Постанова № 76660827, 19.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5774/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Малеванчука І.В.,

представника відповідача: Станіславського Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУДЦЕНТР» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ «ПРОМБУДЦЕНТР» звернулося у суд із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.03.2017 №0010951401 та №0010931401, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та податок на додану вартість.

В обгрунтування вимог посилається на те, що у відповідача були відсутні правові підстави для складання акта перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки господарські взаємовідносини між контрагентами були реальними, оплатними та такими, що змінили матеріальне становище сторін за правочинами.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2018 року позов задоволено.

Місцевий суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування ТОВ «ПРОМБУДЦЕНТР» суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями.

Не погоджуючись із судовим, рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обгрунутвання вимог посилається на те, що згідно податкової інформації установлено відсутність у контрагента позивача ФОП ОСОБА_4 можливості поставки товару, внаслідок чого угоди не опосередковуються реальним виконанням операцій та перевіркою не встановлено походження придбаної сировини по ланцюгу постачання. Також, відповідач вказує на те, що транспортні послуги в період з 05.02.2015 по 04.03.2016 року надавалися особами, які не перебували у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5, тому їх обсяг слід розглядати як безоплатно отримані послуги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 рік.

За результатами перевірки складено акт № 80/10-36-14-01-13/38473470 від 24.02.2017 року, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем: пп.135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 302445 грн.; пп. "а" п. 198.1, абз. 1 пп. 198.3 ст.198 Податкового кодексу, внаслідок чого занижено податок на додану на загальну суму 365765 грн.

На підставі висновків акту податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2017 року: №0010951401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 321164,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями (податок на прибуток приватних підприємств) 302445,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 18719,00 грн.; №0010931401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 457206,00 грн., в тому числі, за податковим зобов'язанням (податком на додану вартість) 365765,00 грн.: та за штрафами (фінансовими) санкціями 91441,00 грн.

Уважаючи податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи убачається, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (постачальник), з однієї сторони, та позивачем (покупець), з іншої сторони, 09.07.2014 року укладено договір купівлі-продажу №0907.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця: пісок річковий, пісок яружний, відсів гранітний, щебінь гранітний фракцій 5-10, 10-20, 5-20, 20-40, 40-70, в кількості та за цінами вказаними в договорі та доповненнях до нього, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість постачальнику на умовах цього договору.

Згідно з п.2.1, п.2.4 договору вартість однієї тони товару та вартість послуг по доставці товару встановлюється в рахунках постачальника.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем шляхом підписання товаротранспортних накладних та проставлення на них відтиску печатки або штампу покупця. Одночасно з товаром постачальник передає покупцеві накладні, що стосуються товару. Постачальник поставляє покупцеві товар в обсягах та в строки, обумовлені з відповідальною особою покупця.

Відповідно до п. 3.1. договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду: видаткові та податкові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні з відміткою покупця про прийняття товару, банківську виписку про зарахування коштів, акт звіряння взаємних розрахунків.

Також, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (постачальник), з однієї сторони, та позивачем (покупець), з іншої сторони, 05 січня 2016 року укладено договір купівлі-продажу №0501.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця: пісок річковий, пісок яружний, відсів гранітний, щебінь гранітний фракцій 5-10, 10-20, 5-20, 20-40, 40-70, в кількості та за цінами вказаними в договорі та доповненнях до нього, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість постачальнику на умовах цього договору.

Згідно з п.2.1, п.2.4 договору вартість однієї тони товару та вартість послуг по доставці товару встановлюється в рахунках постачальника.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем шляхом підписання товаротранспортних накладних та проставлення на них відтиску печатки або штампу покупця. Одночасно з товаром постачальник передає покупцеві накладні, що стосуються товару. Постачальник поставляє покупцеві товар в обсягах та в строки, обумовлені з відповідальною особою покупця.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду: видаткові та податкові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні з відміткою покупця про прийняття товару, банківську виписку про зарахування коштів, акт звіряння взаємних розрахунків.

Окрім того, між ФОП ОСОБА_5 (виконавець), з однієї сторони, та позивачем (замовник), з іншої сторони, 02 лютого 2015 року укладено договір про надання транспортних послуг №1-0215.

У відповідності до п.1.1. договору виконавець надає замовнику, згідно заявок автобетонозмішувачі (далі-АБЗ) об'ємом 7 м3.

Згідно з п.3.1, п. 3.2 договору вартість доставки бетону з урахуванням ПДВ складається згідно оформлених товарино - транспортних накладних відповідно до додатку №1 до даного договору. Оплата за надані автопослуги проводиться перерахуванням на розрахунковий рахунок "Виконавця" за заявлений об'єм перевезень згідно акту виконаних робіт або реєстру ТТН.

02 лютого 2015 року, 11 травня 2015 року, 08 жовтня 2015 року між сторонами укладено додаткові угоди №1,№2,№3 до договору №1-0215, відповідно до яких виконавець надає послуги з перевезення вантажу замовника.

Також, між сторонами 27.12.2015 року укладено додаткову угоду №4 до договору №1-0215, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2017 року .

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду: акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, товарно - транспортні накладні.

Окрім того, доказом отримання товару від ФОП ОСОБА_4 та доказом надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_5 на поставку товару з піску виготовленого ФОП ОСОБА_4, є укладення ТОВ «ПРОМБУДЦЕНТР» ряду договорів поставки товарного бетону і розчину та його реалізація третім особам.

На підтвердження поставки третім особам продукції позивачем також надано видаткові накладні на поставку товару та докази перерахування контрагентами коштів на рахунки позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказані документи відповідають вимогам статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та розкривають зміст та обсяг господарських операцій з надання обумовлених договором послуг (містять найменування товару, одиницю виміру, ціну та прізвища осіб, які передавали та приймали такі товари).

Матеріалами справи також підтверджується, що усі фінансово - господарські зобов'язання відображені в податковому обліку позивача, що не спростовано відповідачем.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_4 здійснює наступні види діяльності: добування піску, гравію, глин і коаліну, підготовчі роботи на будівельному майданчику, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Матеріалами справи підтверджується, що у власності ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_6 знаходяться транспортні засоби, зокрема: Н/ПРИЧІП-САМОСКИД-Е реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 (надалі -РНТЗ); вантажний самоскид-с РНТЗ НОМЕР_3; вантажний самоскид-с РНТЗ НОМЕР_4; сідловий тягач РНТЗ НОМЕР_5; самоскид-с РНТЗ НОМЕР_6; самоскид-С РНТЗ НОМЕР_7; самоскид-с РНТЗ НОМЕР_8; самоскид-с РНТЗ НОМЕР_9; самоскид-с РНТЗ НОМЕР_10. Відтак, доводи податкового органу про відсутність даного контрагента ресурсів для поставки даного товару спростовуються матеріалами справи.

Також, на праві приватної власності за ФОП ОСОБА_5 зареєстровано транспортний засіб: спеціалізований вантажний автомобіль «Камаз» д.н.з. НОМЕР_1. Окрім того, згідно договору від 01 жовтня 2014 року ФОП ОСОБА_5 отримав у користування від ОСОБА_7 автомобіль бетонорозмішувач марки «КАМАЗ» д.н.з. НОМЕР_11.

Отже, наданими документами прослідковується рух, мета, економічна доцільність придбання вказаних товарів та надання послуг.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання скаржника на те, що до перевірки не надано сертифікат відповідності із зазначенням виробника товару, позаяк згідно Протоколів №5, №69 ДЗ «Васильківська районна санітарно - епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я за результатами дослідження встановлено, що пісок відповідає вимогам ДСТУ та підлягає використанню для всіх видів будівництва без обмежень.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що у товаротранспортних накладних, виписаних у період з 05.02.2015 по 04.03.2016 року, вказано водія ОСОБА_8, який фактично був прийнятий на роботу до контрагента позивача лише 05.03.2016 року, не заслуговують на увагу. Адже, контрагент позивача міг укласти з водіями цивільні, а не трудові угоди. При цьому, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни та вимог трудового законодавства (навіть якщо і мало місце) має правові наслідки саме для такого контрагента, оскільки порушення платником податків вимог податкового, а також трудового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з вказаними контрагентами є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 24 вересня 2018 року.)