Постанова № 76660625, 25.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2018 рокусправа № 808/845/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Головко О.В.

судді: Ясенова Т.І., Суховаров А.В.,

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року (суддя Прасов О.О., повний текст судового рішення складений 26 квітня 2018 року) в адміністративній справі

за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 238961,13 грн., що еквівалентно 7473,00 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, 13.12.2017, в дохід Державного бюджету України.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. В подальшому, апелянт подав клопотання про закриття провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 13.12.2017 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-18, «Харків-Сімферополь» на 263 км, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області було проведено зважування транспортного засобу марки DAF модель ХF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом марки ВОDЕХ моделі KIS 3, реєстраційний номер НОМЕР_2. Після проходження габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області було встановлено, що навантаження на одиночну вісь перевищує нормативно-встановлені параметри, а саме: 13,15 т. замість встановлених 11 т.; строєну вісь 33,75 т., замість встановленої 22 т.; загальна маса 53,95 т., нормативно допустима маса 40 т., що стало підставою для віднесення транспортного засобу, який належить відповідачеві, до великовагових та складання Довідки від 13.12.2017 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0013501 від 13.12.2017 і Розрахунку плати за поїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів, яким визначено ФОП ОСОБА_1 до сплати 7473,00 Євро. Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області відповідачеві було направлено лист про необхідність сплати грошових коштів в розмірі 7473,00 Євро з копіями відповідних документів, проте останній кошти добровільно не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію адміністративних судів. Пунктом п частини 1 вказаної статті передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом.

Суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки повноваженням Державної служби України з безпеки на транспорті на звернення до адміністративного суду з відповідним позовом.

Так, п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу, тобто повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Таким чином, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Вказана правова позиція відображена, зокрема, в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що тягне за собою його скасування із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 319, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року в адміністративній справі № 808/845/18 – скасувати, провадження у справі закрити.

Роз’яснити позивачеві, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Постанова суду набирає законної сили з 25 вересня 2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 25 вересня 2018 року.

Головуючий суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров