Постанова № 76660851, 19.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10122/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Ключковича В.Ю., Беспалова О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача - Король С.О.,

представника відповідача - Борозни М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2017 № 1882615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів своєї скарги посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Обґрунтовуючи доводи своєї скарги, апелянт посилається на те, що висновки акта, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими, а господарські операції між ним та його контрагентами ТОВ «Фан-Трейд» та ТОВ «Спецпроект-Інвест Лтд» мали реальний характер.

До Київського апеляційного адміністративного суду 06.08.2018 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ТОВ «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» залишити без задоволення.

У судовому засіданні 19.09.2018 представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ТЕП «Верикаль» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 29.12.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 06.07.2017 № 103/26-15-14-07-01-10/40001366.

Згідно із висновками акта, встановлено порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ТЕП «Вертикаль» занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 454 016,00 грн.

Обґрунтовуючи такі висновки, відповідач послався на те, що операції позивача із його контрагентами - ТОВ «Фан-Трейд» та ТОВ «Спецпроект-Інвест Лтд» не мали реального характеру.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 1882615147 від 27.07.2017 про збільшення ТОВ «ТЕП «Вертикаль» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14060100) на загальну суму 567 520,00 грн. з них за збільшеним податковим зобов'язанням 454 016,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 113 504,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, є обґрунтованими, внаслідок чого таке рішення прийнято правомірно, а підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведене кореспондується з приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).

Наразі встановленню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Клієнт), в особі директора Василевського Р.В., який діє на підставі статуту з однієї сторони та ТОВ «Фан-Трейд» (Експедитор), в особі директора Удода Д.С., який діє на підставі статуту з іншого боку, укладено договір від 01.04.2016 № 81/16.

Відповідно до умов договору Експедитор зобов'язується за дорученням Клієнта, за винагороду і за рахунок Клієнта організувати виконання траспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів вказаних клієнтом по лініях залізниць України та інших країн або з забезпеченням таких перевезень.

Також, між ТОВ «ТЕП «Вертикаль» (Клієнт), в особі директора Василевського Р.В., який діє на підставі статуту з однієї сторони та ТОВ «Спецпроект-Інвест Лтд» (Експедитор), в особі директора Мамедової А.В., що діє на підставі статуту з другої сторони, укладено договір від 03.06.2016 № 20.

Відповідно до умов вказаного договору Експедитор зобов'язується за дорученням Клієнта, за винагороду і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів вказаних Клієнтом по лініях залізниць території України та інших іноземних держав (країн СНД та Балтії), у внутрішньодержавному та/або міжнародному (експорт, імпорт, транзит).

Реальність виконання вказаних договорів з ТОВ «Фан-Трейд» та ТОВ «Спецпроект-Інвест Лтд» підтверджується копіями наступних первинних документів, наявних в матеріалах справи: податкових накладних, актів наданих послуг, залізничних накладних.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

При цьому, в акті перевірки відповідач не заперечував наявності у позивача всіх належно оформлених первинних документів, які підтверджують його право на формування податкового кредиту.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «ТЕП «Вертикаль» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем податкової накладної, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «Фан-Трейд» та ТОВ «Спецпроект-Інвест Лтд», які були предметом перевірки.

Щодо посилань відповідача на те, що зі змісту актів надання послуг, отриманих від ТОВ «Фан-Трейд» та ТОВ «Спецпроект-Інвест Лтд» неможливо встановити обсяг виконання господарської операції, колегія суддів зазначає наступне.

Жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку акту виконаних робіт чи звіту про виконані (надані) послуги, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для первинних та зведених облікових документів - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Незначні недоліки в заповненні актів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавлення юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа щодо наданих позивачу послуг. Відповідно, недотримання вимог, що пред'являються до оформлення первинного документа в бухгалтерському обліку, не може бути безумовним висновком про безпідставність виникнення податкової вигоди.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2017 року по справі № К/9991/3015/12.

Як вбачається з матеріалів справи, акти надання послуг, надані позивачем, містять всі обов'язкові реквізити документу, а відсутність в них деталізації змісту послуг, не позбавляє їх правової та доказової сили, оскільки фактично господарські правовідносини між позивачем та його контрагентом відбулись, що підтверджується наявними в матеріалах справи іншими первинними документами, які, в тому числі, розкривають зміст та обсяг отриманих позивачем послуг .

Судова колегія також зауважує, що ненадання позивачем певних документів або наявність певних незначних дефектів у них не може бути єдиною і достатньою підставою для позбавлення платника права на податковий кредит та віднесення сум до валових витрат, позаяк, докази повинні підлягати оцінці у їх сукупності і за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання певного документу, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару (послуг).

Наразі, наданими позивачем документами у повній мірі підтверджуються обставини реального руху активів у процесі здійснення господарських операцій із названим контрагентом, а також подальше використання із отриманням економічної вигоди.

При цьому, колегія суддів зазначає, що договори, укладені між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

В той же час, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 по справі № 2а-15124/11/2670 (К/9901/612/18).

Водночас, як на підставу нереальності господарських операцій податковий орган посилається на матеріали кримінального провадження від 29.12.2016 № 42016000000003851, до якого додано протокол допиту свідка Удода Д.С. від 24.02.2017, який зареєстрований засновником та директором ТОВ «Фан-Трейд», за результатами якого останній повідомив, що він не має жодного відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Фан-Трейд», про те, що він є засновником та директором ТОВ «Фан-Трейд», він дізнався від працівників податкової міліції. Також йому невідома адреса реєстрації ТОВ «Фан-Трейд» (код 33337263), податкова інспекція, в якій дане підприємство перебуває на обліку, а також невідомо, яку фінансово-господарську діяльність здійснює вищевказане підприємство.

Разом з тим, сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів в рамках такого кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, про наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача, ні щодо його контрагентів суду не надано. Окрім того, слід також зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Колегія суддів зазначає, що висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 05.10.2015 (справа №К/9991/44826/12), від 21.09.2015 (справа №К9991/35087/12) та від 15.09.2015 (справа №К/800/13763/14).

Колегія суддів також не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

При цьому, відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства» при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, посилання податкового органу на нереальність, на його думку, операцій між ТОВ «Спецпроект-Інвест Лтд» та його контрагентом ТОВ «СК Огпторгкомплект» є безпідставними, оскільки жодним чином не впливають на господарські операції позивача з ТОВ «Спецпроект-Інвест Лтд» та не спростовують їх реальність.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 77 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Фан-Трейд», ТОВ «Спецпроект-Інвест Лтд» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Фан-Трейд» та ТОВ «Спецпроект-Інвест Лтд» сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

З огляду на викладене, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з ТОВ «Фан-Трейд» та ТОВ «Спецпроект-Інвест Лтд».

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 27.07.2017 № 1882615147, винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві є протиправним, а тому позовні вимоги ТОВ «Вертикаль» підлягають задоволенню.

Суд попередньої інстанції залишив наведене поза увагою та прийняв рішення із порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8 512,80 грн. відповідно до платіжного доручення від 03.08.2017 № 195 (т. 1, а.с.3) та за подання апеляційної скарги у розмірі 12 769,21 грн. відповідно до платіжного доручення від 15.05.2018 № 8389 (т. 4, а.с.194). Оригінали цих платіжних доручень містяться у матеріалах справи.

Враховуючи що адміністративний позов є обґрунтованим, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнування на утримання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь ТОВ «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На думку колегії суддів, оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року - скасувати.

Постановити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27.07.2017 № 1882615147.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» (ЄДРПОУ 40001366) понесені витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8 512 (вісім тисяч п'ятсот дванадцять) гривень 80 копійок відповідно до платіжного доручення від 03.08.2017 № 195 та судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 12 769 (дванадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) гривень 21 копійка відповідно до платіжного доручення від 15.05.2018 № 8389.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяВ.Ю. Ключкович СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 24.09.2018