Постанова № 76660788, 20.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2018 року справа № 808/426/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В. Чередниченка В.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у справі № 808/426/18 (суддя Прасов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2017 року № 0017621-13-05-0827, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік на суму 36665 грн. 17 коп.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що податкое повідомлення-рішення прийнято правомірно, відповідно до приписів чинного законодавства, оскільки обов’язок сплачувати податок на нерухоме майно у позивача виник саме з 2016 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове судове рішення, задовольнивши позов повністю.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що відповідачем розмір податку розрахований неправильно, а рішення міської ради, яким внесені зміни до Положення про податок на майно, у 2016 році застосуванню не підлягають.

До Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив відповідача, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила такі обставини.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу на праві власності належать:

1) квартира, загальною площею 68,52 кв.м. (житловою площею 42,5 кв.м.), за адресою: АДРЕСА_1 (належить на праві спільної сумісної власності);

2) житловий будинок, загальною площею 584 кв.м. (житловою площею 276.3 кв.м.), за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівська бухта, буд. 21 (а.с. 30-31).

19 жовтня 2017 року відповідачем відповідно до пп. 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ф», якими позивачу визначено податкові зобов’язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2016 рік:

1. № 0017621-13-05-0827 на суму 36665 грн. 17 коп.

2. № 0017622-13-05-0827 від 19.10.2017 на суму 1367 грн. 49 коп. (а.с. 27).

Згідно з наданим розрахунком до податкових повідомлень-рішень (а.с. 28) зобов’язання в розмірі 36665,17 грн нараховані щодо житлового будинку і є предметом оскарження в даній справі, а зобов’язання в розмірі 1367,49 нараховані щодо квартири і в даній справі позивачем не оскаржуються.

При вирішенні спору суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі – Закон № 71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок, а саме: податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

За приписами статті 10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).

В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням податку на майно, відмінного від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 1 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Плановим відповідно до положень підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

28 січня 2015 року Запорізькою міською радою прийнято рішення № 5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», яким на території міста Запоріжжя встановлено податок на майно, відмінне від земельної ділянки, і затверджено Положення про такий податок (далі – Положення). За даними офіційного сайту Запорізької міської ради рішення оприлюднено в день прийняття. (а.с. 58-61).

Отже, оскільки рішення про встановлення зазначеного податку прийнято і оприлюднено до 15 липня 2015 року, то бюджетним (плановим) періодом, в якому він починає обчислюватись є 2016 рік і саме з цього року податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вважається встановленим і може нараховуватись його платникам.

Відповідно до п. 2.5 Положення ставка податку для об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 2 відсотки від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, тобто у 2016 році – 27,56 грн (1378х0,02).

За приписами пп. 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пунктом 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

При цьому, за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного або різних типів, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної згідно з підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

в) за наявності у власності платника податку об’єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у 2016 році фізичним особам-платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до пп. 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.

Зазначені висновки судом апеляційної інстанції здійснені з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 2 березня 2018 року (справа № 820/2895/17).

Доводи апелянта щодо неправомірності використання у 2016 році приписів Положення, оскільки до останнього вносились зміни рішенням Запорізької міської ради від 26 лютого 2016 року № 30 є безпідставними з огляду на наступне.

Дійсно зазначеним рішенням ради внесено зміни до Положення, затвердженого рішенням від 28 січня 2015 року № 5, проте це не є рішенням про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні пп. 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, оскільки такий податок встановлений саме рішенням від 28 січня 2015 року № 5, а тому вимоги щодо бюджетного (планового) періоду до нього не застосовуються.

Крім того, відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII (далі – Закон № 909-VIII) у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення» цього ж Закону рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

Отже, у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

У разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік, таке має братись до уваги контролюючим органом при здійсненні розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов'язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від термінів прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

Зазначені висновки судом апеляційної інстанції здійснені з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 4 вересня 2018 року (справа № 820/5457/17).

Отже, сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік для позивача становить 38 022 гривень 65 копійок: 27,56 (ставка податку) * 472, 52 (652,52 кв. метри (загальна площа житлової нерухомості - 68,52+584) - 180 кв. метрів (пільга, передбачена пп. 266.4.1 п. 266.4 статті 266 ПК України та п. 2.4. Положення) + 25000 (збільшення суми податку відповідно до підпункту 266.7.1 «ґ» пункту 266.7 статті 266 ПК України). (27,56х472,52+25000=38022,65).

З урахуванням приписів підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України щодо розподілу суми податку пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме на житловий будинок складає 34030,24 грн. (38022,65х0,895, де 0,895 питома вага житлового будинку у загальній площі нерухомого майна – 584х100:652,52).

Відповідачем же помилково визначено грошове зобов’язання по податковому повідомленню-рішенню від 19 жовтня 2017 року № 0017621-13-05-0827 в розмірі 36665,17 грн, що не відповідає вищевказаним вимогам чинного законодавства.

Суд першої інстанції розрахунки податкового зобов’язання, здійснені відповідачем, не перевірив, що призвело до неправильного вирішення спору.

Отже, податкові зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в оскарженому податковому повідомленні-рішенні відповідачем завищені на 2634,93 грн і на цю суму останнє підлягає скасуванню.

Доводи апелянта щодо неправильного обчислення суми податкового зобов’язання із спірного податку відносно належної йому на праві спільної сумісної власності квартири є безпідставними і не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки податкове повідомлення-рішення, прийняте щодо зазначеної квартири, не є предметом спору у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і порушені норми процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Оскільки справа відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у справі № 808/426/18 скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 19 жовтня 2017 року № 0017621-13-05-0827 в частині визначення податкового зобов’язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2016 рік на суму 2634 (дві тисячі шістсот тридцять чотири) гривні 93 копійки.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: В.Є.Чередниченко