Постанова № 76660600, 19.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2018 року справа № 804/12/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі № 804/12/18 (суддя Горбалінський В.В.) за адміністративним позовом Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач) від 15.09.2017 року № НОМЕР_1.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, позивач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскаржене рішення відповідача скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не мав можливості проводити своєчасну сплату податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб, оскільки виплачувало в першу чергу заробітну плату.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за три квартали 2016 року, за результатами якої складено акт від 30.08.2017 року № 601/12-45/03341339 та встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов’язання з податку на прибуток період перевірки.

На підставі акту перевірки від 30.08.2017 року № 601/12-45/03341339 відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 15.09.2017 року № НОМЕР_1, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 20% за платежем податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності на загальну суму 12 629,46 грн. за затримку на 92 та 51 календарні дні сплати грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства на загальну суму 63 147,30 грн..

Не погодившись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивачем 25.09.2017 року було подано скаргу до Державної фіскальної служби України.

04.12.2017 до Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради надійшло рішення про результати розгляду скарги, яким Державна фіскальна служба України збільшила суму штрафу за несвоєчасну сплату авансового внеску на суму 3 016,50 грн. та скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 15.09.2017 року № НОМЕР_1 у частині застосування штрафу за затримку сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1 770,06 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, оскільки дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для звільнення від виконання обов'язку щодо своєчасної сплати сум грошового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з п.п.14.1.152 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу – зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.

За змістом п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником податків відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Згідно з п.п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 87.9 ст.87 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Вказаною нормою Податкового кодексу України визначено обов'язок податкового органу зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

З аналізу викладених норм встановлено, що на позивача покладено обов'язок своєчасної сплати задекларованих сум грошового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виплата заробітної плати або інших соціальних виплат та важке економічне становище підприємства не звільняє позивача від виконання обов'язку щодо своєчасної сплати сум грошового зобов'язання.

Згідно з абз.4 п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Позивачем несвоєчасно сплачено суму узгодженого грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємства, чим порушено терміни сплати, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Оскільки порушення позивачем приписів податкового законодавства за вказаний вище період знайшло своє підтвердження, підстави для задоволення позовних вимог та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення відсутні.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі № 804/12/18 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду в строк, передбачений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак