Вирок № 76662956, 25.09.2018, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/3048/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2018 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - Швед Н.П.

з участю секретаря - Козака О.П.

прокурора - Фаля П.М.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Яворові кримінальне провадження відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018140350000473 від 17 квітня 2018 року про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м.Львова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, із середньою-спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця, учасника бойових дій, згідно вимог ст. 89 КК України не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині А0998 на посаді заступника командира бойової машини-навідника-оператора 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини - польова пошта А0998.

Знаючи про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби, обвинувачений ОСОБА_1 09 листопада 2017 року, не маючи наміру назавжди ухилитись від військової служби, без дозволу командира, самовільно залишав військову частину А0998, яка знаходиться за адресою: м.Яворів вул.Ів.Хрестителя, 2 Яворівського району Львівської області та перебував поза її межами за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2.

12 березня 2018 року, об 08 год. 00 хв. ОСОБА_1 добровільно прибув до розташування військової частини А0998, заявив про себе та приступив до виконання обов"язків військової частини.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 як військовослужбовець військової служби 09 листопада 2017 року без поважних причин самовільно залишив територію військової частини А0998 та не з'явився вчасно на службу і перебував поза її межами до 12.03.2018року, в умовах особливого періоду, тобто своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст.407 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю та підтвердив факт вчинення ним самовільного залишення військової частини та нез'явлення вчасно на службу без поважних причин в умовах особливого періоду, покликаючись на обставини викладені у обвинувальному акті.

Крім цього, додатково пояснив, що в цей період він знаходився за місцем свого проживання та допомагав дружині по господарству та вихованні малолітніх дітей.

Як встановлено у судовому засіданні, покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, те, що прокурор не оспорює фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

З врахуванням наведеного, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у самовільному залишенні місця служби та нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинених в умовах особливого періоду, доведена повністю а його дії за ч.4 ст.407 КК України кваліфіковано вірно.

Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Згідно п.п.1,3 ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, згідно ст.66 КК України, є щире каяття та активне сприяння органам досудового розслідування та суду у розкритті злочину та відсутність заподіяної шкоди.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вчинення обвиуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.407 КК України відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

З урахуванням наведеного, обвинуваченому слід обрати покарання в межах санкції ч.4 ст.407 КК України у вигляді позбавлення волі. Однак, враховуючи особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем свого проживання, має на утриманні малолітніх дітей, з 19.12.2016 року по 15.06.2017 року брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, являється учасником бойових дій, що підтверджується довідкою №293 від 22.03.2018 року, його відношення до вчиненого злочину, має на утриманні малолітню дитину, слід прийти до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1, можливе без ізоляції від суспільства, а тому відповідно до вимог ст.75 КК України його слід звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі із встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369,371,373-374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та призначити йому покарання, у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 01 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до вимог ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки, а саме: зобов'язати засудженого ОСОБА_1 протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області протягом 30 діб з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СУДДЯ: Швед Н.П.