Ухвала суду № 76660656, 10.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 вересня 2018 року

справа №804/603/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 р. у справі №804/603/18

за позовом Концерна "СоюзЕнерго"

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2018 року апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме:

- вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 р.;

- надати докази сплати судового збору в сумі 2643 грн.

До апеляційного суду повернулося поштове повідомлення про отримання скаржником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 07 серпня 2018 року.

21.08.2018 року до суду надійшла заява, в якій скаржник просить суд поновити строк апеляційного оскарження на рішення суду першої інстанції та продовжити строк для усунення недоліків за подання апеляційної скарги, а в іншому випадку - відстрочити сплату судового збору. В обґрунтування заяви скаржник зазначає, що в клопотанні від 04.07.2018 року контролюючим органом викладались причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 р. у справі №804/603/18 з відповідним обґрунтуванням. У зв’язку з відсутністю інших доказів, які б підтверджували або спростовували поважність пропуску строку на апеляційне оскарження з спірного питання, скаржник просить суд врахувати позицію фіскального органу та раніше надані докази.

Щодо сплати судового збору скаржник зазначає, що на виконання вимог ухвали суду структурним підрозділом ДФС підготовлено реєстр бюджетних фінансових зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів по статі судового збору у справі.

Проте, операції на рахунках ДФС тимчасово зупинено Державною казначейською службою України відповідно до пункту 29 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, про що свідчать листи ДКСУ від 02.07.2018 №13-08/19-10654; від 04.07.2018 №13-08/34-10781; від 10.07.2018 № 13-08/81/11091; від №13-08/96-11185; від 12.07.2018 №13-08/101/11265; від 16.07.2018 №13-08/112-11483; від 17.07.2018 №13-08/133-11583; 18.07.2018 №13-08/145-11682; від 24.07.2018 №13-08/16/11957; від 26.07.2018 №13-08/177-12171; від 27.07.2018 №13-08/202-12294; від 01.08.2018 №13-08/219-12483; від 02.08.2018 №13-08/228-12610.

Зазначає, що після надходження оригіналу платіжного доручення від Державної казначейської служби України, останнє негайно буде направлено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Розглянувши зазначену заяву, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Відповідно до ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржене рішення прийнято в порядку письмового провадження без участі сторін 26.03.2018 року. Копію рішення отримано скаржником 23.04.2018 року. Апеляційну скаргу подано до суду першої інстанції 06.07.2018 року, тобто після спливу строку, встановленого ч. 1 та ч. 2 ст. 295 КАС України.

За змістом процесуального закону поважними причинами можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Щодо посилання скаржника на непроведення платежів для сплати судового збору суд зазначає, що у пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов’язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов’язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку – за рахунок платника податку у зв’язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

У постанові від 15 травня 2018 року у справі № 804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов’язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов’язків, встановлених нею ж".

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, неналежна організація проведення розрахунків чи фінансування суб'єкта владних повноважень, що перешкоджає виконанню вимог процесуального закону - КАС України в частині надання документа про сплату судового збору, не може бути підставою для поновлення строку апеляційного оскарження чи продовження строку для надання доказів сплати судового збору.

Передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір" підстав для відстрочення сплати судового скаржник не навів.

Посилання скаржника на клопотання від 04.07.2018 року колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в ухвалі від 20.07.2018 року судом вже було надано оцінку доводам, наведеним у клопотанні від 04.07.2018 року.

Отже, наведені скаржником доводи не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та задоволення заяви про продовження строку для надання доказів сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приймаючи до уваги, що скаржник у наданий строк заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав не подав, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі №804/603/18 за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року.

Керуючись статтею 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Відмовити Державній фіскальній службі України у задоволенні заяви про продовження строку для надання доказів сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 р. у справі №804/603/18.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі №804/603/18 за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги в порядку та строк, що визначені статтями 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко