Рішення № 76662119, 25.09.2018, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/1459/18

Провадження № 2/463/1219/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: Коник О.Б.,

відповідача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 21 жовтня 2014 року в розмірі 10 599,81 гривень, з яких 5 726,71 гривень - заборгованість за кредитом, 1 485,87 гривень - заборгованість за відсотками, 3 387,23 гривень - заборгованість з комісії та пені.

Позов мотивує тим, що 21 жовтня 2014 року між позивачем і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого остання отримала кредит в розмірі 7 896,05 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Вважає оскільки відповідач постійно проживав з ОСОБА_4, а тому він в порядку ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, в тому числі обов'язок сплати заборгованість по кредитному договору. 28 жовтня 2017 року позивач надіслав відповідачу претензію, яка задоволена не була. В обґрунтування позовних вимог посилається на додані до позовної заяви письмові докази, які підтверджують право вимоги до відповідача та розмір заборгованості останнього. Як на підставу задоволення вимог вказує на положення ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, 599, 610, ч. 2 ст. 615, 629, 1050, 1054, 1218, 1219, 1220, 1221, 1223, 1268, 1270, 1281, 1282 ЦК України.

Ухвалою суду від 3 квітня 2018 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

8 травня 2018 року відповідачем подано відзив відповідно до якого в задоволені позов просив відмовити, оскільки він є спадкоємцем другої черги як брат померлої ОСОБА_4 Спадкоємцями першої черги є діти померлої ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які також були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1. Ні спадкодавець, ні її діти за адресою реєстрації не проживали, що стверджується актами про фактичне не проживання, а тому вважає, що він спадщини після смерті ОСОБА_4 не приймав, від так відсутні підстави для стягнення з нього боргу за кредитним договором від 21 жовтня 2014 року укладеного між позивачем і ОСОБА_4

12 липня 2018 року представником позивача Гаренко Н.В., яка діяла на підставі довіреності від 3 листопада 2017 року подано відповідь на відзив, відповідно до якої просить позов задовольнити, оскільки місцем відкриття спадщини є місце постійного проживання спадкодавця, яке на думку позивача співпадає з місцем реєстрації ОСОБА_4 Також просила направити запит до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Якого змісту повинен бути запит не конкретизовано.

Представник позивача Савіхіна А.М., яка діяла на підставі довіреності від 31 серпня 2017 року (а.с. 45), в судове засідання не з'явилася, подала клопотання відповідно до якого позов підтримує в повному обсязі, розгляд справи просить проводи у відсутності представника позивача та у випадку повторної неявки відповідача в судове засідання відносно постановлення заочного рішення не заперечувала (а.с. 50).

Відповідач ОСОБА_2 і його представник адвокат ОСОБА_3, який діяв на підставі ордеру серії ЛВ № 055148 від 21 травня 2018 року в судовому засіданні проти позову заперечили, пояснення надали аналогічним викладеним у відзиві, просили в задоволені позову відмовити.

За таких обставин суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності представника позивача та ухвалити рішення у справі, відносно чого відповідач і його представник не заперечили.

Заслухавши пояснення відповідача, його представника, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити, виходячи з таких мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що 21 жовтня 2014 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», який змінив назву та організаційно-правову форму з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого остання отримала кредит в розмірі 7 896,05 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини. Отже, вказаний вище договір породив певні права та зобов'язання сторін.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 1048 ЦК України регламентує, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Взятих на себе зобов'язань ОСОБА_4 не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.

Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та чинного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що стверджується долученим до справи представником позивача свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 33).

Позивач звертався в Четверту Львівську державну нотаріальну контору з претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України, відповідно до якої просив повідомити про заведення спадкової справи після смерті боржника, включення кредиторських вимог в спадкову масу, повідомити спадкоємців про наявність боргу в сумі 10 599,81 гривень, а також надати інформацію про спадкоємців (а.с. 36). Листом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори вказана претензія була скерована приватному нотаріусу Дудко О.О. (а.с. 37).

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дудко О.О. листом від 13 липня 2017 року повідомила позивача, що після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу № 3-2017 (а.с. 38).

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Перелік зобов'язань, які не входять до складу спадщини визначені статтею 1219 ЦК України, отже зобов'язання за кредитним договором входять до складу спадщини.

За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

На повторний запит суду приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дудко О.О. надала відповідь, що ОСОБА_2 не звертався з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

З представленої відповідачем довідки ЛКП «Управитель» № 920 від 7 травня 2018 року вбачається, що в АДРЕСА_1 є зареєстрованими ОСОБА_2 з 7 березня 1979 року, ОСОБА_5 з 31 травня 2011 року та ОСОБА_6 з 2 листопада 2004 року (а.с. 63).

З представленої представником позивача копії паспорта ОСОБА_4 вбачається, що вона була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 30).

Стаття 1222 ЦК України визначає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Враховуючи наведені вище положення закону відповідач може бути спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 у випадку якщо є відсутні спадкоємці першої черги, так як він визнає обставину, що був рідним братом ОСОБА_4

Судовим розглядом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 відкрито спадкову справу № 3-2017 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дудко О.О. Відповідач заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не подавав. Це свідчить про відкриття спадщини за заявою іншого або інших спадкоємців.

В порушення вимог ст. 81 ЦПК України стороною позивача не представлено належних і допустимих доказів, що відповідач у справі є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4, який прийняв спадщину, чи вчинив будь-які дії для цього.

Судом не може братись до уваги як доказ прийняття спадщини відповідачем після смерті ОСОБА_4 їх реєстрація місця проживання за однією адресою, оскільки як вбачається з представлених відповідачем актів ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 ніколи не проживала в даній квартирі (а.с. 64-66).

Враховуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено факт прийняття спадщини відповідачем після смерті боржника ОСОБА_4, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача боргу за кредитним договором від 21 жовтня 2014 року.

Керуючись ст.ст. 141, 265, 273, 274 ЦПК України, суд -

ухвалив:

в задоволені позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»: місцезнаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570.

Відповідач: ОСОБА_2: місце проживання: 79032, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Суддя: Стрепко Н. Л.