортно-трасологічної експертизи є неточності, а тому через такі розбіжності є необхідність у проведені додаткових автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз і тільки після цього можна постановляти вирок. Та призначати міру покарання.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, 12 грудня 2014 року о 21 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем «АUDI 80» реєстраційний номер ОСОБА_2 RР 36756 та рухаючись у м. Дрогобич, Львівської області по вулиці Вокзальній у напрямку до вулиці Майдан Злуки, при проїзді її ділянки поблизу залізничного вокзалу, порушив вимоги Р1 п. п.1.2, 1.3, 1.5, 1.10 (в частині визначення термінів "безпечна швидкість", "дорожні умови", "дорожня обстановка"); Р.2 п. п. 2.3 б); 2.9 а); Р 12 п. п. 12.3, 12.9.6) та вимоги дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" із зображенням цифри "30" Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом в стані-алкогольного сп’яніння (згідно довідки №853 виданої 23 липня 2015 року Дрогобицькою МЛ №1 у гр. ОСОБА_1 виявлено 1,31 проміле етанолу), проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, рухаючись із швидкістю, згідно висновку комплексної судової автотехнічної та транспортно - трасологічної експертизи - 68...71 км/год., що є перевищенням встановленої на даній ділянці дороги швидкості руху в 30 км/год., маючи об’єктивну можливість заздалегідь виявити пішохода ОСОБА_3, який зліва направо по напрямку руху керованого ним автомобіля здійснював перехід проїзної частини дороги, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, такими своїми діями створив аварійну обстановку, внаслідок чого скоїв наїзд на нього. Будучи причетним до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 в порушення вимог Р 2 п. 2.10 ПДР України, місце події залишив. Внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1, пішохід ОСОБА_3 згідно висновку експерта №778 судово-медичної експертизи від 23 грудня 2014 року отримав відкриту черепно-мозкову травму у вигляді перелому кісток склепіння черепа з переходом на основу зліва, із забоєм головного мозку середнього ступеню, крововиливами під мозкові оболонки, забійної рани та садна навколо неї на чолі справа, садна в ділянках правої очниці, на спинці носа справа, в ділянках обох колінних суглобів, синців в ділянках обох очниць, на передній поверхні правого колінного суглоба, що по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що були небезпечними для життя на момент спричинення.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, вчиненому за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам.

Покликання апелянта на те, що суд першої інстанції призначив йому великий термін покаранням, без врахування всіх обставин справи, його показів та показів потерпілого, колегія суддів вважає безпідставним. Так, як санкція статті 286 ч.2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, то судом першої інстанції міра покарання була призначена в межах даної статті.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд врахував вимоги ст.65 КК України, при цьому врахував думку потерпілого ОСОБА_4, зазначену в його заяві про те, що претензій до ОСОБА_1 не має та просить карати не суворо (а.с.159).

Суд першої інстанції при призначені міри покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, за попереднім вироком від 28.03.2014 року покарання не відбув, потерпілому під час ДТП були нанесені тяжкі тілесні ушкодження, але потерпілому було відшкодовано завдану шкоду, ОСОБА_1 є особою молодого віку позитивно характеризується з місця проживання, має на утриманні малолітню дитину, обставиною, яка обтяжує покарання є скоєння кримінального правопорушення в стані алкогольного сп’яніння. З врахуванням вищевказаного суд обрав покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в межах санкції частини статті за якою кваліфіковано злочин у виді позбавленням волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Вимоги зазначені в апеляційній скарзі обвинуваченого були предметом розгляду в суді першої інстанції та їм було надано належну правову оцінку у вироку, по даній справі були проведені всі можливі експертизи з врахуванням всіх наявних доказів у справі. Щодо покликань обвинуваченого про порушення його права на захист, то це питання судом також досліджувалось.

Колегія суддів, враховуючи вищевказане, не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 – залишити без задоволення

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.05.2017 року яким засуджено ОСОБА_1, за ч.2 ст. 286 КК України – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: