Ухвала суду № 76660545, 10.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 вересня 2018 року

справа №804/8195/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 р. у справі №804/8195/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ"

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 р. апеляційну скаргу повернуто скаржнику відповідно до вимог ст.298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки додана до апеляційної скарги копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження представника на здійснення від імені скаржника його процесуальних прав та обов'язків.

18.07.2018 року скаржник повторно оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 р.

До апеляційного суду повернулося поштове повідомлення про отримання скаржником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 08 серпня 2018 року.

09.08.2018 року суду надійшла заява скаржника про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування заяви скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення суду від 08.02.2018 року було отримано представником ГУ ДФС у Дніпропетровській області 23.02.2018 року.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області, не погодившись з рішеннями першої інстанції вперше, звернулось з апеляційною скаргою в межах процесуального строку - 06.03.2018 року на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 апеляційна скарга ГУ ДФС у Дніпропетровській області була повернута в зв’язку з тим, що скарга була підписана неналежним представником в розумінні статей 55, 59 КАС України.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області під час подання апеляційної скарги від 06.03.2018 року не було сплачено судовий збір внаслідок відсутності відповідного фінансування.

Відповідно до листів Головного управління ДКСУ у Дніпропетровській області №07- 08/172-2740 від 14.03.2018, №07-08/250-3594 від 13.04.2018, №07-08/327-4222 від 07.05.2018 року №07-08/386-5313 від 05.06.2018 року у ГУ ДФС у Дніпропетровській області відбувались безспірне списання коштів Головним управлінням Державної казначейської служби у Дніпропетровській області, якими було повідомлено про не проведення платежів за платіжними дорученнями боржника.

Зазначає, що процесуальний строк пропущено з обставин, які не залежать від волі скаржника, а саме у зв'язку з неможливістю сплати судового збору. У зв'язку з викладеним ГУ ДФС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою 18.07.2018 року та просить поновити строк для касаційного оскарження.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Відповідно до ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, вступну та резолютивну оскарженого рішення проголошено у відкритому судовому засіданні 08.02.2018 року за участю представника скаржника. Повний текст рішення складено 19.02.2018 року. Копію рішення отримано скаржником 23.02.2018 року. Апеляційну скаргу надіслано до суду першої інстанції 18.07.2018 року, тобто після спливу строку, встановленого ст. 295 КАС України.

За змістом процесуального закону поважними причинами можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Щодо посилання скаржника на непроведення платежів для сплати судового збору суд зазначає, що у пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов’язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов’язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку – за рахунок платника податку у зв’язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

У постанові від 15 травня 2018 року у справі № 804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов’язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов’язків, встановлених нею ж".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, неналежна організація проведення розрахунків чи фінансування суб'єкта владних повноважень, що перешкоджає виконанню вимог процесуального закону - КАС України в частині надання документа про сплату судового збору, не може бути підставою для поновлення строку апеляційного оскарження.

Також наведені скаржником доводи не свідчать про наявність обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику у встановлений ст. 295 КАС України строк надіслати до суду апеляційну скаргу з належним чином оформленою довіреністю на ім'я представника або копією такої довіреності, засвідченої у визначеному законом порядку.

Отже, поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження скаржник не навів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приймаючи до уваги, що скаржник у наданий строк не навів поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі №804/8195/17 за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року.

Керуючись статтею 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі №804/8195/17 за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги в порядку та строк, що визначені статтями 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко