Постанова № 76660684, 19.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8311/18 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко ГО.Є., Шелест С.Б.,

секретаря: Андрієнко Н.А.,

за участю:

позивача: ОСОБА_3,

представника відповідачів: Скалецької І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1), Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - відповідач 2), у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідачів про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.

Також, позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить зупинити дію рішень відповідачів.

В обгрунтування заяви посилається на те, що на період розгляду справи та до набрання законної сили судовим рішенням він позбавлений права здійснювати свою професійну діяльність та можливості отримувати дохід. Окрім того, вказує, на те, що має двох найманих працівників, з якими буде змушений припинити трудові відносини, а також на те, що в нього на примусовому виконанні перебувають 9 виконавчих документів з примусового виконання рішень судів, а припинення його діяльності на час розгляду справи потягне для стягувачів негативні наслідки у вигляді невиправданої затримки здійснення виконавчого провадження. Окремо позивач звертає увагу на те, що наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення та наказу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2018 року у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено.

Судом не встановлено очевидної протиправності оскаржуваного акту та підстав, які б унеможливили б захист прав, свобод позивача без вжиття заходів забезпечення позову чи утруднювали б відновлення таких прав при виконанні рішення у межах заявлених позовних вимог. Місцевий суд дійшов висновку, що забезпечення позову в запропонованому позивачем вигляді буде фактично вирішенням спору по суті до постановлення рішення в даній справі.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову про задоволення клопотання про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тими ж доводами, що і заява про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з таких підстав.

Відповідно до статті 150 КАС суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно статті 151 КАС позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Як убачається із матеріалів справи, вимоги заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовані тим, що невжиття таких може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист та поновлення порушених прав позивача. Окрім того, на думку позивача, очевидними є ознаки протиправності оскаржуваних рішень.

Таким чином, позивач вважає, що існують всі передбачені статтями 150-154 КАС підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Колегія суддів, перевіривши доводи позивача на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи та дослідивши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дійшла висновку про часткову обґрунтованість заяви та про наявність підстав для її задоволення.

З матеріалів справи убачається, що позивач відповідно до рішення Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців від 29.05.2017р. №14 здійснював діяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва.

На підставі заяви представника ПАТ «ВТБ Банк» Кунця О.Д. Міністерством юстиції проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності позивача щодо здійснення виконавчого провадження №56020188.

За результатами перевірки установлено, що при здійсненні згаданого виконавчого провадження приватний виконавець ОСОБА_3 порушив вимоги Закону, що свідчить про неналежне виконання ним своїх обов'язків.

Рішенням Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14.05.2018р., яке оформлено протоколом №4, задоволено подання Міністерства юстиції про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.

Наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2018р. №1518/5 вищезазначене рішення введене в дію та припинено діяльність позивача.

Відповідно до протоколу засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14.05.2018 року №4 засідання відбувалося у складі, затвердженому наказами Міністерства юстиції від 04.12.2017 № 4535/7 та від 08.12.2017 № 4663/7. На засіданні були присутні 8 з 9 членів комісії, а саме: голова комісії ОСОБА_6, секретар комісії ОСОБА_7, члени комісії - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Засідання комісії зазначеним протоколом було визнано повноважним відповідно до пункту 13 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.11.2017 № 3791/5.

Відповідно до частини 4 статті 39 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» головою Дисциплінарної комісії є Міністр юстиції або його заступник.

Наказом Міністерства юстиції від 04.12.2017 № 4535/7 головою дисциплінарної комісії приватних виконавців призначено ОСОБА_6 - заступника Міністра з питань виконавчої служби, який як зазначалося вище, головував на засіданні дисциплінарної комісії 14 травня 2018 року.

Однак, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів від 10 травня 2018 р. № 285-р ОСОБА_6 був звільнений з посади заступника міністра юстиції.

Згідно приписів частини третьої статті 49 Закону «Про Кабінет Міністрів України» акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.

Пунктом 31 постанови Кабінету Міністрів від 18 липня 2007 р. № 950 «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України» установлено, що розпорядження Кабінету Міністрів набирає чинності з моменту його прийняття, якщо таким розпорядженням не встановлено пізніший строк набрання ним чинності.

Згідно п. 15 Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою, Президентом або Кабінетом Міністрів чи погоджується з Кабінетом Міністрів від 11 квітня 2012 р. №298, на підставі акта Президента або Кабінету Міністрів щодо призначення на посаду чи звільнення з посади особи в установленому порядку відповідним органом або підприємством у триденний строк видається наказ (розпорядження) за місцем її роботи, в якому зазначається дата початку роботи на відповідній посаді або припинення роботи.

Із системного аналізу вказаного Порядку слідує, що пунктом 15 врегульовано питання проходження публічної служби, тобто визначено порядок прийняття та звільнення особи з посади. Однак, вирішення питання наявності чи відсутності повноважень, які належать особі, яка займає певну посаду, віднесено до компетенції Кабінету Міністрів.

Тобто, особа, звільнена з посади заступника міністра розпорядженням Кабінету Міністрів, не має владних (управлінських) функцій, які закріплено за цією посадою Законом.

Таким чином, ураховуючи, що з 10.05.2018 року ОСОБА_6 не обіймав посаду заступника Міністра юстиції, колегія суддів дійшла до висновку, що в засіданні Дисциплінарної комісії, яке відбулося 14.05.2018 року, брала участь та головувала на ньому не уповноважена на це особа.

Отже, рішення, яке є предметом спору, ухвалене неповноважним складом, оскільки під час його ухвалення брав участь член Дисциплінарної комісії приватних виконавців, який не мав на це відповідних повноважень та фактично був звільнений із займаної посади.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що очевидними є ознаки протиправності рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14.05.2018р., яке оформлено протоколом №4, та як наслідок наказ Міністерства юстиції від 16.05.2018р. №1518/5, яким це рішення було введене в дію та припинено діяльність відповідача, що є підставою для забезпечення позову.

Разом із тим, доводи позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення прав позивача, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є необґрунтованими.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла до висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень до набрання законної сили рішенням по суті у даній справі.

За змістом частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 34, 150, 151, 243, 310, 312, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2018 року скасувати.

Заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14.05.2018р., яке було оформлено протоколом №4, яким задоволено подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3, до набрання законної сили рішенням по суті у даній справі.

Зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 16.05.2018р. №1518/5 про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14.05.2018р., яке оформлено протоколом №4, щодо притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності, до набрання законної сили рішенням по суті у даній справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст постанови складений 24 вересня 2018 року.)