Рішення № 76661561, 11.09.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4057/18

Провадження № 2/210/1810/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"11" вересня 2018 р.

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, в наслідок ушкодження здоров’я,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3 звернувся 23.07.2018 року до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області та просив суд стягнути з кожного з відповідачів 60000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову, посилався на те, що під час виконання трудових обов’язків у Публічному акціонерному товаристві «Криворізький залізорудний комбінат» ( далі – ПАТ «КЗРК») 21.07.2009 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, про що складено акт за формою Н-1, в зв’язку з яким йому первинно 18.11.2009 року встановлено 65% втрати професійної працездатності , а при переогляді 07.12.2016 року 60% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності. В результаті нещасного випадку йому спричинена моральна шкода, яка виражається у тому, що він був змушений терпіти фізичний біль, проходити численні курси лікування; відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги тощо.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Відповідач - ПАТ «КЗРК» надав відзив на позов, в якому заперечував проти позову, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки нещасний випадок стався з вини позивача, за що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності ( наказ про притягнення до відповідальності не оскаржено); позивачем не надано доказів того, що він не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги тощо; факт спричинення моральної шкоди має бути встановлений висновком МСЕК, а суд визначає розмір моральної шкоди, однак факт спричинення моральної шкоди не встановлений.

Відповідач ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області – надав відзив на позов, в якому заперечував проти позову, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки належним відповідачем є підприємство. Крім того, Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» набрав законної сили з 01.01.2015 року, відповідно до якого відшкодування моральної шкоди не є страховою виплатою, а тому відсутні підстави звернення до Фонду з позовом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності докази, подані в обґрунтування позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював крипільником шахти «Гвардейська» ПАТ «КЗРК» з 04.12.2006 року, що підтверджується записом в трудовій книжці/а.с.18,19/.

Під час виконання трудових обов’язків 21.07.2009 року о 09 год.30 хв. з ОСОБА_3 стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав відкритий не завершений злам середньої третини великогомілкової кістки зліва, злам дюлюітрена лівої гомілки з ушкодженням дистального між гомілкового синдиємозу та схибом лівої ступнідозовні; забійно-розмізченні рани верхньої третини лівої гомілки з відмежуванням шкіри та підшкіряної клітковини, розмічення передньої групи м’язівлівої гомілки; післяушкодна нейропатія малогомілкового нерва зліва. Порушення функції ходи II ступеня (травма тяжка)/а.с. 10/.

Згідно з актом розслідування нещасного випадку(форма Н-5), що стався 21.07.2009 року о 09 годині 30 хвилин, основною причиною нещасного випадку визнано порушення трудової і виробничої дисципліни (а.с.13), а винним особами визнано: в.о. начальника дільниці №15 ОСОБА_5, гірничого майстра дільниці №15 ОСОБА_6, кріпильника дільниці №15 ОСОБА_7, кріпильника дільниці №15 ОСОБА_3 /а.с.14/. Винних осіб притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

ПАТ «КЗРК» 24.07.2009 року складено ОСОБА_7 №7 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом (форми Н-1) /а.с. 9/.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги допомоги від 18.11.2009 року позивачу первинно встановлено відсоток втрати професійної працездатності 65% та ІІ група інвалідності, з повторним оглядом 01.12.2010 року, що вбачається з постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 26.05.2010 року /а.с.8/, якою позивачу призначено одноразову допомогу.

Наступним переоглядами підтверджено втрату професійної працездатності /а.с.7/, висновком МСЕК від 07.12.2016 року встановлено відсоток втрати професійної працездатності 60% з 01 грудня 2016 року по 01 грудня 2019 року та ІІІ групу інвалідності , наступний переогляд 01.11.2019 року.

У зв’язку з наслідками травми, отриманої на виробництві, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 06.11.2015 р. по 16.11.2015 р., з 23.08.2016 р. по 02.09.2016 р., з 30.06.2017 р. по 10.07.2017 р. /а.с.15-17/.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Статею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя .

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про охорону праці", державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач ПАТ «КЗРК» повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, оскільки актами Н-1 та Н-5 встановлено вину підприємства у нещасному випадку.

У задоволенні позову до відповідача ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області слід відмовити, оскільки моральна шкода відшкодовується винною особою, якою відповідно є ПАТ «КЗРК». Крім того, згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» , який набрав законної сили з 01.01.2015 року, відшкодування моральної шкоди не є страховою виплатою, а тому відсутні підстави звернення до Фонду з позовом.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв’язку з професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивач зазнав зменшення обсягу трудової діяльності, змушений проходити численні курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлених нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації життя , тому доводи відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв’язку з відсутністю висновку МСЕК щодо наявності моральних страждань у позивача є необґрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким заподіяно моральної шкоди, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності.

При цьому, спори про відшкодування шкоди вирішуються за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди, а право на відшкодування шкоди виникає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати працездатності. У даному випадку право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з 18.11.2009 року, - тобто від дня, коли позивачу вперше встановлено 65 % втрати працездатності у зв’язку з трудовим каліцтвом.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням вказаних фактичних даних у справі, правових норм, які підлягають застосуванню, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: тяжкість тілесних ушкоджень, ступінь втрати працездатності – 60%, характер, інтенсивність і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, після отриманої травми змушений був прикладати значні зусилля для продовження активного життя, проте причиною нещасного випадку є, зокрема, дії позивача, який допустив порушення вимог законодавства та інструкції з охорони праці, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 60000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір в сумі 704,80 грн. слід стягнути з відповідача ПАТ «КЗРК» в дохід держави.

Враховуючи викладене, керуючись рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р., ст.ст. 10, 11, 27, 60,88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, в наслідок ушкодження здоров’я – задовольнити частково .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (ЄДРПОУ 00191307) на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 моральну шкоду, в наслідок ушкодження здоров’я у розмірі 60000 (шістдесят тисяч) гривень 00 коп.

В решті позову – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (ЄДРПОУ 00191307) в дохід держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: Р. Є. Скотар