Постанова № 76660848, 19.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7677/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представників відповідачів: Здоренка В.Є., Поліщука О.М.,

представників відповідачів: Белзецької Т.Л., Жмуцького М.В., Приходька А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОКСІМУС» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОКСІМУС» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ПРОКСІМУС» звернулося у суд із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові - повідомлення - рішення від 22.03.2017 року №0001531402, №0001541402, №0001551402, №0001561402, якими позивачу донараховано зобов'язання із податку на додану вартість та податку на прибуток.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що всі необхідні документи по взаємовідносинам з контрагентами надані перевіряючим, однак неналежно сприйняті. Аргументація податкового органу зводиться лише до інформації із IC «Податковий блок», згідно якої відповідач зробив висновок щодо реальності або нереальності господарських операцій. Також, позивач зазначає, що посилання податкового органу в акті перевірки на кримінальні провадження не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарських операцій, оскільки вироків у цих кримінальних провадженнях немає.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду умотивовано тим, що висновки акта перевірки є обґрунтованими, а тому збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування відповідно, є правомірним.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апелянт посилається на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не надав жодного належного доказу на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки, що став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції установлено, що посадовими особами відповідача у період з 29.01.2016 року по 17.02.2017 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року.

За наслідками перевірки складено акт від 24.02.2017 року №63/26-15-14-02-03/31355139 згідно з яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу, у результаті чого, з урахуванням вимог статті 102 ПК, занижено податок на прибуток на загальну суму 4 021 367,00 грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 4 021 367,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 068 595,00 грн., у тому числі за: лютий 2014 в сумі 113 991,00 грн., березень 2014 в сумі 137 838,00 грн., квітень 2014 року в сумі 150 621,00 грн., травень 2014 року в сумі 173 413,00 грн., червень 2014 року в сумі 147 467,00 грн., липень 2014 року в сумі 321 437,00 грн., серпень 2014 року в сумі 20 000,00 грн., вересень 2014 року в сумі 3 828,00 грн., що призвело до зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 820 966,00 грн., у тому числі за грудень 2014 року в сумі 820 966,00 грн., зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на загальну 1 314 109,00 грн., у тому числі по періодах: вересень 2014 року в сумі 28 000,00 грн., листопад 2014 року в сумі 518 196,00 грн., грудень 2014 року в сумі 767 913,00 грн.

На підставі викладених актів перевірки висновків контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 22.03.2017 року №0001561402, яким позивачу визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 820 966,00 грн.; №0001541402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 026 709,00 грн., з яких 4 021 367,00 грн. за основним платежем та 1 005 342,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001531402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 431 906,00 грн., з яких 954 604,00 грн. за основним платежем та 477 302,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001551402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 314 109,00 грн., з яких 328 527,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Уважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44Податкового кодексу.

Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно висновків акту перевірки податковий орган дійшов висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та витрат по господарським взаємовідносинам з суб'єктами господарювання - ТОВ «ІНКОМ СТРОЙ», ТОВ «СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП», ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «НОРД ЛЮКС», ТОВ «ЛІКС ГРУП», ТОВ «КОМПАНІЯ «КАНІС ТРАНС СС», ПП «РВП-ПЛЮС», ТОВ «АВІГАРД», ТОВ «СЕМИКС», «АВТО БЕЗПЕКА», які на думку відповідача, не мають реального характеру.

Разом із тим, як убачається із наданого відповідачем під час розгляду апеляційним судом розрахунку стосовно донарахування ТОВ «Проксімус» сум з податку на прибуток та податку на додану вартість, по яким винесені податкові повідомлення - рішення в розрізі підприємств - контрагентів, зазначені суми нараховані із урахуванням поданих позивачем декларацій по взаємовідносинах з ТОВ «ІНКОМ СТРОЙ», ТОВ «СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП», ТОВ «Лейтер Плюс», ТОВ «НОРД ЛЮКС», ТОВ «ЛІКС ГРУП», ТОВ «КОМПАНІЯ «КАНІС ТРАНС СС», ТОВ «АВІГАРД».

У той час, суми по взаємовідносинах позивача з контрагентами ПП «РВП-ПЛЮС», ТОВ «СЕМИКС», «АВТО БЕЗПЕКА» не включені у донараховані суми в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях, тому колегія суддів не досліджує останні та не надає їм правової оцінки.

Так, як убачається із акту перевірки, у перевіряємий період позивач (замовник) мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «ІНКОМ СТРОЙ» (виконавець) на підставі договорів про надання послуг №63/ПР від 01.12.2014 року, №62/ПР від 01.12.2014 року, №49/ПР від 06.11.2014 року, №54/ПР від 28.11.2014 року, №41/ПР від 04.11.2014 року, №40/ПР від 06.11.2014 року, №37/ПР від 03.11.2014 року, №16/ПР від 01.10.2014 року, №15/ПР від 01.10.2014 року, №14/ПР від 01.10.2014 року, на виконання умов яких, останнім складено податкові накладні та акти виконаних робіт, на підстав яких сформовано податковий кредит та витрати.

За умовами вказаних договорів замовник в порядку та на умовах, визначених цими договорами, доручив та зобов'язався прийняти та оплатити, а виконавець в порядку та на умовах, визначених цими договорами, зобов'язався на власний ризик виконувати у відповідності до цих договорів певні роботи - тестування та верифікацію коду програмного забезпечення для ОС Android для здійснення керування та візуалізації даних, що передаються з портативної персональної радіостанції MicroNet PSTR; віддалене тестування роботи ПЗ АПК «Мікронет GSM», АПК "Мікронет UMTS" усунення виявлених недоілків та програмних похибок, а також послуги зі збирання SMS Sendera з матеріалів замовника і за необхідністю - з матеріалів виконавця, збирання обладнання, тестування та перевірку основних функціональних параметрів АПК УМКТС (дві одиниці) з матеріалів замовника і за необхідністю - з матеріалів виконавця.

Замовник після передачі за актами здачі-приймання предмету підряду сплачує вартість робіт згідно з Додатками № 2, 3.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ "СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП" (продавець) було укладено договори купівлі - продажу від 01.12.2014 року №2-Н-ПР, від 01.12.2014 року №1-Н-ПР, на виконання умов яких складено видаткові та податкові накладні.

За умовами вказаних договорів продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, який вказаний у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплати за нього установлену договором суму. За результатом виконання вказаних господарських відносин позивачем сформовано витрати та податковий кредит.

Окрім того, між позивачем (замовник) та ТОВ "ЛЕЙТЕР ПЛЮС" (виконавець) було укладено договори про надання послуг від 30.01.2014 року №Л/ПР-2014/14, від 05.05.2014 року №Л/ПР-2014/16, №Л/ПР-2014/17, №Л/ПР-2014/18, №Л/ПР-2014/19, від 06.05.2014 року №Л/ПР-2014/20, №Л/ПР-2014/21 та №Л/ПР-2014/22, від 30.05.2014 року №Л/ПР-2014/31 та від 01.07.2014 року №Л/ПР-2014/71, від 01.09.2014 року №Л-ПР-2014/121, від 02.09.2014 року №Л/ПР-2014/124, №Л/ПР-2014/123, №Л/ПР-2014/122, від 16.06.2014 року №Л/ПР-2014/54, за умовами яких виконавець взяв на себе зобов'язання по виконанню робіт, пов'язаних з регламентними роботами по обслуговуванню контролерів, обслуговуванню ДБЖ, збирання обладнання, тестування та перевірка основних функціональних параметрів АПК.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог та досліджуючи господарські правовідносини позивача із вказаними контрагентами, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем занижено податок на додану вартість, а відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з цього податку та зменшено суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів уважає такі висновки обґрунтованими з огляду на наступне.

На підтвердження реальності вказаних господарських операцій позивачем надано первинні документи, зокрема договори, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, акти - здачі - прийняття робіт.

Однак, вказані документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами , які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, з огляду на наступне.

Судом установлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року у справі № 761/18813/18 звільнено ОСОБА_9, який є засновником ТОВ «ІНКОМ СТРОЙ» від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу у зв'язку із закінченням строків давності, провадження у справі закрито. При цьому, судом установлено, що вчинення ОСОБА_9 злочинних дій, пов'язаних з реєстрацією ТОВ «ІНКОМ СТРОЙ», надало змогу невстановленим особам здійснити незаконну діяльність, використовуючи реквізити цієї юридичною особи. Невстановлені особи отримали та використали можливість укладати від імені ОСОБА_9 шляхом підроблення документів господарські угоди та первинні бухгалтерські документи, що свідчили про нібито реалізацію товарів, послуг (робіт) для підприємств реального сектору економіки, що сприяло незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та безпідставному формуванню витрат підприємства.

Відповідно до частини 1 ст. 205 Кримінального кодексу фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Вказані фактичні обставини щодо фіктивності операцій із посиланням на конкретне джерело інформації є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності операцій, так і юридичної сили первинних документів, виписаних з метою оформлення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 820/13301/14

Колегія суддів звертає увагу на те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2018 року у справі №357/3311/18 ОСОБА_10 (директор ТОВ «ЛЕЙТЕР ПЛЮС», ТОВ «СТРОЙ КЕПІТАЛ») звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, провадження у справі закрито. При цьому, досудовим слідством установлено, що ця особа з метою сприяння в ухиленні від сплати податків службовим особам, у тому числі ТОВ «ПРОКСІМУС», умисно склала підроблені за своїм змістом податкові накладні за звітний податковий період лютий, березень 2014, з травня по грудень 2014, січень 2015, березень 2015 року та декларації з ПДВ (уточнюючий розрахунок податкового зобов'язання з ПДВ) за звітний податковий період лютий, березень 2014, з травня по грудень 2014, січень 2015, березень 2015 року про проведенні фінансово-господарські операції з цим підприємством, достовірно знаючи, що вказаному суб'єкту господарювання товар не постачався, а послуги не надавались та в подальшому умисно вніс до них завідомо неправдиві відомості та умисно видав їх для врахування службовими особами , у тому числі ТОВ «ПРОКСІМУС» у податковій звітності і в подальшому використав їх для складання податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ЛЕЙТЕР ПЛЮС», ТОВ «СТРОЙ КЕПІТАЛ».

Ухвалою Апеляційного суду Київської області ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2018 року змінено та виключено з мотивувальної частини вказаної ухвали посилання, що стосуються генерального директора ТОВ «ПРОКСІМУС» ОСОБА_11, у іншій частині ухвалу залишено без змін. При цьому, апеляційним судом відхилено твердження апеляційної скарги про необхідність виключення зі змісту оскаржуваної ухвали відомості, що стосуються посадових осіб ТОВ «ПРОКСІМУС», самого підприємства та первинних документів ТОВ «ПРОКСІМУС».

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, згідно з показів свідка ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015110080000006 від 20.05.2015 року він не займався веденням фінансового - господарською діяльністю підприємств ТОВ "СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП", ТОВ "ЛЕЙТЕР ПЛЮС".

За наведених обставин надані позивачем первинні документи не можуть бути прийняті до уваги судом як такі, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, ТОВ «Інком Строй», ТОВ «СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП», ТОВ «ЛЕЙТЕР ПЛЮС» відповідно до протоколів огляду відсутні за юридичними адресами та у цих товариств відсутні основні засоби, складські приміщення, виробничі потужності.

Отже, за наведених обставин, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод стосовно взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Інком Строй», ТОВ «СТРОЙ КЕПІТАЛ ГРУП», ТОВ «ЛЕЙТЕР ПЛЮС», відповідно при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цій частині контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень.

Надаючи оцінку висновками податкового органу стосовно нереальності правочинів позивача з контрагентами ТОВ «НОРД ЛЮКС», ТОВ «ЛІКС ГРУП», ТОВ «КОМПАНІЯ «КАНІС ТРАНС СС», ТОВ «АВІГАРД», колегія суддів виходить з наступного.

Судом установлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "НОРД ЛЮКС" (виконавець) було укладено договори надання послуг від 02.01.2014 року №НЛ-ПР/16/1, від 03.02.2014 року №НЛ-ПР/39/1, від 03.03.2014 року №НЛ-ПР/47/1, за умовами яких виконавець зобов'язався виконати роботи по обслуговуванню контролерів, MGW, ДБЖ. На виконання умов даних договорів складено податкові накладні та акти виконаних робіт.

Також, між позивачем (замовник, покупець) та ТОВ "ЛІКС ГРУП" (виконавець, продавець) укладено договори про надання послуг від 02.09.2014 року №19, від 02.09.2014 року №17, №18, від 21.08.2014 року №4, від 21.08.2014 року №5, за умовами яких виконавець зобов'язався виконати роботи по збиранню обладнання, тестуванню та перевірці основних функціональних параметрів АПК та передати у власність покупця товар, визначений у специфікаціях. На виконання умов даних договорів позивачем надано податкові накладні та акти виконаних робіт.

Окрім того, між позивачем (замовник) та ТОВ "Компанія "КАНІС ТРАНС СС" (підрядник) укладено договори "Про надання послуг із збирання обладнання" від 11.09.2013 року №13, №14, №18, №19, від 01.10.2013 року №38, від 02.10.2013 року №39, від 01.11.2017 року №47, від 04.11.2013 року №51, від 04.11.2013 року №52, від 15.11.2013 року №61, від 15.11.2013 року №62, №63, від 19.11.2013 року №68, від 20.11.2013 року №69, від 20.11.2013 року №70, №71, від 02.12.2013 року №94, №93, №95, №96, від 03.12.2013 року №97, №98. На виконання умов даних договорів складено податкові накладні та акти здачі - прийняття робіт.

Окрім того, між позивачем (покупець) та ТОВ "АВІГАРД" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 26.03.2014 року №б/н, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, визначений у специфікаціях. На виконання умов даного договору складено видаткові та податкові накладні.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії первинних документів, зокрема договори, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, акти - здачі - прийняття робіт.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані документи відповідають вимогам статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та розкривають зміст та обсяг господарських операцій з надання обумовлених договором товарі (послуг) (містять найменування послуг, одиницю виміру, ціну та прізвища осіб, які передавали та приймали такі (товари)послуги).

Матеріалами справи також підтверджується, що усі фінансово - господарські зобов'язання відображені в податковому обліку позивача та вказаних контрагентів, що не спростовано відповідачем.

Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагенти - ТОВ «НОРД ЛЮКС», ТОВ «ЛІКС ГРУП», ТОВ «КОМПАНІЯ «КАНІС ТРАНС СС», ТОВ «АВІГАРД» при укладанні угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість їх вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Податковим органом також не надано належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента об'єктивної неможливості здійснення господарських операцій.

Не заслуговують на увагу і покликання відповідача на податкову інформацію, отриману від територіальних органів за результатами співставлення даних Інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Податковий облік» по вказаним контрагентам, оскільки в рамках цього співставлення не досліджувались господарські операції позивача з ТОВ «НОРД ЛЮКС», ТОВ «ЛІКС ГРУП», ТОВ «КОМПАНІЯ «КАНІС ТРАНС СС», ТОВ «АВІГАРД».

Покликання контролюючого органу на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2018 року у справі № 357/4319/18 про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності щодо ОСОБА_12 (директора ТОВ «ЛІКС ГРУП») колегія суддів не бере до уваги, позаяк ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2018 року цю ухвалу місцевого суду скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції. При цьому, апеляційним судом установлено, що судом першої інстанції не було встановлено фактичних обставин кримінального провадження, не перевірено наявність чи відсутність діяння, яке постановлено ОСОБА_12 за провину, не з'ясовано чи дійсно це діяння мало місце та чи містить воно ознаки складу злочину.

Твердження податкової інспекції про недобросовісність намірів ТОВ «НОРД ЛЮКС», ТОВ «ЛІКС ГРУП», ТОВ «КОМПАНІЯ «КАНІС ТРАНС СС», ТОВ «АВІГАРД» у здійсненні господарських відносин не заслуговують на увагу, з огляду на те, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (навіть якщо і мало місце) має правові наслідки саме для такого контрагента, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що серед іншого податковий орган як на підставу для відмови в задоволенні позову посилається на кримінальні провадження №12014250200000115, №32016120010000026, у яких розслідується факти незаконної діяльності щодо придбання ряду підприємств, у тому числі ТОВ «НОРД ЛЮКС», ТОВ «КОМПАНІЯ «КАНІС ТРАНС СС», ТОВ «АВІГАРД». Однак, усупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС, податковим органом не надано жодного доказу на підтвердження таких доводів, зокрема протоколів допиту, рішень за наслідками кримінальних проваджень, тощо, незважаючи на значний термін розгляду справи в апеляційному суді.

Також, колегія суддів не приймає до уваги висновок експерта №99/02/06-18 за результатами проведення судово - економічної експертизи по кримінальному провадженню №32017110080000012, позаяк у висновках останнього зазначено, що висновки акту перевірки від 24.02.2017 №63/26-15-14-02-03/31355139 документально та нормативно підтверджуються лише на суму 2129119,00 грн., що є значно меншою ніж сума зобов'язань, донарахованих позивачу згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Окрім того, висновки експерта суперечать наявним в матеріалах справи доказам.

Окрім того, є необґрунтованими покликання контролюючого органу на ухвали про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності відносно Федорченка та Заскального, оскільки у вказаних провадженнях предметом розгляду були господарські взаємовідносини із ТОВ «Білоцерківський хлібкомбінат» та ТОВ «Реформа», у той час оцінка господарської діяльності ТОВ «ПРОКСІМУС» та його контрагента цими судовими рішеннями не надавалася.

Колегія суддів звертає увагу на принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, який має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

У Рішенні від 22.01.2009 справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Згідно статті 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відтак, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, прийнятій з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОКСІМУС» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОКСІМУС» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22 березня 2017 року:

№0001541402 в частині основного зобов'язання у сумі 833 546, 68 грн. (вісімсот тридцять три тисячі п'ятсот сорок шість грн. шістдесят вісім коп.) та штрафної санкції у сумі 208 386,67 грн. (двісті вісім тисяч триста вісімдесят шість грн. шістдесят сім коп.);

№0001531402 в частині основного зобов'язання у сумі 318 791 грн. (триста вісімнадцять тисяч сімсот дев'яносто одна грн.) та штрафної санкції у сумі 159 395,50 грн. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто п'ять грн. п'ятдесят коп.);

№0001551402 в частині основного зобов'язання у сумі 290 414 грн. (двісті дев'яносто тисяч чотириста чотирнадцять грн.) та штрафної санкції у сумі 72 603,50 грн. (сімдесят дві тисячі шістсот три грн. п'ятдесят коп.);

№0001561402 в частині основного зобов'язання у сумі 508 207 грн. (п'ятсот вісім тисяч двісті сім грн.

У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 24 вересня 2018 року.)