Постанова № 76660928, 18.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15439/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч.4 ст. 229 КАс України, апеляційну скаргу Голосіївського районного у місті Києві військового комісаріату на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Голосіївського районного у місті Києві військового комісаріату, Київського міського військового комісаріату, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, третя особа Вищий навчальний заклад «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Голосіївського районного у місті Києві військового комісаріату, Київського міського військового комісаріату, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення призовної комісії Голосіївського районного у місті Києві військового комісаріату та Київського міського військового комісаріату щодо призову ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на строкову службу до Збройних Сил України у черговий осінній призов 2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно витягу з наказу Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (надалі - Університет «Україна») №2627-С від 30.11.2016 р. на підставі протоколу приймальної комісії №33 від 30.11.2016 р. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зараховано студентом 3 курсу заочної форми навчання Університету «Україна» за спеціальністю 231 «Соціальна робота».

Відповідно до витягу з наказу Університету «Україна» №2351/1-С від 23.10.2017 р. згідно з Положенням про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих навчальних закладів освіти, затвердженого наказом МОН України від 15.07.1996 р. №245 ОСОБА_3 переведено на 4 курс денної форми навчання напряму підготовки 6.130102 "Соціальна робота" освітньо-кваліфікаційного «Бакалавр».

24.10.2017 р. ОСОБА_3, взято на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджується довідкою №0000378255 від 24.10.2017 р., виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

26.10.2017 р. позивач, згідно книги запису відвідувачів Голосіївського районного в місті Києві військового комісаріату, звернувся до останнього з заявою від 26.10.2017 р., у якій просив надати дублікат приписного свідоцтва про взяття на військовий облік у зв'язку з його втратою через переїзд з міста Луганськ до міста Києва, оскільки його відновлення не вбачається можливим через проведення антитерористичної операції.

В цей же день, позивач був направлений на військово-лікарняну комісію для проведення медичного обстеження на предмет придатності до служби в Збройних Силах України у зв'язку з черговим осіннім призовом 2017 року.

Рішенням призовної комісії, оформленого протоколом №19 від 26.10.2017 р., ОСОБА_3 визнаний придатним до військової служби та направлений до міського збірного пункту збройних сил України в місті Києві, звідки 27.10.2017 р. направлений до військової частини А0665 смт. Десна для проходження строкової військової служби.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідачів, вважаючи, що останніми було порушено його право на отримання у встановленому законом порядку відстрочки від призову на строкову військову службу для набуття освіти на весь період навчання, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані суду належні письмові докази на підтвердження його права на відстрочку від призову на строкову військову службу.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних.

Порядок призову громадян на строкову військову службу та відправлення їх до військових частин визначено Положенням про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 року № 352 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 72 Положення, для проведення призову громадян на строкову військову службу в районах (містах) утворюються призовні комісії.

Також, пунктом 74 зазначеного Положення, визначено, що обов'язки, які покладаються на призовні комісії, визначено у статті 16 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу

Відповідно до ч. 1 ст. 16 вищезазначеного закону, для проведення призову громадян України на строкову військову службу в районах (містах) утворюються призовні комісії у відповідному складі посадових осіб, а саме: заступник голови районної державної адміністрації, районний (міський) військовий комісар, заступник керівника районного органу управління освітою, заступник керівника районного органу управління освітою, лікар, який організовує роботу медичного персоналу щодо медичного огляду призовників, психолог відповідного державного (комунального) закладу, розташованого на території району, представники Збройних Сил України та інших військових формувань, громадських організацій, підприємств, установ і організацій за попереднім узгодженням з головою комісії, секретар комісії.

Згідно із п. 3 статті 16 вищевказаного закону, на районні (міські) призовні комісії покладається надання призовникам відстрочки від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 17 вищевказаного закону.

Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на призовну комісію Автономної Республіки Крим, обласні та Київську міську призовні комісії покладається, зокрема, перевірка підстав щодо надання відстрочки або звільнення громадян України від призову на строкову військову службу та контроль за обґрунтованим призначенням призовників для служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні з урахуванням їх освіти, досвіду, здібностей, інтересів та особистих можливостей.

Статтею 17 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров'я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.

Відповідно до п. 8 ст. 17 вищезазначеного закону, відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються у вищих навчальних закладах з денною Формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного вищого освітньо-кваліфікаційного рівня вищої освіти.

Згідно з пунктом 85 Положення, рішення про відстрочку від призову для продовження навчання приймається під час першого проходження призовником районної призовної комісії на підставі довідки, яка видається навчальним закладом.

Період навчання студента зазначається у довідці навчального закладу, згідно з якою районна призовна комісія надає відстрочку на конкретний термін.

Пунктом 87 цього ж Положення, так як і п. 16 ст. 17 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» чітко визначено, що призовники, яким надана відстрочка, зобов'язані щороку до 1 жовтня подавати військовим комісаріатам документи, що підтверджують їх право на відстрочку.

Згідно із п. 85 Постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 21.03.2002 року «Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», рішення про відстрочку від призову для продовження навчання приймається під час першого проходження призовником районної призовної комісії на підставі довідки, яка видається навчальним закладом.

Відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти надається один раз за період навчання. Громадяни призовного віку, відраховані з навчальних закладів за власним бажанням, за невиконання навчального плану, порушення умов контракту або недисциплінованість, втрачають право на відстрочку від призову на строкову військову службу незалежно від їх повторного зарахування до того чи іншого вищого навчального закладу або поновлення у вищому навчальному закладі. Період навчання студента зазначається у довідці навчального закладу, згідно з якою районна призовна комісія надає відстрочку на конкретний термін.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 24.10.2017 року ОСОБА_3, став на облік внутрішньо переміщених осіб в м. Києві. Оригінал приписного свідоцтва Позивача знаходиться на непідконтрольній Україні території, а саме у м. Луганськ. Дані обставини підтверджуються довідкою про взяття Позивача на облік у якості внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 24.10.2017 року (додаток № 4)

26.10.2017 року Позивач прибув в Голосіївський районний військовий у м. Києві комісаріат для отримання дублікату приписного свідоцтва, а також для постановлення на облік військовозобов'язаних.

Разом з цим, у цей же день, Позивач був направлений на військово-лікарняну комісію для проведення медичного обстеження на предмет придатності до служби у Збройних силах України у зв'язку з черговим осіннім призовом у 2017 році.

Далі ОСОБА_3 був направлений до Міського збірного пункту збройних сил України в м. Києві, звідки 27.10.2017 року (п'ятниця) був направлений до військової частини «Десна» на строкову військову службу, де знаходиться до теперішнього часу.

Однак, в порушення ст.ст. 16, 17 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» посадові особи військкомату належним чином не перевірили, а також не дали можливості Позивачу надати документи про наявність обставин які зумовлюють необхідність надання останньому відстрочки від призову на строкову військову службу в черговий осінній призов 2017 році.

Слід зазначити, що посадовими особами Голосіївського військового комісаріату та Київського міського військового комісаріату, які ініціювали направлення Позивача на проходження військово-лікарняної комісії, а далі на строкову військову службу, не було надано останньому можливості надати документи, які засвідчують те, що Позивач є особою, якій у встановленому законом порядку надається відстрочка від призову на строкову військову службу для набуття освіти на весь період навчання.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що на момент проходження призовної комісії Голосіївського району міста Києва та Київської міської призовної комісії позивач зазначав, що здобувачем вищої освіти не є та працює соціальним працівником. Такі ж посилання відповідач вказував і в суді першої інстанції.

Однак, як зазначив суд першої інстанції, такі посилання спростовуються свідченнями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_4, яким після призову позивача була надана довідка з місця навчання ОСОБА_3, датована 30.10.2017 р.

Здобування позивачем вищої освіти підтверджується також і витягом з наказу Університету «Україна» №2627-С від 30.11.2016 р., відповідно до якого позивача було зараховано студентом 3 курсу заочної форми Університету «Україна» за спеціальністю 231 «Соціальна робота».

Згідно договору про навчання №51669 від 23.10.2017 р., укладеного між ОСОБА_3 та Університетом «Україна» та, відповідно, витягу з наказу Університету «Україна» №2351/1-С від 23.10.2017 р., вбачається, що право на отримання відстрочки у позивача виникло з 23.10.2017 р., тобто з моменту переведення з заочної форми навчання на 4 курс денної форми навчання напряму підготовки 6.130102 «Соціальна робота» освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр», що в свою чергу унеможливило подання довідки з місця навчання до 1 жовтня, як того вимагає Закон №2232-XII та Положення №352, а отже слугувало підставою перевірки уповноваженими особами призовної комісії стосовно наявності підстав, для можливості отримання позивачем відстрочки на період навчання.

В той же час, рішенням призовної комісії, оформленого протоколом №19 від 26.10.2017 р., ОСОБА_3 визнаний придатним до військової служби та направлений до міського збірного пункту збройних сил України в місті Києві, звідки 27.10.2017 р. направлений до військової частини А0665 смт. Десна для проходження строкової військової служби.

З сукупного аналізу наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Позивач об'єктивно був позбавлений можливості подати довідку про навчання до 1 жовтня, оскільки лише 24.10.2017 року став на облік внутрішньо- переміщених осіб у м. Києві, а 26.10.2017 року прибув до Голосіївського районного у м. Києві військового комісаріату для постановки на облік військовозобов'язаних та оформлення дублікату приписного свідоцтва.

Враховуючи все вищевикладене, можна зробити висновок, що службові особи Голосіївського районного у м. Києві військового комісаріату, а також Київського міського військового комісаріату не надали можливості Позивачу надати необхідні документи, які б підтверджували відстрочку від призову на строкову військову службу. До того ж, працівники військового комісаріату не перевірили наявність підстав для надання Позивачу відстрочки, чим порушили законодавство України, а також Конституційне право останнього на освіту.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Голосіївського районного у місті Києві військового комісаріату - залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2018 року - без змін.

Повний текст постанови складено « 24» вересня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма