Постанова № 76660602, 24.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2018 рокусправа № 808/3388/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: суддя-доповідач: ОСОБА_1

судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

секретар судового засідання: Горшков В.В.

за участі представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_3 об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2018 р. (суддя Татаринов Д.В.) в справі № 808/3388/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – ОСОБА_3 ОДПІ), Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 р. № 45260-13 для подальшого повернення коштів; скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 р. № 3732-13 для подальшого повернення коштів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2018 р. позов задоволено частково, скасоване податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30 червня 2016 року № 45260-17; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 ОДПІ просить скасувати судове рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, зазначає, що автомобіль позивача відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України є об’єктом оподаткування транспортним податком. Крім того, судом не враховано, що рішення органу місцевого самоврядування не може вплинути на визначення платників податку, об’єкта оподаткування, бази оподаткування, ставки податку, порядку обчислення податку, податкового періоду тощо, оскільки зазначене визначається Податковим кодексом України. Судом не враховано, що п. 4 Прикінцевих положень Закону України № 909-VІІІ від 24.12.2015 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» встановлено, що у 2016 р. до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідачів апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач до судового засідання не з’явилась, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлена належним чином, у зв’язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є власником транспортного засобу марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER SPORT, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 2993 куб. см., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного СХТ 642270.

ОСОБА_3 ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 р. № 45260-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.

ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 р. № 3732-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб податковий період 2017 у розмірі 25000 грн.

15.01.2015 р. рішенням ОСОБА_3 міської ради № 8 затверджено Положення про податок на майно (в частині транспортного податку).

26.02.2016 р. на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» №909-VIII від 24 грудня 2015 року, рішенням ОСОБА_3 міської ради № 31 внесено зміни до Положення про податок на майно (в частині транспортного податку). Зміни стосувались саме критеріїв визначення об'єкта оподаткування.

Частково задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 р. № 45260-13, суд першої інстанції виходив з того, що визначення відповідачем податкового зобов'язання на 2016 рік не відповідає вимогам підпункту 12.3.4. пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України, а також з відсутності розрахунку податкового зобов’язання до вказаного податкового повідомлення-рішення. При цьому суд першої інстанції вважав, що надана інформація оперативних даних комп'ютерної бази даних Центрального сервісу НАІС МВС щодо зареєстрованих легкових автомобілів в Запорізькій області 2011-2015 року випуску не може слугувати належним доказом розрахунку податкового повідомлення-рішення, оскільки не містить визначення обов'язкових критеріїв, встановлених підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 р. № 3732-13 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб податковий період 2017 у розмірі 25000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб, що належить позивачу, є об’єктом оподаткування транспортним податком у 2017 р.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення в частині задоволених позовних вимог.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційного оскарження, суд вважає висновок суду про задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.206 р. № 45260-13 про визначення позивачу суми грошового зобов’язання з транспортного податку за 2016 рік обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником транспортного засобу – легкового автомобілю марки Land Rover моделі Range Rover Sport, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ № 642270.

ОСОБА_3 ОДПІ 30.06.2016 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 45260-13, яким ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 р. в розмірі 25000 грн. (а.с. 58).

Позивачем платіжним дорученням № 1302 від 26.07.2016 р. сплачена сума податкового зобов’язання з транспортного податку за 2016 р. (а.с. 11).

ГУ ДФС 30.06.2017 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 3732-13, яким ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 р. в розмірі 25000 грн. (а.с. 62). Відповідно до розрахунку податкового зобов’язання, визначеного цим податковим повідомленням-рішення, середньоринкова вартість транспортного засобу, що належить позивача, складає 1543926,05 грн. (а.с. 61).

Позивачем платіжним дорученням № 1819 від 12.09.2017 р. сплачена сума податкового зобов’язання з транспортного податку за 2017 р. (а.с. 17).

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2016 р., платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об’єктами оподаткування.

Приписи пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України визначають, що об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому згідно з п. 267.4 ст. 267 цього кодексу ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Відтак, вимоги до об’єкта оподаткування як елемента транспортного податку змінено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, який набрав чинності 01.01.2016 р.

Із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01.01.2016 р. власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто на 01.01.2016 р., є платниками транспортного податку. При цьому обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи із 2016 року (рік набрання чинності Законом).

Тому законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що необхідними ознаками є рік випуску автомобіля та середньоринкова вартість автомобілю у розмірі 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2016 р. (звітний період в контексті спірних правовідносин).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної, який станом на 01.01.2016 р. становив 1378 грн. Тобто об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн.

Зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 66, вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень контролюючого органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.

Контролюючим органом не надано доказів отримання від Мінекономрозвитку інформації про середньоринкову вартість автомобілю, що належить позивачу, не надано розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу.

Розрахунок вартості автомобілю з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку в розумінні статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України не є належним доказом того, що автомобіль позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, з тих підстав, що контролюючим органом неправильно зазначено у критеріях рік випуску автомобіля – 2017, замість 2015.

Таким чином, відповідачем не надано до суду належних доказів на підтвердження середньоринкової вартості транспортного засобу.

Отже, з врахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що контролюючим органом не доведено, що належний позивачу транспортний засіб є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, тому погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення № 45260-17 від 30.06.2016 р.

Суд вважає доцільними посилання апелянта не неправильний висновок суду першої інстанції про визначення позивачу податкового зобов’язання за 2016 рік не відповідає вимогам пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу.

Так, п. 4 Прикінцевих положень Закону України № 909-VІІІ від 24.12.2015 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» встановлено, що у 2016 р. до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Разом з тим, ця обставина не є підставою для скасування судового рішення, оскільки, як зазначено вище, контролюючим органом не доведено, що автомобіль позивача є об’єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України в редакції, яка діє з 15.12.2017 р. та підлягає застосуванню судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2018 р. в справі № 808/3388/17 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2018 р. в справі № 808/3388/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 24.09.2018 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 25.09.2018 р.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко